73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
11.02.2011 Справа № 4/146-ПН-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі О.С.Бєловій, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 м. Херсон
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок" м. Херсон
про встановлення сервітуту
та зустрічний позов
товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма "Світанок" м. Херсон
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Херсон
про спонукання до укладення договору
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат ОСОБА_2, уповноважена особа ОСОБА_3
від відповідача - керівник Бужор Л.Т., юрист Авер'янова В.О. (в засіданні 10.02.2011року)
експерт ОСОБА_5, свідоцтво НОМЕР_2 від 23.02.2005р.(в засіданні 10.02.2011року)
31 серпня 2010року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень від 07.10.2010року та додаткових обґрунтувань від 19.10.2010року, просить встановити для здійснення підприємницької діяльності безстроковий платний сервітут який полягає в користуванні належними на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Світанок»приміщенням №25, сходовими клітинами першого, другого поверхів, сходами №V які з'єднують перший і другий поверхи будинку побуту «Славутич», загальною площею 73кв.м., (приміщення №25 площею 17,3кв.м., сходові клітини площею 55,7 кв.м.) розташованого по АДРЕСА_1 в м.Херсоні для проходу в належні їй на праві власності приміщення №26-39 площею 208,5кв.м. другого поверху будинку побуту «Славутич». Плату за сервітут позивач зазначає в сумі 113грн.15коп. в місяць.
Позивач посилається на те, що за договором купівлі-продажу від 15.09.2005року вона придбала у відповідача приміщення № 26-39 на другому поверсі будинку побуту "Славутич" загальною площею 208,5 кв. м., прохід в які можливий тільки через приміщення №25, сходи першого, другого поверхів, сходи №V які з'єднують перший та другий поверхи будинку побуту загальною площею 73 кв.м. (приміщення № 25 площею 17,3кв м., сход загальною площею 55,7кв.м.), які належать відповідачу на праві власності.
Розпорядженням голови господарського суду № 378 від 17.09.2010року справа передана на розгляд судді Ємленіновій З.І.
Ухвалою від 20.09.2010року прийнято до розгляду зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок" (відповідач у справі), у якій він просить спонукати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (позивач у справі) укласти з ним договір про встановлення тимчасового платного обмеження користування нерухомим майном від 01.10.2009року на умовах проекту договору, який був надісланий позивачу супровідним листом від 05.08.2010року з платою за користування майном в сумі 2338грн.75коп. щомісячно.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.10.2010 року зупинено провадження у справі, призначено судову економічно-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_5.
29.12.2010року до суду надійшов висновок судового експерта по проведеній судовій економічно-бухгалтерській експертизі, у зв'язку з чим суд ухвалою від 06.01.2011року поновив провадження у справі та призначив справу до розгляду в засідання 14.01.2011року.
Ухвалою від 14.01.2011року розгляд справи відкладено на 27.01.2011року.
27.01.2011року засідання суду не відбулося через хворобу судді, а сторони повідомленні про наступне засідання -10.02.2011року.
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 10.02.2011року до 11.02.2011року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін та запрошеного в засідання суду 10.02.2011року судового експерта, суд встановив наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 15.09.2005року позивач ОСОБА_1, набула право власності на нежитлові приміщення другого поверху будинку побуту «Славутич", а саме: приміщення №26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 35-а, 36, 37, 38, 39 загальною площею 208,5 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_1.
Витягом Херсонського державного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВХ №880618 від 18.11.2005року підтверджується факт державної реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно за ОСОБА_1.
Матеріалами справи також підтверджується, що приміщення, які перейшли у власність ОСОБА_1, використовуються нею для здійснення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим вона просить встановити сервітут для можливості проходу в належні їй на праві власності приміщення з оплатою по 113грн.15коп. щомісячно без обмеження строку дії, посилаючись на те, що обладнати інший вхід (вихід) в приміщення неможливо.
Сервітут полягає в користуванні позивачем належними на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Світанок»приміщенням №25, сходовими клітинами першого, другого поверхів, сходами №V які з'єднують перший і другий поверхи будинку побуту «Славутич», загальною площею 73кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 в м.Херсоні для проходу в належні їй на праві власності приміщення №26-39 площею 208,5кв.м. другого поверху будинку побуту «Славутич».
