справа № 2а-8505/10/0670
категорія 2.11.1
17 грудня 2010 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Василюк Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Разом-Плюс"
до Державної податкової інспекції у Олевському районі Житомирської області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Разом-Плюс" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Олевському районі Житомирської області, в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2010 року №0000681601/0 та від 17.08.2010 року № 0000681601/1.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення про відповідність оскаржуваних рішень вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт від 14.06.2010 року №16-17/109/34900963.
У ході здійснення перевірки контролюючим органом був встановлений факт заниження підприємством податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 379252,61 грн. Такий висновок пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких ТОВ "Разом-Плюс" сформовано податковий кредит за березень 2010 року у сумі 379252,61 грн. з підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСМП" - з ознаками фіктивності, адже податкова декларація цього товариства з податку на додану вартість за березень 2010 року визнана недійсною. З огляду на непідтвердження факту сплати податку до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСМП" відповідач дійшов висновку, що у позивача відповідно до пп 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відсутнє право на формування податкового кредиту.
На підставі акту перевірки ДПІ у Олевському районі Житомирської області 05.07.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000681601/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 398215,24 грн., з яких 379252,61 грн. - основний платіж та 18962,63 грн. - штрафні (фінансові) санкції
За наслідками процедури апеляційного узгодження донараховані суми податкового зобов'язання були залишені без змін, а платнику надіслано нове податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 0000681601/1.
Перевіряючи відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Разом-Плюс" зареєстроване Олевською районною державною адміністрацією Житомирської області 19.02.2007 року та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Олевському районі Житомирської області.
Відповідно до довідки від 19.01.2009 року №АБ 085294 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одними з основних видів діяльності товариства є "надання інших комерційних послуг" та "посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами".
Позивачем 26.04.2007 року на ім'я ТОВ "ОСМП" була подана заява про приєднання до Агентського договору по реалізації prepaid-продукції, яка була прийнята з присвоєнням Договору про приєднання №04/02-26.
Крім того, 20.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСМП" (Агент) та позивачем (Субагент) був укладений субагентський договір по прийому платежів, відповідно до умов якого за дорученням та від імені Банка Субагент зобов'язується забезпечувати приймання Платежів від Платників через Термінали, здійснювати інформаційну та технологічну взаємодію між Платниками, Агентом, Банком та Провайдером під час приймання платежів на території Субагента.
На виконання укладених договорів ТОВ "ОСПМ" було надано позивачу послуги по реалізації prepaid-продукції (Інтернет), послуги інформаційно-технічного забезпечення, а також поставлено масив електронних одиниць (cdma), в підтвердження чого виписано податкові накладні від 31.03.2010 року №2160 на загальну суму 111,00 грн. (в тому числі ПДВ - 18,50 грн.), №2161 - на загальну суму 140088,86 грн. (в тому числі ПДВ - 23348,14 грн.), №2162 - на загальну суму 121398,03 грн. (в тому числі ПДВ - 19042,83 грн.), №2163 - на загальну суму 2137513,66 грн. (в тому числі ПДВ - 335296,26 грн.) та №2164 - на загальну суму 9281,29 грн. (в тому числі ПДВ - 1546,88 грн.).
Факт надання послуг по реалізації prepaid-продукції (Інтернет) підтверджений, як це визначено сторонами в укладених договорах, актом надання послуг від 31.03.2010 року №1603 на суму 111,00 грн.; факт отримання електронних кодів поповнень (cdma) та масиву електронних одиниць (cdma) - актом приймання-передачі товару від 31.03.2010 року №1706 на суму 140088,86 грн.; факт надання послуг по реалізації prepaid-продукції (Beeline) - актом надання послуг від 31.03.2010 року №2006 на суму 121398,03 грн.; факт отримання електронних ваучерів Life, Супер ваучерів UMC та масиву електронних одиниць Київстар 5 - актом приймання-передачі товару від 31.03.2010 року №2383 на суму 2137513,66 грн.
Заперечуючи проти права позивача на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2010 року у сумі 379252,61 грн., відповідач вказує на встановлені згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18.10.2010 року №10434/7/15-310 порушення заповнення ТОВ "ОСМП" податкової звітності Так, подані товариством декларації мають статус "не визнано як податкова звітність", керівника підприємства повідомлено листами та запропоновано подати нову податкову звітність з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, оформлену належним чином.
Між тим, зазначені обставини не є тими правовими підставами, з якими законодавець пов'язує можливість позбавлення платника податку права на податковий кредит.
Так, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «ОСМП» послуг по реалізації prepaid-продукції (Інтернет), послуг інформаційно-технічного забезпечення, а також масиву електронних одиниць (cdma), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем не заперечуються. Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач у відповідності до основних видів своєї господарської діяльності мав сталі господарські взаємовідносини з ТОВ "ОСМП", починаючи з 2007 року, і придбання послуг та товарів у березні 2010 року не мало єдиноразового характеру.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови для включення нарахованих (сплачених) сум цього податку до податкового кредиту, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Між тим, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату ТОВ "Разом-Плюс" сум податку в ціні придбання послуг та товару ТОВ «ОСМП», яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку. Зокрема, факт сплати податку на додану вартість підтверджується наданими ТОВ "Разом-Плюс" платіжними дорученнями від 01.03.2010 року №№1658-1675, від 02.03.2010 року №1676-№1678, №1680-№1683, від 03.03.2010 року №1684-№1689, №1694-№1699, від 04.03.2010 року №1700-№1711, від 05.03.2010 року №1713-1716, №1720, №1722-№1724, №1727, від 09.03.2010 року №1729-№1732, №1735-№1736, №1740-№1746, від 10.03.2010 року №1747-1749, №1755, №1759, від 11.03.2010 року №1760, №1762-№1764, №1769-№1771, від 12.03.2010 року №1772-№1774, №1777-№1778, від 15.03.2010 року №1788-№1791, №1780-№1781, №1783-№1784, від 16.03.2010 року №1793-№1795, №1798-№1800, від 17.03.2010 року №1801, №1803-№1805, №1810-№1812, від 18.03.2010 року №1813-№1814, №1817-№1823, від 19.03.2010 року №1824, №1827-№1832, №1834-№1836, від 22.03.2010 року №1837-№1848, від 23.03.2010 року №1850-№1854, від 24.03.2010 року №1854-№1864, від 29.03.2010 року №1876-№1881, від 26.03.2010 року №1869-№1871, №1873, №1875, №1865, №1867-№1868, від 30.03.2010 року №1879-№1880, №1882-№1883, №1885-№1886, від 31.03.2010 року №1881-№1884.
З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Законом України "Про податок на додану вартість" умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів та послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржувані рішення Державної податкової інспекції у Олевському районі Житомирської області про донарахування товариству податкового зобов'язання з ПДВ не відповідають вимогам названого Закону, з огляду на що задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Разом-Плюс" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Олевському районі Житомирської області від 05.07.2010 року №0000681601/0 та від 17.08.2010 року № 0000681601/1, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 398215,24 грн., з яких 379252,61 грн. - основний платіж та 18962,63 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 22 грудня 2010 р.