Справа № 7997/10/1570
07 лютого 2011 року м.Одеса
10год.45хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Жаворонковій М.О.
За участю сторін:
Від прокуратури: Супруновський В.І. -за посвідченням №257 від 12.05.2008р.
Від позивача: Бозаджі Ю.В. -за довіреністю б/н від 14.10.2010р.
Від відповідача: Бровченко А.М. -за довіреністю №28 від 25.08.2010р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ВАТ «Чорномортехфлот»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі, за участю Чорноморської транспортної прокуратури, про скасування податкового повідомлення-рішення, -
До суду надійшла адміністративна позовна заява ВАТ «Чорномортехфлот»(наразі -ПАТ «Чорномортехфлот»), в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010р. №0000761520/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 7689109,35грн., з яких 5126072,9грн. -за основним платежем та 2563036,45грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", посилаючись на відсутність у податкового органу законних підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки. Також позивач вказує на реальність господарських операцій з ПП «Сенсус», які підтверджені відповідними податковими накладними та іншими первинними документами, а отже правомірність включення до податкового кредиту за січень-квітень 2010р. суми ПДВ, визначеної в отриманих від ПП «Сенсус»податкових накладних.
Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". В підтвердження зазначеного відповідач наголошує на встановленні законом його компетенції щодо проведення позапланової невиїзної перевірки. Відповідач посилається на встановлення розбіжностей у податкових зобов'язаннях та податковому кредиті по взаємовідносинам між позивачем та ПП «Сенсус»; незнаходження ПП «Сенсус»за юридичною адресою; недотримання суб'єктами спірних правовідносин порядку заповнення та форми податкових накладних, на підставі яких був сформований податковий кредит у спірний період (січень-квітень 2010р.).
Прокурор проти задоволення позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені правові позиції.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 09.07.2010р. головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств водного транспорту управління податкового супроводження підприємств сфери нематеріального виробництва СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі Бурдейною О.О. на підставі п.1. ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведено документальну невиїзну перевірку декларацій з податку_на додану вартість та уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість ВАТ «Чорномортехфлот», поданих до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, а саме: декларації за січень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 22 лютого 2010 року, вхідний № 9000428251), декларації за лютий 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 22 березня 2010 року, вхідний № 9000789000), декларації за березень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 29 квітня 2010 року, вхідний № 9001429736), уточнюючого розрахунку за березень 2010 року^дата реєстрації в податковому органі-17 травня 210 року, вхідний №9001712310), уточнюючого розрахунку за березень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі -09 липня 2010року, вхідний №9002430001), уточнюючого розрахунку за березень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 09липня 2010року, вхідний №9002434716), декларації за квітень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі - 31 травня 2010 року, вхідний №9001958921).
За результатами вказаної перевірки ВАТ «Чорномортехфлот»складений акт від 09.07.2010р. №433/15-2/01385479/163 про результати невиїзної документальної перевірки декларації з податку на додану вартість.
В акті перевірки зазначено, що ВАТ «Чорномортехфлот»порушено пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-квітень 2010року на 5126072,9грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень-квітень 2010року на 5126072,9грн.
