"07" лютого 2011 р.
Справа № 5/4-10-5259
За позовом: Приватного підприємства "АГРО-ДІС";
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Отрадівська птахофабрика"
про стягнення 64 890,34грн.
Суддя Погребна К.Ф.
Представники:
Від позивача: Чайковський О.І. - довіреність від 10.12.2010 року
Від відповідача: Бєлих О.В. - довіреність від 16.08.2010 року
Суть спору: про стягнення 64 890,34 грн.
У розгляді справи була оголошена перерва на 07.02.2011 року о 12:20.
Приватне підприємство "АГРО-ДІС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Отрадівська птахофабрика" про стягнення 64890,34 грн.
Також Приватне підприємство "АГРО-ДІС" просить суд у заяві про забезпечення позовних вимог -з метою забезпечення виконання позовних вимог накласти арешт на рахунки та майно, що належить Відкритому акціонерному товариству "Отрадівська птахофабрика".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2010 року порушено провадження по справі № 5/4-10-5259.
Позивач надав до господарського суду Одеської області уточнення позовних вимог за вих. № 1 від 26.01.2011 року (вх. №2560 від 26.01.2011 року) та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар у сумі 58 622 грн., пеню у сумі 1 043,45 грн. та 3% річних у сумі 224,89 грн.
Відповідач надав до господарського суду Одеської області відзив на позовну заяву від 20.12.2010 року (вх. № 34980 від 24.12.2010 року).
Відповідач у судовому засіданні 07.02.2011 року не заперечує в частині стягнення суми основної заборгованості.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Розглянув матеріали справи, суд встановив:
Приватне підприємство "АГРО-ДІС" здійснило поставку товару Відкритому акціонерному товариству "Отрадівська птахофабрика" на загальну суму 83 622 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме: № 33 від 13.05.2010 року в сумі 41624,15 грн., № 41 від 08.06.2010 року в сумі 41 997,85 грн., копії яких є у матеріалах справи.
Як зазначає позивач у позовній заяві відповідач частково сплатив вартість придбаного товару в розмірі 20 000 грн., яка була проведена 17.06.2010 року.
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 від 17.10.2010 року про сплату заборгованості щодо отриманого товару на загальну суму 63 622 грн., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, в якої зазначена дата отримання 19.10.2010 року. Відповідач відповідь на претензію не надав.
Приватне підприємство "АГРО-ДІС" надало до господарського суду Одеської області уточнення позовних вимог за вих. № 1 від 26.01.2011 року (вх. № 2560 від 26.01.2011 року) в яких просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар у сумі 58 622 грн., пеню у сумі 1 043,45 грн. та 3% річних у сумі 224,89 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем під час розгляду справи було частково погашено суму боргу у розмірі 5 000 грн. та дані обставини підтверджуються платіжним дорученням від 10.01.2011 року за № 40 ( копія наявна в матеріалах справи ).
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ухвалою господарського суду Одеської області про порушення справи про банкрутство ВАТ "Отрадівська птахофабрика" від 18.03.2010 року по справі № 32/19-10-1174 ( копія якої знаходиться у матеріалах справи) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до положень ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або акту цивільного законодавства.
Таким чином, у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем на загальну суму 58 622 грн.
Також позивач у уточненні позовних вимог просить суд стягнути на його користь пеню у сумі 1 043,45 грн. та 3% річних у сумі 224,89 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
При цьому, частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Водночас, за змістом ст.ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Зі змісту п. 3. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” вбачається, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про неправомірність застосування до відповідача такого заходу цивільно-правової відповідальності, як пеня, та, як наслідок, про безпідставність заявлених вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 043,45 грн. за порушення строків оплати.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ст. 12 зазначеного вище Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.
З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань щодо сплати настав у позивача після 18 березня 2010 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширювалась.
Цей висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 224,89 грн.
Стосовно клопотання позивача, щодо забезпечення позову, яке містилось у прохальній частині позовної заяви, а саме про забезпечення позову шляхом накладання арешту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України -господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до інформаційного листа ВГСУ від 12.12.2006 року № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»- відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу, так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивач не надав господарському суду доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За таких обставин в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що уточненні позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Уточненні позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Отрадівська птахофабрика" (67471, Одеська область, Роздільнянський район, с. Болгарка, р/р 26008313058 в АБ «Південний»м. Одеса, р/р №26009245771 в ВАТ «Морський Транспортний Банк»м. Одеса, МФО 328209, ЄДРПОУ 00855227) на користь Приватного підприємства "АГРО-ДІС" (66430, Одеська область, Ананівський район, с. Коховка, вул. Центральна, 19, р/р 2600864186 у банку «Райффайзенбанк «Аваль», МФО 380805, ЄДРПОУ 33714222) суму основного боргу 58 622 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять дві) грн., 3% річних у сумі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 89 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 648 (шістсот сорок вісім) грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн..
3. В решті уточнених позовних вимог відмовити.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 11.02.2011 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Погребна К.Ф.