В той же час відповідач в зустрічному позові про спонукання позивача до укладення договору в редакції від 01.10.2009 року просить встановити тимчасове платне обмеження користування зазначеним вище майном (сервітут) строком до 01.10.2012року з оплатою за користування майном по 2338грн.75коп. щомісячно.
Статтею 319 ЦК України встановлено право власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 320 ЦК України, ОСОБА_1, як власник належних їй на праві власності приміщень №26-39 площею 208,5кв.м. другого поверху будинку побуту «Славутич», розташованого в АДРЕСА_1, використовує належне їй нерухоме майно для здійснення підприємницької діяльності, так як вона має статус суб'єкта підприємницької діяльності.
В той же час встановлено, що ТОВ «Фірма «Світанок»на праві власності належать прохідне приміщення №25 площею 17,3 кв.м., сходи №V площею 20,4 кв.м., сходові клітини першого, другого поверхів будинку побуту. При цьому, сходи №V площею 20,4 кв.м., приміщення №25 знаходяться всередині будинку побуту.
Із наданого до матеріалів справи плану поверхів будинку побуту «Славутич»вбачається, що окремого входу до приміщень, належних позивачу на праві власності немає, а тому доступ до приміщень 26-39 другого поверху приватний підприємець ОСОБА_1 та працівники і відвідувачі перукарні здійснюють через належні відповідачу на праві власності приміщення №25 площею 17,3 кв.м., сходи №V площею 20,4 кв.м., сходові клітини першого, другого поверхів будинку побуту «Славутич».
Як позивач, так і відповідач надсилали один одному пропозиції про встановлення сервітуту, однак вони не були погоджені через неузгодження сторонами істотних умов договорів щодо строку їх дії та плати за сервітут.
При цьому позивач наполягає на встановленні сервітуту без обмеження строку користування, зазначивши при зверненні з позовом, що сервітут повинен бути безкоштовним та уточнивши в наступному плату за сервітут в розмірі 113грн.15коп. щомісячно.
Відповідач, не заперечуючи проти встановлення сервітуту, наполягає в зустрічному позові на тому, що сервітут повинен бути встановлений строком до 01.10.2012року з щомісячною оплатою 2338грн.75коп, а в засідання суду 11.02.2011року надав розрахунок плати в розмірі 505грн.22коп. в місяць.
Відповідно до статті 401 ЦК України сервітут, тобто право обмеженого користування чужим майном, може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом.
Частинами 1, 2 ст. 403 ЦК України зазначено, що сервітути можуть бути строковими або безстроковими залежно від мети використання об'єкту, на який вони поширюються. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлене договором, законом, або рішенням суду.
Із відповіді Херсонської філії державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «ДНІпроектреконструкція»№ 159 від 06.10.2010року вбачається, що облаштування відкритих сходин експлуатаційного призначення (прохід відвідувачів, персоналу і т.д.) на другий поверх будинку побуту «Славутич»з боку головного фасаду АДРЕСА_1 не допускається, оскільки відповідно п.4.22, 4.23 ДБН В.2.2-9-99 «Общественные здания и сооружения»(із змінами і доповненнями) експлуатаційні сходинкові клітини громадських будівель повинні бути внутрішніми, закритими з природним освітленням типу СК-1 або СК-2.
Будинки підприємств побутового обслуговування, комплексні підприємства побутового обслуговування відносяться до громадських будівель відповідно до додатку “А” до ДБН В.2.2-9-99.
Облаштування відкритих експлуатаційних сходин на головному фасаді не допускається, а облаштування позивачем прибудованих закритих експлуатаційних сходин неможливо у зв'язку із значною стислістю місця перед фасадом, оскільки мінімальні розміри прибудови сходин становлять 6,0мх3,0м.
Таким чином, технічної можливості облаштувати окремий вихід (вхід) в приміщення будинку побуту №26-39 позивач не має.