На підставі зазначеного акту перевірки від 09.07.2010р. №433/15-2/01385479/163 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Одесі прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010р. №0000761520/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 7689109,35грн., з яких 5126072,9грн. -за основним платежем та 2563036,45грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 5126072,9грн. та донарахування ПДВ за виписаними ПП «Сенсус»податковими накладними зазначено, що позивачем до податкового кредиту включені суми податку по взаємовідносинам з ПП «Сенсус», яке в свою чергу не включило до складу податкових зобов'язань та не сплатило до бюджету суми податку по взаємовідносинам з ВАТ «Чорномортехфлот»; актом №6635/15-2/26419127 від 27.05.2010 року встановлена відсутність поставок товарів (робіт, послуг) ПП «Сенсус», що свідчіть про укладання угод без мети настання реальних наслідків; ПП «Сенсус»не знаходиться за юридичною адресою (що встановлено актами від 11.06.2010 року №55/23-513; від 18.06.2010р. №1053; від 25.06.2010р. №1078/26-1; від 25.06.2010р. №1083/26-1/26419127; довідкою від 25.06.2010р. №3479/26-53; довідкою від 25.06.2010р. №3478/26-53) та неможливо встановити його місцезнаходження.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі надіслано запит до ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 26.05.2010р. №14677/7/15-2239 про проведення зустрічної перевірки підприємства ПП «Сенсус»за період з січня 2010р. по квітень 2010р. Листом ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 11.06.2010 №36196/23-513, отримано акт від 11.06.2010 року №55/23-513 про неможливість проведення перевірки ПП «Сенсус»з питань підтвердження відомостей отриманих від платника з ВАТ «Чорномортехфлот»з огляду на незнаходження ПП «Сенсус»за юридичною адресою.
Також підставою для висновків акту перевірки зазначено, що в порушення вимог п.п. «д»п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ВАТ «Чорномортехфлот»(надалі -ВАТ) включило до складу податкового кредиту суми по податковим накладним, оформленим з порушенням діючого законодавства, оскільки ПП «Сенсус»визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ.
У сукупності викладене слугувало підставою для висновку СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі (надалі -СДПІ) про неправомірне визначення позивачем суми податкового кредиту у деклараціях з ПДВ за січень 2010р.- квітень 2010р., у т.ч. січень 2010р. -451223,99грн., лютий 2010р. -3289583,33грн, березень 2010р. -1078751,10грн., квітень 2010р. -306514,48грн.
Не погодившись з висновками акту та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, ВАТ «Чорномортехфлот»оскаржило його в судовому порядку.
Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.
Відповідно до ст.13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-ХІІ від 04.12.1990р. (надалі - Закон №509), посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Пунктом 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України (далі ДПА) від 10.08.2005р. №327, встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. Наказом ДПА України від 27.05.08р. №355 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, в п.2.4 яких зазначено, що невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.
Пунктом 2.3 вказаних Методичних рекомендацій встановлено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин: - у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); - у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; - у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків декларацій, пояснень та інших документів, оскільки проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів та лише у разі надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.
Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Виходячи з цього, за фактичними обставинами справи, зазначеними в спірному акті перевірки, ця перевірка підпадає під визначення «камеральна», оскільки проводилась виключно на підставі поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ з уточнюючими розрахунками.
Порядок проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість встановлений п.7 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054.
Відповідно до п.7.3 Наказу № 166 за результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку.
Відповідно до п.7.4 Наказу №166 документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. За наявності достатніх підстав уважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування
Форма Акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, визначена в додатку 2 до Порядку, передбачає як підставу відповідного донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість виключно положення пп. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, що є наслідком допущеної арифметичної чи методологічної помилки платником податків при заповненні рядків податкової декларації з податку на додану вартість.
Визначення термінів «арифметична помилка»та «методологічна помилка», наводяться у листі ДПА України від 06.07.2001р. №9018/7/23-3317 «Щодо застосування штрафних санкцій у разі виявлення арифметичних або методологічних помилок в поданій платником податків податковій декларації».
Відповідно до п.п. «в»п.3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003р. за №467/7788 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 №247), податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення у таких випадку, якщо податковий орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Натомість, висновок акту перевірки від 09.07.2010р. щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ не обумовлений наявністю подібних помилок, допущених позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень 2010р., а отже таке донарахування податковим органом є неправомірним, оскільки зроблено із порушенням порядку проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок.
Виходячи з цього, за способом проведення спірна перевірка здійснена СДПІ як камеральна (тільки на підставі поданих декларацій), а за висновками щодо повноти, достовірності нарахування ПДВ та формування податкового кредиту ВАТ «Чорномортехфлот»- як документальна, висновки якої згідно з законом можуть базуватись виключно на дослідженні первинних документів та пояснень, наданих платником податку.
