01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.01.2011 № 20/373
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
Від позивача: Павлюк Ю.А. -представник за довіреністю,
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства (АТ) "Українська пожежно-страхова компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2010
у справі № 20/373 ( .....)
за позовом Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"
про стягнення 6415,38 грн.
У листопаді 2010р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Інго-Україна” про стягнення 6415,38грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрати по сплаті державного мита -102,00грн. та 236,00грн. -витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2010 у справі №20/373 в позові відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2010 у справі №20/373 та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В своїй апеляційній скарзі , позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2007р. на перехресті вул. Бальзака та вул. М. Цвєтаєвої в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Chevrolet Aveo, номер НОМЕР_1, 2005р. випуску, яким керував ОСОБА_1 (власник автомобіля) та автомобіля марки ЗАЗ 110307, номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 (власник автомобіля), що підтверджується довідкою ГУ в м. Києві Управління державної автомобільної інспекції.
В результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Chevrolet Aveo, номер НОМЕР_1, 2005р. випуску, що належить ОСОБА_1
Як встановлено судом першої інстанції, ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва №3-52389 від 28.11.2007р., згідно якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124КпАП.
Відповідно до Звіту №1843 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 26.11.2007р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Chevrolet Aveo, номер НОМЕР_1, 2005р. випуску складає 7837,65грн.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у АТ “Українська пожежно-страхова компанія” на підставі Договору страхування №0057389 наземних транспортних засобів від 29.10.2007р., з терміном дії з 01.11.2007р. по 31.10.2008р. Страхувальником, а також вигодонабувачем є ОСОБА_1.
На підставі Страхового акту №248/07 від 23.01.2008р. АТ “Українська пожежно-страхова компанія”, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, сплатило ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 6095,38грн., що підтверджується платіжним дорученням №33 від 23.01.2008р.
Позивач звернувся до відповідача з претензією перерахувати йому, сплачене ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 6 095,38 грн. та понесені витрати по оплаті за проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 320,00гр.,що підтверджується платіжним дорученням №702 від 17.12.2007р. Проте, в місячний термін з дня отримання претензії, відповідач кошти не перерахував.
Таким чином, позивач вважає, що він має право на стягнення з відповідача суми 6415,38 грн. / 6095,38 вартість відновлюваних робіт, + 320,00грн. витрати на авто товарознавче дослідження. /
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що відповідач не є особою, відповідальною за завдання матеріальної шкоди АТ „Українська пожежно-страхова компанія”, тому визнав відсутніми підстави для відшкодування вказаних коштів.
Однак, такий висновок суду , на думку колегії суддів, є помилковим.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, при зіткненні двох автомобілів, шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_2 та ПАТ „АСК „Інго-Україна” 8.12.2006 було укладено договір /Поліс/ №ВА/9061418 обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, умовами якого визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Вказаний договір укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду,заподіяну життю, здоров»ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Як встановлено судом, на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобілем ЗАЗ 110307, номер НОМЕР_2 керував ОСОБА_2 , якого визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно пункту 37.4 ст.37 Закону України « Про обов»язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов»язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов»язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особами, відповідальними за завдані ОСОБА_1 збитки, у даному випадку, є ПАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна” в межах, передбачених договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що до позивача АТ „Українська пожежно-страхова компанія” , як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 0057389 перейшло право вимоги, яке потерпілий ОСОБА_1 мав до ПАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна” , як особи відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача в межах суми 6095,38 грн., а також витрати на авто товарознавче дослідження в сумі 320 грн., що загалом становить 6415,38 грн.
За таких обставин, колегія погоджується з доводами апелянта та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6415,38 грн. страхового відшкодування та понесених витрат на автотоварознавче дослідження, в порядку регресу, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2010 у справі №20/373 підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції невірної застосовано наведені норми законодавства, що спричинило ухвалення судом незаконного рішення.
Відповідно до ст.49 України ГПК України судові витрати, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства (АТ) „Українська пожежно-страхова компанія” на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 у справі №20/373 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 у справі №20/373 скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з ПАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна” (01054, м. Київ, вул. Боровського,33 ЄДРПОУ 16285602 ) на користь Акціонерного товариства (АТ) „Українська пожежно-страхова компанія” ( 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ЄДРПОУ 300755) 6095,38 грн / шість тисяч дев”яносто п”ять /грн.38коп. страхового відшкодування, 320 грн. / триста двадцять/грн. витрат на автотоварознавче дослідження, 102 грн. - державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви та 51 ,00 грн. - державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
3. Матеріали справи №20/373 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
10.02.11 (відправлено)