З урахуванням зазначеного, здійснювати підприємницьку діяльність і користуватися належним на праві власності майном іншим способом, ніж через приміщення №25, сходові клітини першого, другого поверхів, сходи №V які з'єднують перший і другий поверхи будинку побуту «Славутич», загальною площею 73кв.м., що належать відповідачу, позивач не має можливості.
За таких підстав, враховуючи вимоги статей 401, 402, 403 ЦК України, суд прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про встановлення сервітуту відносно користування належним відповідачу вищезазначеним майном обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Обґрунтованими є і вимоги позивача щодо встановлення сервітуту без обмеження строку, оскільки посилання відповідача на те, що позивач може облаштувати окремий вхід (вихід) після отримання ним права володіння земельною ділянкою для його облаштування, не підтвердженні належними та допустимими доказами у справі в розуміння ст. 33, 34 ГПК України та спростовуються висновками Херсонської філії державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «ДНІпроектреконструкція»від 06.10.2010року.
Таким чином, констатуючи право позивача на встановлення безстрокового сервітуту, суд зазначає, що право користування особою чужим майном відповідно до вимог ст.403 ЦК України, а також з урахуванням положень розумності та справедливості повинно бути платним. Однак, нормами законодавства не встановлено методики визначення розміру плати при встановленні сервітуту.
Наданий же позивачем розрахунок щомісячної плати в розмірі 113грн. 15 коп. судом не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ, оскільки він ґрунтується на висновках судового експерта. Висновки ж експертизи, відповідно до ст. 42 ГПК України, не є обов'язковими для господарського суду і оцінюються судом за правилами ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
З огляду на розбіжності, встановленими в засіданні суду між висновками судової експертизи від 28.12.2010року і матеріалами справи, зокрема щодо загальної площі приміщень, що належать відповідачу на праві власності на день вирішення спору, їх використання іншими особами, а також витратами відповідача на утримання сходин першого та другого поверхів будівлі та не підтвердження усіх витрат по капітальному ремонту за даними первинного бухгалтерського обліку за їх класифікацією, а відповідно і встановленні відсотків сторін (пропорційно від їх часток у праві власності на нерухоме майно), а також відсутність нормативно обґрунтованої методики визначення розміру плати за сервітут, як розрахунок плати за сервітут наданий позивачем, так і розрахунок? наданий відповідачем, не обґрунтовані належними доказами, а тому не приймаються судом як належні та допустимі докази по справі.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги за первісним позовом суд задовольняє частково і встановлює позивачу для здійснення підприємницької діяльності безстроковий сервітут, який полягає в користуванні належними на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Світанок»приміщенням №25, сходовими клітинами першого, другого поверхів, сходами №V які з'єднують перший і другий поверхи будинку побуту «Славутич», загальною площею 73кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 для проходу в належні позивачу на праві власності приміщення №26-39 площею 208,5кв.м. другого поверху будинку побуту «Славутич».
В частині позовних вимог за первісним позовом щодо встановлення щомісячної плати за сервітут в розмірі 113грн. 15 коп. суд, констатуючи обов'язок здійснення плати по сервітуту, не може розглянути в судовому порядку питання щодо визначення конкретної плати за сервітут, у зв'язку з чим зазначене питання підлягає узгодженню між сторонами, як істотна умова правочину.
Розглядаючи позовні вимоги за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок" (відповідач у справі), у якій він просить спонукати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (позивач у справі) укласти з ним договір від 01.10.2009року про встановлення тимчасового платного обмеження користування нерухомим майном на умовах проекту договору, який був надісланий позивачу супровідним листом від 05.08.2010року з платою за користування майном в сумі 2338грн.75коп. щомісячно, суд враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, які виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Серед найбільш поширених юридичних фактів, які є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків закон визначає договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 3 статті 179 ГК України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законодавством, або існує пряма вказівка закону чи органів державної влади або місцевого самоврядування щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до правил ч.1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
З урахуванням вищенаведених норм права, укладення договору передбачає погодження його сторонами усіх істотних умов договору у належній формі.