Згідно п. 4.2 вказаних Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України №266 від 18.04.2008р., під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
Згідно з пунктами 4.9, 4.10 Методичних рекомендацій працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), що не подає податкову звітність, та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ з метою одержання пояснення та їх документальні підтвердження щодо здійснення господарських операцій постачання товарів, послуг та правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ (отримувачем). Якщо платник ПДВ (постачальник) подає податкову звітність, орган ДПС діє відповідно до цих Методичних рекомендацій (після прийняття, обробки податкової звітності, передачі її на центральний рівень, автоматизованої перевірки розшифровок податкової звітності, отримання таких результатів проводиться перевірка такої звітності підрозділами органу ДПС).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки відповідачем не досліджувалися угоди, на яких базувалися взаємовідносини між ВАТ «Чорномортехфлот»та ПП «Сенсус», та первинні документи, що підтверджують або спростовують їх реальне виконання.
Судом встановлено, що у спірний період взаємовідносини між ВАТ «Чорномортехфлот»та ПП «Сенсус»будувалися на підставі укладених між ними договору відповідального зберігання №8/9 від 01.08.2009р., договору про надання послуг по судноремонту від 01.07.2009р., договору поставки №17/03 від 13.03.2009р., на виконання яких позивачем та ПП «Сенсус»були складені та підписані акти надання послуг, акти виконаних робіт, кошториси по договору від 01.07.2009р, видаткові накладні та ін., копії яких залучені судом до матеріалів справи за клопотанням позивача.
В ході виконання цих угод ПП «Сенсус»позивачу були виписані податкові накладні по вказаним господарським операціям, копії яких залучені до матеріалів справи, на загальну суму ПДВ 5126072,9грн.
Суми ПДВ за виписаними ПП «Сенсус»податковими накладними за вказаними вище договорами були включена позивачем до складу податкового кредиту у січні-квітні 2010р., що відображено у розділі ІІ «Податковий кредит»додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за січень 2010р, лютий 2010р., березень 2010р. та квітень 2010р. ВАТ «Чорномортехфлот».
Так, ВАТ «Чорномортехфлот»відповідно до додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за січень-квітень 2010р. включило до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 5126072,9грн., у тому числі по періодам: січень 2010р. - 451223,99грн.; лютий 2010р. - 3289583,33грн., березень 2010р. - 1078751,1грн. з урахуванням уточнюючих розрахунків до декларації з ПДВ за березень (від 17.05.2010р. вх.№9001712310, ВАТ «Чорномортехфлот»уточнено індивідуальний податковий номер контрагента ПП «Сенсус», в результаті чого збільшено суму податкового кредиту на 199 973,0грн.; 09.07.2010р. вх.№9002430001, ВАТ «Чорномортехфлот»зменшило податковий кредит по контрагенту ПП «Сенсус»у сумі 5000000грн.; 09.07.2010р. вх.№9002434716, позивач зменшив податковий кредит по ПП «Сенсус» у сумі 1334,93грн.); квітень 2010р. - 306514,48грн. по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Сенсус».
Матеріалами перевірки (акт від 09.07.2010р.) підтверджується, не заперечується та не спростовується СДПІ, що первинні документи по господарським операціям позивача з ПП «Сенсус»не були предметом дослідження при проведенні невиїзної документальної перевірки. При цьому суд вважає, що детальний аналіз господарських відносин ВАТ з ПП «Сенсус»виходить за межі предмету доказування в даній справі та суд не повинен підміняти орган податкової служби в питанні перевірки достовірності та повноти нарахування податку, оскільки такі висновки можуть мати місце за наслідками проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Судом встановлено, що позапланова перевірка позивача відповідно до п.1 ст.11, ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та на підставі п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону про ПДВ не проводилась, у зв'язку з чим посилання СДПІ на неотримання документів на запити до уваги судом не приймаються.
В акті перевірки є посилання на акт №6635/15-2/26419127 від 27.05.2010 року, яким встановлена відсутність поставок товарів (робіт, послуг) ПП «Сенсус», що свідчіть начебто про укладання угод без мети настання реальних наслідків.
