"07" лютого 2011 р.Справа № 26/185-10-4818
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Войтенко С.М.
за участю представників сторін :
від позивача : Строчковський О.М. за довіреністю від 17.02.2010р.;
від відповідача 1 : не з'явився;
від відповідача 2 : не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу :
за позовом : Закритого акціонерного товариства „Ізмаїльський винзавод";
до відповідача 1 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий резерв»;
до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2;
про стягнення 2 675 210,39 грн., -
Закрите акціонерне товариство „Ізмаїльський винзавод" ( далі - Винзавод) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий резерв»( далі - ТОВ), фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( далі - ФОП ) про стягнення 2 675 210,39 грн. посилаючись на наступне.
Як зазначає позивач у позові, 02 квітня 2008 року між Винзаводом та ТОВ був укладений договір поручительства, за яким ТОВ на добровільних підставах бере на себе зобов'язання солідарно відповідати перед Винзаводом у випадку порушення ФОПом зобов'язань, що виникають із умов Договору поставки б/н від 31 березня 2010 року, але не більше 1 000,00 грн. (п.п. 1.2., 2.1. 2.2. Договору поручительства).
Згідно з договором поставки № б/н від 31.03.2008 року, ( далі - Договір ) укладеного між Винзаводом та ФОПом, про поставку вина, винопродукції та води (надалі - товар), позивач зобов'язався поставити відповідачу 2 товар у відповідності з умовами договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість.
Так на виконання умов вказаного Договору Винзавод, станом на 31.08.2009 року поставив ФОПу товару на суму 1 994 865,59 грн.
Таким чином основний борг ФОПа по Договору складає 1 994 865 грн. 59 коп.
У відповідності з пунктом 3.2.4. обов'язком відповідача по договору є оплата вартості товару у термін згідно з п.4.3 договору поставки № б/н від 31.03.2008 року, а саме Покупець проводить оплату за кожну партію товару у продовж 30 календарних днів с дати поставки товару. Датою поставки товару вважається фактичне підписання документів (товарні накладні). Зазначений термін оплати товару по договору відповідачем був порушений.
Згідно пункту 10.3. договору № б/н від 31.03.2008 року одностороння відмова від виконання договору чи одностороння його зміна не допускаються за виключенням випадків, передбачених законом та договором.
Згідно з п. 7.1 Договору, у випадку порушення покупцем терміну оплати товару, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,5%, за кожний день прострочення оплати товару.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, у відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначає позивач у позові, Покупець згідно вимог договору повинен був провести оплату 31.08.2009 року.
Основний борг відповідача по договору станом на 15.05.2010 року складає 1 994 865 грн. 59 коп.
Таким чином, основна сума боргу Відповідача за поставлений товар складає станом на 01 листопада 2010 р. 1 994 865 грн. 59 коп., пеня - 445 920,77 грн., 3 % річних - 69 847,62 грн., інфляційні втрати 164 576,41 (згідно розрахунку, що додається до позовної заяви).
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За договором поруки від 02 квітня 2008 року ТОВ «Фінансовий резерв»на добровільних підставах бере на себе зобов'язання солідарно відповідати перед ЗАТ «Ізмаїльський винзавод»у випадку порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань, що виникають із умов Договору поставки б/н від 31 березня 2010 року, але не більше 1 000,00 грн. (п.п. 1.2., 2.1. 2.2. Договору поручительства).
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
На підставі вищевикладеного, позивач просить позов задовольнити.
Представник відповідача 1 -ТОВ «Фінансовий резерв», в жодне судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав. Тому господарський суд розглядає справу згідно правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача -2 -ФОП ОСОБА_2 в засідання суду 07.02.2011р. не з'явився. Був присутнім у засіданні суду 17 січня 2010 р., 17.01.2011р. і 03.02 2011 р. надав два відзиви на позов у яких зазначив, зокрема, наступне:
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує договором № б/н від 25.03.2009 р. при цьому Відповідач -2 зазначає, що про даний договір йому нічого невідомо як і про договір поруки від 25.03.2010 року між Позивачем та ним.
Позивачем заявлено стягнення пені в розмірі 445 920,77 грн. Відповідно до розрахунку суми позову Позивач нарахував пеню за 426 календарних днів. Дані вимоги не можуть бути задоволені з огляду на наступне. Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Позивач в позовній заяві не обґрунтував наявність домовленості про встановлення збільшеного терміну нарахування пені. Тому нарахування штрафних санкцій на вказаний період є необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2011р. продовжено строк вирішення спору по справі № 26/185-10-4818 на 15 днів до 07 лютого 2011 р.
Вислухавши представника Позивача, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як свідчать наявні у справі матеріали по вказаному вище договору поставки, товарно - транспортними накладними на поставку товару ( а.с 103-133), довіреністю на право підпису договору поставки.( т.1 а.с 21) відповідачем отримано товару на загальну суму 1994865,59 грн.
Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги позивача в цілому є обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами.
Наданий позивачем розрахунок сум стягнення суд приймає до уваги в частині нарахувань інфляційних та 3 % річних.
Відносно розрахунку суми пені суд вважає, що він зроблений неправильно виходячи з такого.
Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зі змісту договору не убачається, що сторонами визначений інший, ніж передбачений п.6 ст. 232 ГК України період часу для нарахування пені.
