Справа № 7833/10/1570
03 лютого 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Потоцької Н.В.
при секретарі - Паровенко І.П.
за участю сторін:
представника позивача - Слободенюка С.А.
представника відповідача - Неплій І.А.
представника відповідача - Рогачко С.І.
представника прокуратури - Вербовщука С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трак-Авторитет-Одеса»до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області за участю Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області про визнання не чинним податкового повідомлення -рішення № 0003622300/0 від 10.03.2010 р. і протиправними дій співробітників ДПА в Одеській області та ДПІ у Біляївському районі, що виражені у відображенні в Акті перевірки безпідставних та необґрунтованих висновків про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», які призвели до винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення № 0003622300/0 від 10.03.2010 р., -
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області із зазначеним позовом мотивуючи тим, що відповідно до приписів п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6. п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» здійснило купівлю товарів (робіт, послуг) у 2007 р. - 1-2 кварталі 2008 р. та відобразило дані отриманих податкових накладних в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, і в звітних деклараціях за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року та березень 2009 року.
Документи, які підтверджують правильність та правомірність нарахування податкового кредиту в сумі 1 136 319,95 грн., були відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року та березень 2009 року та були надані при проведені перевірки в повному обсязі
В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позові та доводів наведених у поясненнях.
Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у запереченнях та доводів наведених у поясненнях (Т. ІІІ а/с.38-39).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Трак-Авторитет-Одеса», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. і 30.09.2009 р.»від 23.02.2010 р. та складено Акт про результати планової виїзної перевірки № 311/23/33176796 від 23.02.2010 року (Т. І, а/с.15-57).
За наслідками перевірки 10.03.2010р. ДПІ у Біліявському районі Одеської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003622300/0, згідно якого податковий орган, відповідно п.п. «Б»п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року, виявив порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.1 п. 7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 р. визначу податкове зобов'язання на загальну суму 1 521 016,43 грн., в тому числі: заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 014 010,95 грн.; штрафні (фінансові) санкції і загальну суму 507 005,48 грн.
ТОВ «Трак-Авторитет-Одеса»22.03.2010 р. надало до ДПІ у Біляївському районі Одеської області скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0003622300/0 від 10.03.2010р..
19.05.2010 р. ТОВ «Трак-Авторитет-Одеса»отримало Рішення про результати розгляду первинної скарги за № 7812/10/10-0021 від 12.05.2010 р., даним Рішенням про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення №0003622300/0 від 10.03.2010 р. залишено без змін, а скаргу № 31/03 від 22.03.2010 р. без задоволення.
26.05.2010 р. позивач звернувся зі скаргою за № 75/05 до ДПА в Одеській області. Рішенням про продовження строку розгляду повторної скарги від 14.06.2010 р. за №21857/10/28-0007, ДПА в Одеській області продовжило строк розгляду скарги до 23.07.2010 р.
За наслідками розгляду скарг 19.07.2010 р. ТОВ «Трак-Авторитет-Одеса»отримало від ДПА в Одеській області рішення про результати розгляду повторної скарги № 25938/10/25-0007 від 14.07.2010 р. яким ДПА в Одеській області залишило податкове повідомлення-рішення № 0003622300/0 від 10.03.2010 р. без змін, а скаргу № 75/05 від 26.05.2010 р. - без задоволення.
Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.
Спірні правовідносини врегульовано Законами України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.
Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість».
До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.
Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість.
Отже, органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов'язаних із нарахуванням податкового кредиту, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до приписів пункту 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі за текстом - Закон) «Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом».
Законом також передбачено підстави й порядок включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду платником податків.
Так, право на податковий кредит платника податків виникає за правилом «першої події», а саме, або по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), що безпосередньо передбачено приписами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону. Зазначеним приписом Закону визначено саме подію, із настанням якої Закон пов'язує виникнення права платника податку на податковий кредит. В свою чергу зазначеною нормою Закону не визначено обставин, які б визначали обов'язок платника податків включати суми ПДВ до складу податкового кредиту саме за правилом «першої події»чи надавали б вичерпний перелік юридичних підстав для включення платником податків сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Також слід зазначити, що п. 7.5. статті 7 Закону України «Про ПДВ»визначено момент, із яким Закон пов'язує право платника податків на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду: а саме по даті податку товарів (робіт, послуг), що і було відображено Позивачем в складі податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ.
Відповідно до приписів підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону «Про ПДВ»податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Тобто в Законі «Про ПДВ»міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна. Разом із тим, Закон «Про ПДВ»містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких згідно положень Закону «Про ПДВ»здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами п.п. 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про ПДВ», приписами якого встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному зв'язку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про ПДВ» визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом «Про ПДВ»правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду. Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону «Про ПДВ»надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Судом при дослідженні доказів встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу постачальниками придбаних ним товарів (робіт, послуг) та перелічені в додатках до акту перевірки складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про ПДВ»та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення»від 30 травня 1997 року № 165 (із змінами і доповненнями)(Т.І - а/с 88-225, Т.ІІ - а/с1-193).