Водночас з зазначеного акту вбачається, що наведені у ньому висновки фактично зроблені податковим органом у зв'язку з ненаданням ПП «Сенсус»первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій у перевіряємий період та неможливістю витребування цих документів у зв'язку з незнаходженням Підприємства за юридичною адресою.
Судом встановлено, що висновки щодо безтоварності господарських операцій та нікчемності угод, укладених ПП «Сенсус»ґрунтуються на припущеннях відповідача, заснованих на неможливості встановити фактичне місцезнаходження цього контрагента позивача.
Такі висновки в ході розгляду справи в частині відносин ПП «Сенсус»з ВАТ «Чорномортехфлот»повністю спростовані позивачем первинними документами по договорам, укладеним з ПП «Сенсус», водночас будь-яких допустимих доказів недійсності цих угод та фіктивності складених первинних документів відповідачем не представлено.
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно п.п.2.3.4 п.2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2010 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Доказів невикористання отриманих ВАТ «Чорномортехфлот»товарів та послуг у своїй господарській діяльності відповідачем не надано.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У даному випадку датою виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дати отримання від ПП «Сенсус»податкових накладних, виписаних у зв'язку з виконанням умов договору відповідального зберігання №8/9 від 01.08.2009р., договору про надання послуг по судноремонту від 01.07.2009р., договору поставки №17/03 від 13.03.2009р.
Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ПП «Сенсус»згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ПП «Сенсус» як платника ПДВ та правомірності його реєстрації як платника в акті перевірки ВАТ «Чорномортехфлот»не міститься. Водночас, твердження в акті перевірки стосовно недостовірності відомостей щодо розташування юридичної особи ПП «Сенсус»у податкових накладних взагалі не знаходяться у правовій площині та спростовуються фактичними обставинами: адже у податковій накладній вказане місцезнаходження ПП «Сенсус»(м.Одеса, пров.Чайковського, 18), яке зазначається як юридична адреса ПП «Сенсус»в усіх первинних бухгалтерських документах по взаємовідносинам з ВАТ «Чорномортехфлот», та безпосередньо фігурує як юридична адреса ПП в актах ДПІ у Приморському районі м.Одеса.
Слід зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», з застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи не значиться.
Стосовно обставини незнаходження ПП «Сенсус»за юридичною адресою суд зазначає, що такі факти відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року №755-IV вважаються встановленими за наявності відповідного запису про проведення такої реєстраційної дії в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Незалежно від цього така обставина не може свідчити про обґрунтованість та законність висновків спірного акту перевірки, котрими без достатніх підстав скасовано право ВАТ «Чорномортехфлот»на включення до податкового кредиту нарахованих сум податку по взаємовідносинам з ПП «Сенсус».
Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
В акті перевірки зазначається, що ПП «Сенсус»не включило до складу податкових зобов'язань суми податку по взаємовідносинам з ВАТ, проте цей висновок спирається виключно на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні інформаційних баз ДПА України.
Встановивши в акті перевірки розбіжності в сумах податкових зобов'язань ПП «Сенсус»та податкового кредиту ВАТ «Чорномортехфлот»у розмірі 1385265,50грн. (у т.ч. за березень 2010р. -1078751,10грн., за квітень 2010р. -306514,48грн.), СДПІ невмотивовано визнала неправомірним включення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 5126072,90грн. також і по періодам січень, лютий 2010р.
Отже, висновки відповідача про порушення позивачем приписів пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставними та не ґрунтуються на законі.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 22.07.2010р. №0000761520/0, що з врахуванням встановлених вище обставин та висновків суду є підставою для задоволення позову ВАТ «Чорномортехфлот»та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ВАТ «Чорномортехфлот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі, за участю Чорноморської транспортної прокуратури, про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 22.07.2010р. №0000761520/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7689109,35грн.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку передбаченому ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або в порядку ч.3 ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 14 лютого 2011 року
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян