14.02.11 Справа № 18/144-10.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ Інтеравто», м. Суми
до відповідачів: 1. Приватного підприємства «Синтекс», м. Суми
2. Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», м. Київ
про визнання недійсними договорів
СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ
При секретарі судового засідання Ж.М. Гордієнко
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідачів: 1. не з'явився
2. Запорожцев В.В.
Суть спору: Позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір № 012-05/1046-1 від 28.07.2008р., укладеного між ПП «Синтекс» та ВАТ «Ерсте Банк», найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»; визнати недійсним договір поруки № 012-05/1046/5 від 28.07.2008 р., укладеного між ПП «Синтекс», ВАТ «Ерсте Банк», найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» та ТОВ «СМ Інтеравто».
10.01.2011р. від ПАТ «Ерсте Банк» до суду надійшло клопотання, в якому другий відповідач просить суд припинити провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вже є рішення по справі № 17/110-10 від 04.11.2010р., яким було відмовлено у задоволенні позовної заяви про визнання недійсним кредитного договору № 012-05/1046-1 від 28.07.2008р.
Представник позивача у дане судове засідання не з'явився, додаткових письмових пояснень по справі не подав.
Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи № 466 від 07.02.2011р., про причини неявки суд не повідомив.
Представник другого відповідача в судове засідання подав заперечення (вхідний номер 2372 від 10.02.2011р.), в якому заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні, мотивуючи тим, що позивач не є стороною кредитного договору № 012-05/1046-1 від 28.07.2008р., а отже йому не надано право заявляти вимоги щодо визнання недійсним спірних кредитного договору та договору поруки.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника другого відповідача, оцінивши надані докази, суд встановив -
Пунктом 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» в новій редакції, затвердженого рішенням акціонера ПАТ «Ерсте Банк», наказ від 13.10.2010р. № 36-6/2010, згідно рішення загальних зборів акціонерів від 22.09.2009р. № 36-2/2009 Банк перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк». У зв'язку з перейменуванням Банк є правонаступником щодо прав і зобов'язань Акціонерного комерційного банку «Престиж», створеного у формі відкритого акціонерного товариства, а також Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк».
28 липня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ПП «Синтекс» був укладений кредитний договір № 012-05/1046-1 (не відновлювальна кредитна лінія), відповідно до умов якого другий відповідач на положеннях та умовах цього договору, відкриває першому відповідачу невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1 340 000, 00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 22 липня 2018 року, із сплатою 12,5 відсотків річних.
Пунктом 1.2. зазначеного кредитного договору визначено, що кінцевий термін повернення кредиту першим відповідачем становить 22 липня 2018 року.
Згідно п. 2.1. даног кредитного договору кредитні кошти призначені для будівництва автосалону «Skoda» (будівельна адреса: м. Суми, перехрестя вул. Харківська - вул. Паризької Комуни).
Зі змісту п. 3.1. кредитного договору вбачається, що другий відповідач надає першому відповідачу кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Відповідно до п. 3.4. кредитного договору у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням цього договору є: іпотека нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Курська, 81, загальною площею 1 284,9 кв.м., заставною вартістю 10 418 400 грн. 00 коп.; майнові права за договором поставки № ZX/07/158 від 11.03.2008 р. з ТОВ «Ліндаб Україна» на суму 3 020 916 грн. 00 коп.; фінансова порука фізичної особи: ОСОБА_1; фінансова порука юридичних осіб: ТОВ «ТехноГранд», ПП «Синтекс-V», ТОВ «ІНТЕР-МОТОР»; ТОВ «СМ ІНТЕРАВТО».
Згідно з п. 3.6. кредитного договору у разі, якщо позичальник протягом 2 календарних місяців поспіль протягом дії кредитного договору не підтримує середньомісячний середньоарифметичний кредитовий оборот по поточному рахунку № 260052148 в розмірі не менш ніж 80%, то відсоткова ставка за користування кредитними коштами збільшується на 1% річних та буде складати 13,5% річних. Таке збільшення відсоткової ставки не потребує укладання додаткової угоди до даного договору.
Пунктом 6.12. кредитного договору передбачено, що після введення об'єкту будівництва в експлуатацію перший відповідач зобов'язаний замінити предмет іпотеки, а саме: в забезпечення виконання зобов'язань ПП «Синтекс» перед ВАТ «Ерсте Банк» за кредитом, передати в іпотеку збудований автосалон «Skoda» (будівельна адреса: м. Суми, перехрестя вул. Харківська - вул. Паризької Комуни) замість нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Курська, 81, загальною площею 1 284,9 кв.м.
Відповідно до п. 7.3. кредитного договору у разі збільшення вартості кредитних ресурсів, та/або порядку виконання зобов'язань сторін за кредитним договором, в т.ч. внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України -в договір, за погодженням з першим відповідачем (а у випадку зменшення відсоткової ставки за кредитом - в односторонньому порядку згідно ст. 651 ЦК України з повідомленням першого відповідача) вносяться в десятиденний строк відповідні зміни з моменту настання таких змін.
