справа № 2а-7538/10/0670
категорія 6.19
07 лютого 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,
при секретарі - Янушевській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему України у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації до
до Кам'янської сільської ради Житомирського району
про визнання протиправним рішення та скасування державної реєстрації,-
встановив:
Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему України у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації звернувся з позовом про визнання протиправним рішення 15 сесії 5 скликання Кам'янської сільської ради Житомирського району від 30.05.2008року про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0178га. в межах с.Довжик Житомирського району та скасування державної реєстрації зазначеного права. Ухвалою суду від 07.02.2011року позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку залишені без розгляду за клопотанням представників прокуратури та Позивачів про відкликання позову в цій частині.
В судовому засіданні представники прокуратури та Позивачів позовні вимоги щодо визнання протиправним рішення підтримали і пояснили, що рішенням 15 сесії 5 скликання Кам'янської сільської ради Житомирського району, Відповідача по справі, від 30.05.2008року ОСОБА_1 передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,0178га. в межах с.Довжик Житомирського району. Дане рішення Відповідача, на думку представників прокуратури та Позивачів, ухвалене із грубими порушеннями вимог ст.ст.13,14 Конституції України, ст.ст.83,118 та п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України та без врахування положень ч.4ст.3 Закону України "Про планування і забудову територій". Зазначили, що дане рішення Відповідача було прийнято без врахування плану забудови села, земля передана у приватну власність за рахунок земель загального користування та без погодження з уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.
Представник Відповідача в судовому засіданні проти даного позову заперечив і пояснив, що зазначене рішення Кам'янської сільської ради Житомирського району винесено в повній відповідності до чинного законодавства. Зазначена земельна ділянка відповідно до плану забудови села Довжик відносилася до земель запасу, а не до земель загального користування, та реально знаходилася в користуванні ОСОБА_1 При зверненні ОСОБА_1 до сільської ради було винесено рішення про передачу даної земельної ділянки йому у власність для ведення особистого селянського господарства.
Третя особа, ОСОБА_1, проти зазначеного позову заперечив і пояснив, що відповідно до договору дарування від 25.06.2005року став власником земельної ділянки площею 0,1000га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_1. При фактичному обмірі даної земельної ділянки було встановлено, що фактично в користуванні знаходиться додаткова земельна ділянка площею 0,0178га. В зв'язку із цим звернувся до Кам'янської сільської ради Житомирського району щодо передачі цієї частини земельної ділянки у власність для ведення підсобного селянського господарства. Відповідно до плану забудови села Довжик дана земельна ділянка була віднесена до земель запасу. Протягом 2008 та 2009 років були проведені ряд перевірок з приводу використання ним зазначених земельних ділянок і жодних порушень не було встановлено.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Прокуратури, Позивачів, Відповідача, Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
В судовому засіданні безспірно встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 25.06.2005року став власником земельної ділянки площею 0,1000га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_1. При фактичному обмірі даної земельної ділянки було встановлено, що фактично в користуванні знаходиться додаткова земельна ділянка площею 0,0178га. В зв'язку із цим ОСОБА_1 звернувся до Кам'янської сільської ради Житомирського району щодо передачі цієї частини земельної ділянки у власність для ведення підсобного селянського господарства. Відповідно до плану забудови села Довжик дана земельна ділянка була віднесена до земель запасу.
Доводи представника прокуратури про те, що відсутність офіційних рішень про передачу даної спірної земельної ділянки у користування ОСОБА_1 виключає таке користування даною земельною ділянкою судом не приймаються до уваги так як вони протирічать вимогам Земельного кодексу України ( надалі - Кодекс). Правові норми статті 119 Кодексу передбачають добросовісне, відкрите і безперервне користування громадянами земельною ділянкою за відсутності документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку. Таке користування за певних умов може бути навіть підставою для отримання таких земельних ділянок у власність.
Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні також доводи представників прокуратури та Позивачів щодо віднесення даної земельної ділянки до земель загального користування (частина вулиці). Відповідно до вимог ст.71 КАС України представники прокуратури та Позивачів по справі не довели обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги. Разом з тим, в судовому засіданні при дослідженні плану забудови села Довжик встановлено, що спірна земельна ділянка відносилася до земель запасу, та не є частиною вулиці.
Аналогічно, представники прокуратури та Позивачів не дали жодного обґрунтування в підтвердження своїх доводів щодо порушенням оскаржуваним рішенням зазначених в позові конституційних норм. Не зазначили суть такого порушення і не надали докази в підтвердження своїх доводів.
