"09" лютого 2011 р.
Справа № 12/17-84-2011
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство 15107”
Відповідачі: 1) Одеська обласна державна адміністрація в особі Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації
2) Закрите акціонерне товариство „Чорноморська транспортна компанія”
про визнання недійсним договору та затверджених на виконання цього договору документів
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників:
від позивача: Бевза О.І. -довіреність від 12.10.2010р.
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: Маляренко О.С. -довіреність від 01.02.2011р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство 15107” (далі по тексту -ТОВ АТП 15107), звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Одеської обласної державної адміністрації (надалі -ОДА) в особі Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації (надалі -Управління морегосподарського комплексу) та до Закритого акціонерного товариства „Чорноморська транспортна компанія” (надалі -ЗАТ ЧТК) , в якому просить суд визнати недійсним Договір № т.11/10 від 13.07.2010р. про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в експресному режимі руху, укладений між Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації та ЗАТ ЧТК повністю; визнати недійсним акт про вартість проїзду на міжміському автобусному маршруті № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Б.Дністровський (з/д вокзал) від 12.07.2010р. повністю; визнати недійсним акт про Розклад руху автобусів на маршруті № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Б.Дністровський (з/д вокзал) від 09.07.2010р. повністю; визнати недійсною Схему автобусного маршруту № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Б.Дністровський (з/д вокзал) від 10.07.2010р.; зобов'язати ЗАТ ЧТК припинити рух автобусів, перевезення пасажирів та багажу на автобусному маршруті загального користування № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Б.Дністровський (з/д вокзал) та визнати незаконними дії Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації щодо укладення з ЗАТ ЧТК договору № т.11/10 від 13.07.2010р. про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в експресному режимі руху.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 12/17-84-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Відповідач 1 - Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації був належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.02.2011р., наданими суду представником позивача, поряд з цим, його представник в судове засідання не з'явилися, згідно з наданому суду відзиву (вх. № 3864) проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.
Представник відповідача 2 проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (вх. № 4091/2011).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.2.2011р. провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсним акту про вартість проїзду на міжміському автобусному маршруті № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Б.Дністровський (з/д вокзал) від 12.07.2010р., про визнання недійсним акту про Розклад руху автобусів на маршруті № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Б.Дністровський (з/д вокзал) від 09.07.2010р. та про визнання незаконними дій Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації щодо укладення з ЗАТ ЧТК договору № т.11/10 від 13.07.2010р. про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в експресному режимі руху припинено.
В процесі розгляду справи представниками сторін надані додаткові матеріали, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
На підставі рішення обласного конкурсного комітету з визначення перевізників на внутрішньообласних маршрутах загального користування, оформленого протоколом № 11 від 27.09.2006р., ВАТ „АТП -15107” визнано переможцем конкурсу.
28.11.2006р. між ., ВАТ АТП 15107 та Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації було укладено Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в звичайному режимі руху № 89/06.
Відповідно до п.1.1 договору його предметом є надання організатором перевізнику права на перевезення пасажирів та багажу на автобусних маршрутах загального користування № 560 „Одеса АВ „Привоз” -Б.Дністровський (з/д вокзал)
Відповідно до п. 4.1. договору встановлено: тип маршруту -міжміський, внутрішньообласний; режим руху -звичайний; режим роботи -постійний; планова кількість рейсів за добу -72; тип автобусу -м'який.
Пунктом 6.1. договору встановлений термін його дії з 01.12.2006р. по 30.11.2011р.
У зв'язку із зміною назви та реорганізацією ВАТ АТП 15107 у ТОВ АТП 15107 між Одеською обласною державною адміністрацією та ТОВ АТП 15107 було укладено договір про внесення змін до договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в звичайному режимі руху № 89/06 від 28.11.2006р. за № 1 від 03.09.2010р.
На підставі листа ЗАТ ЧТК № 143 від 17.05.2010р., Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації 09.07.2010р. погоджено Графік руху автобусів на маршруті № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Білгород-Дністровський з/д вокзал” (період дії -тимчасовий, режим руху -експрес), розклад руху автобусів на маршруті № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Білгород-Дністровський з/д вокзал” (період дії -тимчасовий, режим руху -експрес); 10.07.2010р. погоджено схему автобусного маршруту № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Білгород-Дністровський з/д вокзал” (режим руху -експресний) та 12.07.2010р. погоджено вартість проїзду на міжміському автобусному маршруті № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Білгород-Дністровський з/д вокзал” (режим перевезень -експрес) й техніко-економічне обґрунтування відкриття маршруту № 560Е, розроблене Одеським Науково-виробничим центром „Екоінформ”.
13.07.2010р. між Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації (Організатор) та ЗАТ ЧТК (Перевізник) було укладено договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в експресному режимі руху № т.11/10.
Відповідно до п.1.1 договору його предметом є надання організатором перевізнику права на перевезення пасажирів та багажу на автобусних маршрутах загального користування № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Б.Дністровський (з/д вокзал).
Відповідно до п. 4.1. договору встановлено: тип маршруту -міжміський; режим руху -експрес; режим роботи -постійний, щоденно; планова кількість рейсів за добу -30; тип автобусу -м'який, не менш 18 місць.
Пунктом 6.1. договору встановлений термін його дії з 14.07.2010р. по 13.10.2010р.
На думку позивача дії відповідачів щодо укладення оспорюваного договору не відповідають чинному законодавству України, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, що, на думку позивача, є підставою визнати договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в експресному режимі руху № т.11/10 від 13.07.2010р. недійсним.
Саме це й стало підставою для звернення позивача до господарського суду Одеської області із відповідною позовною заявою.
Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Стаття 4 Цивільного кодексу України визначає, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Стаття 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16. ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 118 Конституції України встановлює, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Відповідно до Конституції України законом, що визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій є Закон України „Про місцеві державні адміністрації”.
Відповідно до ст. 13 Закону України „ Про місцеві державні адміністрації ” до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку.
Згідно зі ст. 20 Закону України до повноважень місцевої державної адміністрації віднесено забезпечення організації обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв'язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності.
Спеціальним законом що визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні є Закон України „Про автомобільний транспорт”.
Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації.
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.
У відповідності до ст. 7 Закону України „Про автомобільний транспорт” організація пасажирських перевезень на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньо-обласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації;
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані:
забезпечувати формування автобусної маршрутної мережі загального користування й мережі таксомоторних стоянок та розробляти перспективи їх розвитку;
організовувати утримання в належному стані проїзної частини автомобільних доріг та під'їздів (на міських автобусних маршрутах загального користування) і в разі завдання матеріальних збитків автомобільному перевізнику, що обслуговує автобусний маршрут загального користування, унаслідок неналежного утримання проїзної частини автомобільної дороги чи під'їзду компенсувати йому збитки;
забезпечувати облаштування необхідною інфраструктурою автобусних маршрутів загального користування, а саме - автопавільйонами, інформаційним забезпеченням пасажирів і підтримувати її в належному технічному та санітарному стані;
забезпечувати розроблення паспортів автобусних маршрутів загального користування з визначенням необхідної кількості автобусів, їх пасажиромісткості, класу, технічних та екологічних показників, розкладу руху. Порядок розроблення та затвердження паспорта маршруту визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту;
проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;
забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), чи надання дозволу на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу;
забезпечувати безпечне і якісне обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;
забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право, зокрема, у разі відкриття автобусного маршруту, який не має паспорта, призначати один раз тимчасового автомобільного перевізника на термін до трьох місяців, після чого за результатами функціонування маршруту приймати рішення щодо доцільності відкриття маршруту та проведення конкурсу.
Згідно зі ст. 43 Закону визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів).
На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами.
Визначення кандидатури автомобільного перевізника для роботи на міжнародному автобусному маршруті загального користування здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 44 Закону визначає, зокрема, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.12.2008р. затверджено Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (надалі -Порядок) .
Згідно з п. 1 Порядку він визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками
Відповідно до п. 55 Порядку Організатор має право, зокрема:
у разі відкриття нового автобусного маршруту або рейсу укласти договір (надати дозвіл) автомобільному перевізнику один раз на строк до трьох місяців, після чого за результатами роботи на маршруті приймати рішення щодо подальшого функціонування маршруту та необхідності проведення конкурсу. Включення до об'єкта конкурсу нового автобусного маршруту проводиться після погодження організатором техніко-економічного обґрунтування.
Як встановлено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем 1 укладено договір № 89/06 від 28.11.2006р. про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в звичайному режимі руху.
13.07.2010р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір № т.11/10 про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в експресному режимі руху. Термін дії зазначеного говору було встановлено з 14.07.2010р. до 13.10.2010р., тобто до трьох місяців.
Виходячи з наступного, суд прийшов до висновку, що оспорюваний договір у відповідності до п. 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування було укладено на термін до трьох місяців.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що за результатами вивчення доцільності перевезення пасажирів на автобусному маршруті № 560Е загального користування в експресному режимі руху, Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації маршрут № 560Е було включено до чергового засідання конкурсного комітету у відповідності до Порядку.
24.09.2010р. на засіданні обласного конкурсного комітету з визначення перевізників на внутрішньообласних маршрутах загального користування, а саме на маршруті № 560Е „Одеса АВ „Привоз” -Білгород-Дністровський з/д вокзал” переможцем визнано ЗАТ ЧТК.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем не надано суду належних та припустимих доказів порушення відповідачами норм законодавства України при укладені оспорюваного договору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство 15107” слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові -відмовити повністю.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Рішення підписане 14.02.2011р.
Суддя Цісельський О.В.