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ»податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Зазначене підтверджується й приписами абзац 3 п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону «Про ПДВ», відповідно до якого визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а також приписами підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону «Про ПДВ», відповідно до якого податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
Більш того, самим Законом «Про ПДВ»передбачається й відповідальність платника податків за включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, а саме відповідно до абз.2 п.п.7.4.5. п. 7.4. статті 7, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що згідно податкових накладних, що були надані при проведені перевірки ТОВ «Трак-Авторитет-Одеса»здійснило купівлю товарів (робіт, послуг) у 2007 - 1-2 кварталі 2008 р. та відобразило дані отриманих податкових накладних в звітних деклараціях за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року та березень 2009 року, у відповідності з вимогами діючого законодавства України (Т.І - а/с 88-225, Т.ІІ - а/с1-193).
За таких обставин, судом встановлено, що Позивач, суворо дотримуючись приписів п. 1.7. статті 1, підпунктів 7.2.3., 7.2.6. пункту 7.2..підпунктів 7.4.1, 7.4.5. .п. 7.4,пункту 7.5. статті 7 Закону «Про ПДВ»включив до Розліду 2 «Податковий кредит»податкових декларацій з податку на додану вартість суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, отриманими Позивачем від контрагентів у звітному періоді. Крім того, до складу податкового кредиту вказаних податкових декларацій Позивач включив лише сплачені постачальникам товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.
В свою чергу, Закон «Про ПДВ»містить норму, яка встановлює, що платник податків повинен забезпечувати ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, яким і підтверджується отримання податкових накладних таким платником податків.
Так, приписами п.п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону «Про ПДВ»визначено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
Отже, судом встановлено, що зазначеною нормою Закону «Про ПДВ»передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.
Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року №244 (далі за текстом - Порядок) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Тобто вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є підставою для відображення показників в податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що отримані податкові накладні відображаються платником податків у розділі І реєстру ( у графі 2 згідно приписів пункту 9.2. Порядку) .
Наказом Державної податкової адміністрації України № 244 від 30.06.2005 року (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2009 року № 582) встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.
Позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у додатку до акту перевірки вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податкових деклараціях. Тобто, Позивачем у передбаченій чинним законодавством (приписами п.п 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону Про ПДВ та приписами пунктів 1,7,8 Порядку) правовій формі відображено відомості щодо дати отримання податкових накладних, перелічених в додатку до акту перевірки, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях.
Посилання Відповідача у акті перевірки та в оскаржуваному рішенні на те, що Позивач не скористався правом на подання скарги до податкового органу як на підставу для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту того періоду, в якому такі податкові накладні були виписані постачальниками, а саме: посилання на приписи абз.2 п.п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 закону Про ПДВ з боку Відповідача є неправомірним з огляду на те, що відповідно до приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону України Про ПДВ визначено наступне: «У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг)».
Надання до перевірки податкових накладних, зазначених в додатках до акту перевірки, відображення Позивачем цих податкових накладних в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних і є фіксацією факту та дати отримання податкових накладних Позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі.
Крім того, позивачем надано до суду докази на підтвердження реального вчинення господарських операцій. Фактичні дані, що містяться в досліджених документах (Т.І - а/с 88-225, Т.ІІ - а/с1-193) підтверджують здійснення господарської діяльності, представники відповідача проти зазначеного факту не заперечували, а отже у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами можуть не доказуватися перед судом.
Суд вважає, що Відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішень до Позивача, в той час як положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трак-Авторитет-Одеса»до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області за участю Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області про визнання не чинним податкового повідомлення -рішення № 0003622300/0 від 10.03.2010 р. і протиправними дій співробітників ДПА в Одеській області та ДПІ у Біляївському районі, що виражені у відображенні в Акті перевірки безпідставних та необґрунтованих висновків про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», які призвели до винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення № 0003622300/0 від 10.03.2010 р. задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення -рішення № 0003622300/0 від 10.03.2010 р.
Визнати протиправними дії співробітників ДПІ у Біляївському районі Одеської області щодо винесення необґрунтованого податкового - повідомлення рішення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею на протязі п'яти діб.
Суддя Потоцька Н.В.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трак-Авторитет-Одеса» до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області за участю Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області про визнання не чинним податкового повідомлення - рішення № 0003622300/0 від 10.03.2010 р. і протиправними дій співробітників ДПА в Одеській області та ДПІ у Біляївському районі, що виражені у відображенні в Акті перевірки безпідставних та необґрунтованих висновків про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», які призвели до винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0003622300/0 від 10.03.2010 р. задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003622300/0 від 10.03.2010 р.
Визнати протиправними дії співробітників ДПІ у Біляївському районі Одеської області щодо винесення необґрунтованого податкового - повідомлення рішення.
08 лютого 2011 року