З наданого позивачем розрахунку випливає, що позивачем нарахована пеня за 426 днів, а не за 181 дні ( 6 місяців) як це передбачено вказаною статтею. Отже при нарахуванні пені, відповідно до п.6 вказаної статті, тобто за 181 день за вказаний позивачем період часу її розмірі складає 202793,12 грн.
З приведених підстав позов цієї частини підлягає задоволенню частково.
Проаналізувавши зміст відзиву представника ФОП ОСОБА_2 від 17.01.2011р. суд частково приймає його до уваги виходячи з такого.
Відповідач посилається в ньому на договір б/№ від 25.03.2009 р. Як свідчать матеріали справи такого договору у даній справі немає взагалі. Тому заперечення відповідача в цієї частині суд відхиляє як безпідставно заявлені.
Заперечення відповідача щодо неправильності нарахування позивачем пені суд приймає до уваги та вважає правильним, про що судом зазначено вище.
Відносно змісту відзиву від 03.02.2011 р. суд зазначає наступне.
Згідно змісту цього відзиву, у ньому відповідач зазначив, зокрема, що йому невідомо про існування договору поставки б/№ від 31.03.2008 р. взагалі. Ці твердження відповідача, на думку суду, не відповідають дійсності виходячи з такого.
Як випливає з оригіналу договору поставки № б/н від 31 березня 2008 р., який був досліджений судом у засідання суду 07.02.2011 р., він укладений між Винзаводом та ФОП ОСОБА_2 про що свідчать підписи та печатки сторін у справі під вказаним договором.
При цьому у преамбулі вказаного договору зазначено, що ОСОБА_3 діє на від імені ФОП ОСОБА_2 В розділі договору „покупатель” стоїть „мокра” печатка ФОП ОСОБА_2 та напис ОСОБА_3 Також печатка стоїть у вищеприведених товарно - транспортних накладних по яким ФОП ОСОБА_2 отримав від Винзаводу товар.
На а.с. 21 т. 1 міститься копія довіреності від 02 січня 2008 р. видана ОСОБА_2 ОСОБА_3 на право підписувати договір поставки. Довіреність дійсна до 31.12.2008 р. Вказаний договір поставки був укладений 31 березня 2008 р., тобто в межах терміну повноважень. Доказів скасування цієї довіреності відповідач суду не надав.
Таким чином, вказане свідчить про те, що гр-н ОСОБА_3 за довіреністю від ФОП ОСОБА_2 підписав вказаний договір поставки, а ФОП ОСОБА_2 отримав від Винзаводу вказану у вказаних ТТН продукцію.
Вказане, на думку суду, прямо свідчить, що ОСОБА_2 не тільки знав про існування вказаного договору, а видав гр-ну ОСОБА_3 довіреність на його підписання від свого імені. Таким чином приведені заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставно заявлені.
Разом з цим суд приймає до уваги заперечення ОСОБА_2, зазначені в цьому ж відзиву відносно того, що у п.п. 1.2, 2.1, 2.2 договору поруки від 02 квітня 2008 р. зазначено, що підставою зобов'язань, забезпеченого по даному договору є Договір поставки № б/н від 31 березня 2010 року, з тих підстав, що у даному спорі йдеться про договір поставки від 31 березня 2008 р.
Крім того, суд звертає увагу на те, що на договір поставки № б/н від 31 березня 2010 року посилається і позивач у позові, але цього договору до матеріалів справи не надано. Не заявлено про існування цього договору і під час розгляду справи.
Всі інші заперечення представника ФОП ОСОБА_2 викладені у цьому відзиві суд відхиляє як безпідставно заявлені, оскільки вони не доведені в порядку ст. 33 ГПК України. Крім того, представник ФОП ОСОБА_2 фактично був присутнім в одному ( з трьох, що відбулись) засіданні суду 17 січня 2011 р. на якому подав лише відзив на позов, без додання до нього будь - яких доказів по справі. (т.2, а.с 1-2)
Будь-яких клопотань про залучення до справи доказів по справі ним заявлено не було на протязі всього часу розгляду справи. ( за винятком клопотання від 17.01.2010 р. про ознайомлення із матеріалами справи, т. 2, а.с 16).
Таким чином, з огляду на викладене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ 1000грн. за даним договором ( договором поставки № б/н від 31 березня 2010 року ) є необґрунтованими, не доведеними наявними у справі доказами і тому не підлягають задоволенню.
Аналізуючи вищеприведене в сукупності, суд прийшов до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_6 боргу за поставлений товар.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Клопотання позивача про забезпечення позову на думку суду задоволенню не піддягає з підстав недоведеності обставин, що викладені у ньому.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Закритого акціонерного товариства «Ізмаїльський винзавод»- задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: 19616, Черкаська область, Черкаський район, с.Яснозір'я, вул.Шевченка,53; фактична адреса: АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 у банку ЧОД «Райффайзен Банк Аваль»в м. Черкаси, МФО 354411, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Ізмаїльський винзавод» ( 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, ідентифікаційний код 00412033 ) - суму основного боргу в розмірі - 1 993 865 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто три тисячі вісімсот шістдесят п'ять ) грн. 59 коп., пені у розмірі - 202793 (двісті дві тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 12 коп., 3 % річних - 69 847 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 62 коп., інфляційні втрати у сумі 164 576 (сто шістдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 41 коп., суму державного мита в розмірі 24 310 (двадцять чотири тисячі триста десять) грн. 83 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 54 коп.
В решті вимог -відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.
Суддя Никифорчук М.І.
Повне рішення складено 14 лютого 2011 року.