14 лютого 2011 року м. ПолтаваСправа № 2a-1670/823/11
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
Лубенська об'єднана державна податкова інспекція 27 січня 2011 року звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати єдиного податку в розмірі 167 грн. 05 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що згідно даних податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиного податку в розмірі 167 грн. 05 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Виявивши наявність у відповідача податкової заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості до державного бюджету.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заперечень на позов, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав.
Беручи до уваги те, що перешкоди до розгляду справи у судовому засіданні, встановлені ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, а в судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд, згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 08.12.2003 року Лубенською районною державною адміністрацією (а.с. 4). З 15.12.2003 року відповідач перебуває на податковому обліку у Лубенській ОДПІ (а.с. 6).
У червні 2008 року відповідач подав заяву до податкового органу про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (а.с. 9). Згідно із заявою визначено вид підприємницької діяльності -перевезення вантажів вантажним автотранспортом. Відповідачу 04.07.2008 року було видано свідоцтво платника єдиного податку серії Е № 195320 (а.с. 8).
За даними податкового органу відповідач має податкову заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 167 грн. 05 коп. (в т. ч. 133 грн. 67 коп. - основний платіж, 33грн. 38 коп. - пеня), що підтверджується даними зворотного боку облікової картки платника податків (а.с. 31).
Судом встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року Лубенською ОДПІ винесено першу податкову вимогу № 1-393 від 24.11.2008 року, яку відповідач отримав 31.11.2008 року та винесено другу податкову вимогу № 2/2 від 09.01.2009 року, яку відповідач отримав 09.01.2009 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі -Указ від 03.07.1998 № 727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно з пунктом 2 Указу від 03.07.1998 року № 727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Згідно з рішенням Лубенської районної ради Полтавської області V скликання від 13.12.2007 року "Про встановлення розмірів єдиного податку для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності" ставки єдиного податку встановлені в залежності від виду підприємницької діяльності, зокрема, за видом діяльності, обраним відповідачем, - за ставкою 170 грн. на місяць.
Пунктом 2 Указу від 03.07.1998 року № 727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідач мав сплачувати суми єдиного податку до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, та надавати докази сплати податку до податкового органу разом з податковою звітністю.
Відповідно до п. 1.2 ст. 15 Закону України 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі -Закон № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Частиною першою п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності -протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Статтею 5 Закону № 2181-ІІІ також передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
У відповідності до п. п. 16.1.1. п. 16.1. ст. 16 Закону № 2181-ІІІ після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Згідно з п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзиву на позовну заяву та жодних заперечень проти позову чи доказів сплати боргу суду не надав.
За таких обставин, суд вважає вимоги податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з єдиного податку в розмірі 167 грн. 05 коп. (сто шістдесят сім гривень п'ять копійок) на р/р 34219379700271, одержувач: Мгарська сільська рада, код одержувача: 34698631, код платежу 16050222, банк одержувача: ГУДК України у Полтавській області, МФО 831019.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.О. Кукоба