"09" лютого 2011 р.Справа № 12/186-10-5288
За позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 7020,03 грн.
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність від 03.10.2009р.;
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі по тексту -Представництво), звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1.), в якій просить суд розірвати договір оренди № 348/Ц/2 від 02.03.2004р. укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1, яким останньому було передано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності-нежиле підвальне приміщення загальною площею 25,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, виселити ФОП ОСОБА_1, а також стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в сумі 6461,69 грн. та пеню в сумі 558,34 грн.
26.01.2011р. суд отримав від відповідача відзив на позовну заяву від 26.01.2011р., відповідно до якого відповідач проти позову заперечую і просить суд припинити провадження по справі. В обґрунтування своїх доводів, відповідач до відзиву додав розрахунок зроблений Представництвом відповідно до якого відповідач повністю погасив заборгованість з орендної плати, пені та судових витрат.
Ухвалою від 09.02.2011р. господарський суду Одеської області припинив провадження по справі в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 6461,69 грн. та пені в сумі 558,34 грн.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, але у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, позицію щодо позову не висловив.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
02.03.2004 р. між Приморською райадміністрацією м. Одеси (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 348/Ц/2 (далі по тексту - Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт комунальної власності-нежиле підвальне приміщення загальною площею 25,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п.1.2. договору строк дії договору визначено з 02.03.2004р. по 15.02.2005р.
Згідно з п.2.2. договору за орендоване приміщення Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату, відповідно до розрахунку, приведеного в додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць -87,04 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначався шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
Додатковим погодженням від 07.05.2007р. назву Орендодавця було змінено на Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та продовжено строк дії Договору до 06.11.2007р.
Додатковим погодженням від 28.11.2007р. строк дії Договору було продовжено до 27.05.2008р.
Додатковим погодженням від 05.02.2008р. розмір орендної плати встановлено в розмірі 264,84 грн.
Додатковим погодженням від 27.11.2008р. строк дії Договору було продовжено до 26.11.2009р.
Додатковим погодженням від 13.02.2009р. площа орендованого приміщення була змінена з 25,1 кв.м. на 26,6 кв.м.
Додатковим погодженням від 14.05.2010р. строк дії Договору було продовжено до 14.05.2012р. та встановлено розмір орендної плати в сумі 1075,69 грн.
У відповідності до п.2.4. договору орендар зобов'язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.
Пунктом 5.2. договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Позивач зазначає, що в порушення вимог п.п. 2.2, 2.4. договору, Відповідач не вчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату за користування орендованим приміщенням у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість. Так станом на 24.11.2010 р. сума заборгованості відповідача зі сплати оренди складає 6461,69 грн. та пені в сумі 558,34 грн.
З огляду на порушення орендарем порядку внесення плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради направило відповідачу пропозицію про розірвання договору № 01-15\6937 від 21.10.2010р. в якій запропонувало Відповідачу оплатити заборгованість, розірвати договір оренди та передати приміщення Представництву. Як зазначає позивач, доказів отримання вказаної пропозиції Відповідачем у суду відсутні.
Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування орендованим приміщенням Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося з відповідним позовом до господарського суду Одеської області для захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В обґрунтування заявлених позовних вимог Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради посилається на те, що відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались, внаслідок чого за відповідачем станом на 24.11.2010р. рахується заборгованість з орендної плати в сумі 6461,69 грн. та 558,34 грн. пені.
В процесі розгляду справи відповідач повністю погасив заборгованість з орендної плати, пені та судових витрат, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2011р. суд припинив провадження в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 6461,69 грн. та пені в сумі 558,34 грн.
На думку позивача порушення відповідачем строків сплати оренди є суттєвим порушенням умов договору, що в свою чергу є підставою для розірвання Договору у відповідності з п.2 ст.651, п.2 ст.773, ст.783 Цивільного кодексу України та ст.26 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна ” та виселення відповідача з орендованого приміщення.
З огляду на вищенаведене суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.
Відповідно до п.5.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Таким чином, сторони по Договору передбачили відповідальність орендаря за несвоєчасне внесення орендної плати -сплата пені за кожен день прострочки.
Цей пункт договору кореспондується з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, згідно якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Пунктом 5.3 вказаного договору визначено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.
Відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21.10.2010р. надіслав відповідачу пропозицію № 01-13/6937 в якій запропонував відповідачу розірвати договір оренди, здійснити фактичну передачу нежилого приміщення по акту приймання-передачі та сплатити заборгованість з орендної плати.
Проте, виходячи з аналізу норм чинного законодавства суд прийшов до висновку, що пропозиція № 01-13/6937 від 21.10.2010р. не є повідомленням про розірвання договору найму в розумінні ст. 782 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4)наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Вищенаведений перелік підстав для розірвання договору найма на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Також ч.2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірного договору за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору оренди.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем деякі орендні платежі здійснювалися не в повному обсязі та з пропуском строку, встановленого пунктом 2.4 договору оренди, проте це не є істотним порушенням умов договору в розумінні ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, внаслідок якого позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні спірного договору.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи відсутність підстав для розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 348/Ц/2 від 02.03.2004р. на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 348/Ц/2 від 02.03.2004р. та виселення ФОП ОСОБА_1 з об'єкту комунальної власності-нежилого підвального приміщення загальною площею 25,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Рішення підписане 14.02.2011 р.
Суддя Цісельський О.В.