м. Львів
01.03.2010 р. справа№ 2а-1559/10/1370 Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кравчука В.М.
за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засідання справу за позовом
УПФУ у Франківському р-ні м.Львова
до ППВР ВДВС ГУЮ у Л/о
про про визнання протиправними дій ,
Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова звернулось до суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області в особі Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби про скасування постанови від 08.02.2010 року про накладення штрафу.
Позовні вимоги мотивує тим, що постанова про накладення штрафу від 08.02.2010 р. винесена без врахування обставин, що впливають на можливість добровільного виконання судового рішення за яким відкрито виконавче провадження, а тому є незаконною та підлягає скасуванню. Оскільки, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а відповідно до ч.2 ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Крім того, вважає, що підстав для виконання даного судового рішення не має, так як законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону-2195, на законодавчому рівні не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, а в законодавстві не має такого поняття як мінімальна пенсія за віком.
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав з викладених підстав, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча був повідомлений про розгляд справи, заперечень по суті позовних вимог не надав, тому Суд вважає, що справу слід розглядати за наявними в ній доказами.
Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (надалі - ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-771/08 виданого 19.10.2009 р. Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії , як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.05.2008 р. з урахуванням проведених виплат.
Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику встановлено строк добровільного виконання рішення суду.
Боржник - Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова добровільно виконати рішення суду відмовився, про що, як стверджує позивач у позовні заяві, ним було надано відповідачу відповідь в якій зазначено, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч.2 ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Постановою КМУ від 11.03.2009 р. № 235 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2009 р., ким не передбачено коштів на виплату сум пенсій у розмірах, визначених судовими рішеннями за попередні періоди. Законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону-2195, на законодавчому рівні не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, а в законодавстві не має такого поняття як мінімальна пенсія за віком. Крім того, боржник повідомив, що причини не виконання рішення суду не залежать від нього.
За невиконання рішення суду ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову від 08.02.2010 р. про накладення штрафу в розмірі 510 грн. та надано боржнику строк до 16.02.2010 р. для добровільного виконання виконавчого документа.
Предметом розгляду у даній справі є правомірність постанови ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо стягнення штрафу.
Оцінюючи встановлені обставини та доводи позивача, висловлені в ході судового слідства та судових дебатів, Суд дійшов висновку про безпідставність позову з наступних міркувань.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова не виконало судове рішення, яким позивача у справі зобов'язано виплатити пенсію. Зазначене рішення набрало законної сили та оскаржено в касаційному порядку. Доказів зупинення виконання судового рішення суду не надано.
У відповідності до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.3 Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню постанови судів, зокрема, в адміністративних справах.
Відповідно до статті 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Відповідно до ст.24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Отже, невиконання судового рішення, що набрало законної сили органом примусового виконання рішень є порушенням зазначених законодавчих приписів.
Статтею 87 цього ж Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Суд вважає, що посилання позивача на наведені ним вище обставини, не є підставою для скасування постанови про накладення штрафу, з посиланням на невідповідність ст..87 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки такі обставини не виключають здійснення виконавчого провадження, та вже були предметом розгляду в судовому засіданні по суті та судом прийнято рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Доводи позивача про те, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону-2195, на законодавчому рівні не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, а в законодавстві не має такого поняття як мінімальна пенсія за віком, самі по собі, не можуть бути достатньою підставою для визнання порушення прав позивача та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
За змістом ч.1 ст. 181 КАСУ України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси. В позовній заяві позивач не зазначає які саме його права, свободи чи інтереси порушено, а в судовому засіданні не навів доказів, що відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, в якому не зазначено ідентифікаційних кодів сторін, завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.
Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що постанову про накладення штрафу від 08.02.2010 року винесено з урахуванням вимог ст.ст. 3.18, 24, 87 Закону України «Про виконавче провадження»та з дотриманням умов, передбачених у ч. 3 ст. 2 КАС України.
За таких обставин покликання позивача на порушення закону при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому у позові слід відмовити.
Щодо судових витрат, то такі у відповідності до ст.94 КАС України зі сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -
1. У позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 03 березня 2010 року о 12:30
Суддя Кравчук Володимир Миколайович