У переддоговірному процесі можливі ускладнення як у вигляді відмови в укладенні договору, так і у вигляді неузгодження його умов (що відповідно до ч.8ст. 181 ГК України є наслідком неукладення договору). Такі розбіжності визнаються як переддоговірний спір, що виникає при укладенні господарського договору.
Зазначені спори можуть бути вирішенні в суді. Однак, Господарський Кодекс України ( ч. 3 ст. 179, ч. 1 ст.187 ГК України) обмежує право сторін на звернення до суду за вирішенням переддоговірного спору, прямо передбачаючи випадки такого звернення. А саме: з приводу договору за державним замовленням; договорів, укладення яких є обов'язковими на підставі закону; в інших випадках, прямо встановлених законом (на підставі акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, тощо).
Переддоговірні спори, що не відносяться до означених вище категорій, можуть бути передані на вирішення суду за наявності таких умов: між сторонами було укладено попередній договір і одна із сторін ухиляється від укладення основного договору, якщо проект був наданий до спливу строку на укладення основного договору ( ст. 182 ГК України); сторони досягли згоди щодо передання переддоговірного спору на вирішення суду.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, всупереч зазначеній нормі, позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів того, що між сторонами досягнута згода укласти саме такий договір, або сторони зобов'язані його укласти на підставі попереднього договору, або того, що цей договір ґрунтується на держзамовленні, чи є обов'язковим до укладення в силу закону.
Статті 181, 187 ГК України, на які посилається позивач за зустрічним позовом, не містять обов'язкових підстав для укладення договору сервітуту.
До того ж частина 1 статті 403 ЦК України передбачає, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлено договором, законом або заповітом, а у разі недосягнення домовленості щодо встановлення сервітуту та його істотних умов, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає його встановлення.
Із вищезазначених норм вбачається, що сервітут, це право обмеженого користування чужим майном, тобто встановлення сервітуту необхідно для користування чужим майном, а вимагати його встановлення має заінтересована особа, яка не є власником цього майна.
За зустрічним позовом укладення договору про встановлення сервітуту, тобто обмеженого користування майном, вимагає сам власник майна не по відношенню до чужого, а по відношенню до свого ж майна, що не передбачено законом, оскільки відповідно до ст. 319 ЦК України власник має право користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, в тому числі і самостійно встановлювати обмеження для себе щодо користування своїм майном, або надавати таке право іншим особам.
Крім тогго, як зазначено вище, позивач за зустрічним позовом, не надав нормативного обгрунтування щодо строку договору, тобто укладення строкового договору та документального обгрунтування істотної умови договору щодо розміру плати за користування майном ні в частині 2338грн.75коп., ні в частині 505грн.22коп., на які посилалася керівник відповідача в засіданні суду 11.02.2011року, а його посилання на постанову Вищого господарського суду України від 29.07.2009року по справі №17/209, як на методику розрахунку, безпідставне, оскільки зазначена постанова не є обов'язковою для застосування в судовій практиці. До того ж, цією постановою спір не вирішено по суті, а лише скасовано постанову апеляційної інстанції і справу передано на новий розгляд до місцевого суду.
Таким чином, з огляду на вищезазначені норми права, позовні вимоги за зустрічним позовом про спонукання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 укласти з ТОВ «Фірма «Світанок»договір про встановлення тимчасового платного обмеження користування нерухомим майном від 01.10.2009року на умовах проекту договору, який був надісланий позивачу супровідним листом від 05.08.2010року задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від задоволених позовних вимог.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.
2. Встановити для фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності безстроковий сервітут який полягає в користуванні належними на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Світанок»приміщенням №25, сходовими клітинами першого, другого поверхів, сходами №V які з'єднують перший і другий поверхи будинку побуту «Славутич», загальною площею 73кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 в м.Херсоні для проходу в належні їй на праві власності приміщення №26-39 площею 208,5кв.м. другого поверху будинку побуту «Славутич».
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма "Світанок" м. Херсон вул.Залізнична, 23 р/р 26002599 в УСБ МФО 352015 код 14138179 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 (інші реквізити суду невідомі) - 42грн.50коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про спонукання укладення договору про встановлення тимчасового платного сервітуту відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 15.02.2011р.