Безпідставними суд вважає посилання органу прокуратури при обґрунтуванні своїх позовних вимог на положення статті 118 Земельного кодексу України, що оскаржуване рішення Відповідача є протиправним так як приймалося за відсутності проекту відведення земельної ділянки. Відповідно до положень частини 7 ст.118 Кодексу ( в редакції на день винесення оскаржуваного рішення) згода на передачу земельної ділянки у власність передує наданню дозволу на розробку проекту її відведення.
Зазначене положення міститься також в ст.56 Закону України "Про землеустрій", в правових нормах Постанови КМ України "Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" № 677 від 26.05.2004року, в пунктах 1.4 та 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43 ( в редакції на день винесення оскаржуваного рішення).
Вказані вище правові норми не містять жодних підстав щодо визнання протиправним оскаржуваного рішення Відповідача. Системний їх аналіз свідчить, що згода уповноваженого органу на передачу земельної ділянки у власність є лише відправним моментом у здійсненні цілого ряду дій та заходів, передбачених чинним законодавством, щодо виготовлення державного акту про право власності на земельну ділянку та видачі його власнику. Про отримання земельної ділянки у власність підтверджується виключно відповідним державним актом
Відповідно до пункту 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Як зазначено в преамбулі Закону України "Про планування і забудову територій" вказаний Закон встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів. Правові норми статті 3 Закону України "Про планування і забудову територій", на які в обґрунтування своїх доводів, посилається орган прокуратури, регулюють лише відносини щодо врахування державних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні та щодо дотримання регіональних та місцевих правил забудови, тобто самої організації планування територій та проведення експертизи містобудівної і проектної документації. Проведення такої експертизи здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 522.
Таким чином, зазначений Закон не приймався відповідно до Земельного Кодексу України, а тому його правові норми не можуть врегульовувати і не врегульовують земельні правовідносини, не можуть домінувати над правовими нормами Земельного кодексу України щодо порядку саме погодження на виділення земельних ділянок, не можуть бути підставою для визначення протиправності оскаржуваного рішення.
Безпідставними суд вважає також посилання органу прокуратури при обґрунтуванні своїх позовних вимог на положення п.12. Перехідних положень Земельного кодексу України. В частині першій п.12 Перехідних положень цього Кодексу прямо зазначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, тобто прямо визначає право Відповідача на розпорядження земельними ділянками в межах населеного пункту.
Посилка прокуратури в даному позові на зазначені правові норми є наслідком помилкового та безпідставно довільного трактування вказаних правових норм.
Крім того, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплене у ст. 6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені Відповідачем у публічно-правових відносинах. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, в той час як право на звернення до адміністративного суду з позовом має ширше коло суб'єктів. Таке право мають також представники, у тому числі органи прокуратури, у відповідності до вимог ст.60 КАС України та ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру". По даній справі, як зазначено в позові, таке представництво прокуратурою здійснюється у формі звернення до суду з позовом про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а саме - захист прав Головного управління Держкомзему у Житомирській області та Житомирської районної державної адміністрації.
Як зазначено в позові, судового захисту потребують права Головного управління Держкомзему у Житомирській області та Житомирської районної державної адміністрації щодо координації здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель. В підтвердження своїх позовних вимог представники прокуратури в судовому засіданні не надали жодних доказів того, що оскаржуване рішення порушило саме зазначені права Позивачів і яким чином.
Разом з тим, відповідно до вимог пп.8 п. "а" ч.1 ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" саме до повноважень Відповідача, як органу місцевого самоврядування, належить координація на відповідній території діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів, а відповідно до вимог пп.1 п. "б" ч.1 ст.33 цього ж Закону до його повноважень належить також здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Як зазначено в ст.19 Закону України "Про землеустрій" координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності також віднесено до повноважень Відповідача, а не Позивачів.
Таким чином, оскаржуване рішення Каменської сільської ради не може порушувати зазначених прав Головного управління Держкомзему у Житомирській області та Житомирської районної державної адміністрації, так як здійснення зазначених в позові повноважень віднесено до компетенції самої сільської ради, Відповідача по справі.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокуратури не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, зазначені в позові вимоги задоволенню не підлягають, а зазначені в позові права та інтереси не потребують судового захисту. Рішення 15 сесії 5 скликання Кам'янської сільської ради Житомирського району від 30.05.2008року про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0178га. в межах с.Довжик Житомирського району винесено на підставі і в межах повноважень Відповідача, визначених чинним законодавством, та з урахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2,86,94,159-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позову Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Головного Управління Держкомзему України в Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації про визнання протиправним рішення 15 сесії 5 скликання Кам'янської сільської ради Житомирського району від 30.05.2008року про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0178га. в межах с.Довжик Житомирського району відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя: М.Ф. Нагірняк
Повний текст постанови виготовлено: 11 лютого 2011 р.