Зі змісту п. 12.2. кредитного договору вбачається, що зміни в договорі оформлюються додатковою угодою сторін (крім випадків зменшення відсоткової ставки за кредитом згідно п. 7.3. договору) і стають невід'ємною частиною договору.
28 липня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», ПП «Синтекс» і ТОВ «СМ Інтеравто» був укладений договір поруки № 012-05/1046/5, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався перед другим відповідачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання першим відповідачем зобов'язань, що випливають з укладеного між другим відповідачем і першим відповідачем кредитного договору № 012-05/1046-1 від 28.07.2008р. та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в тому числі, але не виключно, зобов'язань щодо повернення у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, сплати в порядку та строки, визначені кредитним договором, процентів за користування кредитом та/або комісій, можливої неустойки (пені, штрафів), а також зобов'язань щодо відшкодування першим відповідачем витрат другого відповідача, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків другого відповідача, завданих порушенням першим відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором.
Пунктом 1.3. договору поруки передбачено, що сторони договору встановлюють, що зобов'язання позивача перед другим відповідачем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та кредитним договором - не потребують.
Згідно п. 2.1. договору поруки змістом забезпеченого порукою зобов'язання, його розмір, строк та порядок виконання є: повернення кредиту в сумі 1 340 000,00 доларів США, згідно графіку погашення, передбаченого кредитним договором, а також дострокового погашення у випадках, передбачених кредитним договором та/або чинним законодавством України; сплата процентів за користування кредитом у розмірі, в строки та в порядку, що визначені кредитним договором; сплата можливої неустойки (пені, штрафів), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені кредитним договором; відшкодування витрат другого відповідача, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків другого відповідача, завданих порушенням першим відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором.
Зі змісту п. 5.4. договору поруки вбачається, що сторони керуються положеннями цього договору. У разі, якщо положеннями цього договору не врегульовані відносини між сторонами щодо їх прав та обов'язків, сторони керуються статтями 553-559 Цивільного кодексу України. Недійсність окремих положень цього договору не тягне за собою недійсність договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що, на його думку, укладення кредитного договору та договору поруки, їх виконання шляхом погашення кредиту, сплати відсотків, штрафних санкцій в іноземній валюті суперечить законодавству України, є незаконним та порушують законні права та інтереси позивача.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Викладене свідчить про власне волевиявлення, свідомий та виважений підхід до підписання кредитного договору № 012-05/1046-1 від 28.07.2008р. та договору поруки № 012-05/1046/3 від 28.07.2008р. з боку сторін по даній справі.
Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до 207 ГК України господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням навіть одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути за вимогою однієї з сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.
Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.
Статтею 192 ЦКУ встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Крім того, статтею 533 ЦКУ передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Зокрема, ч. 2 ст.524 ЦКУ встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Спеціальним нормативно-правовим актом з питань застосування іноземної валюти є Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Пунктом «г» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання особою індивідуальної ліцензії.
В свою чергу, «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затверджене постановою Національного банку України від 14.10.2004 р. № 483, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією.
З матеріалів справи вбачається, що відкритому акціонерному товариству «Ерсте Банк» 29.05.2007 р. Національним банком України було видано ліцензію № 224 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11, ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Крім того, 18.09.2007р. ВАТ «Ерсте Банк» Національним банком України було видано письмовий дозвіл № 224-2 на право здійснення операцій, визначених п. п. 1 - 4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», згідно з додатком до цього дозволу. У додатку до письмового дозволу № 224-2 від 18.09.2007р. міститься перелік операцій, які має право здійснювати ВАТ «Ерсте Банк», а саме: 1. операції з валютними цінностями: неторговельні операції з валютними цінностями; ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів - нерезидентів у грошовій одиниці України; ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України; відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках; та інші операції, зазначені у додатку до дозволу.
На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що термін «кошти» у цьому законі вживається у значенні «гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент».
Таким чином, на підставі вищевикладено, надання кредиту в іноземній валюті не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не містить такої заборони.
Згідно п. 1.1. договору поруки сторони договору визначають, що це зобов'язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України, а згідно п. 1.4. цього ж договору позивач ознайомлений з умовами кредитного договору, жодних заперечень, а також непорозумінь його положень не має.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не подано доказів наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання договору недійсним, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Клопотання Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» від 04.01.2011р. про припинення провадження по справі задоволенню не підлягає, оскільки рішення господарського суду Сумської області по справі № 17/110-10 від 04.11.2010р. було винесено по справі між іншими сторонами, ніж ті, що приймають участь у справі № 18/144-10.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.
2. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» від 04.01.2011р. про припинення провадження по справі - відмовити.
СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ
Повне рішення складене 15.02.2011р.