справа № 2а-8222/10/0670
категорія 2.11.1
14 грудня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Черноліхов С.В. ,
при секретарі - Талько А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Челме-Україна" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Житомирі від 28.07.2010 року №0000912304, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 р. у розмірі 34210,00 грн., від 04.08.2010 року №0000942304/0, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 р. у розмірі 15651,00 грн. та від 06.10.2010 року №0001162304/0, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень, липень 2010 р. у розмірі 2349,00 грн. та 2798,00 грн. відповідно, а всього на загальну суму 55008,00 грн. Посилається на те, що підставою для таких висновків податкового органу, які викладені в актах позапланових виїзних документальних перевірках від 15.07.2010 року, від 03.08.2010 року, від 29.09.2010 року, став той факт, що по ланцюгах постачання ТОВ "Челме-Україна" встановлено підприємства з ознаками сумнівності. Зазначає, що товариством при формуванні податкового кредиту за вказаний період дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки перевірки спрямовані на застосування негативних наслідків до підприємства лише на підставі того, що податковим органом не можливо встановити факт сплати податку на додану вартість до бюджету підприємствами постачальниками, що не може бути підставою для позбавлення підприємства права на відшкодування ПДВ.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просила його задовольнити.
Представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому пояснили, що оскільки неможливо підтвердити факт сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачання до виробника, то позивач не має право на відшкодування податку на додану вартість.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріли справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування за квітень-липень 2010 р. на загальну суму 55008,00 грн., згідно спірних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки ДПІ у м. Житомирі, викладені в актах позапланових виїзних документальних перевірках ТОВ "Челме-Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлених на розрахунковий рахунок за квітень-липень 2010 р., а саме:
- від 15.07.2010 року №4039/23-2/33385144, про завищення позивачем суми податку на додану вартість заявлену до відшкодування з бюджету за квітень 2010 року на 34210,00 грн. у зв'язку з порушенням п.1.8 ст.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";
- від 03.08.2010 року №5084/23-2/33385144, про завищення позивачем суми податку на додану вартість заявлену до відшкодування з бюджету за травень 2010 року на 15651,00 грн. у зв'язку з порушенням п.1.8 ст.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";
- від 29.09.2010 року №7511/23-2, про завищення позивачем суми податку на додану вартість заявлену до відшкодування з бюджету за червень 2010 року на 2349,00 грн. та за липень 2010 року на 2798,00 грн. у зв'язку з порушенням п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на неможливість підтвердити факт сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання ТОВ "Челме-Україна". Тому контролюючим органом зроблений висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за квітень-липень 2010 р. на загальну суму 55008,00 грн..
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття відповідачем оспорених податкових повідомлень-рішень слугували висновки актів перевірок ДПІ у м. Житомирі про неможливість підтвердження факту сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання ТОВ "Челме-Україна".
Матеріалами справи підтверджено, що основним постачальником позивача в спірний період були ТОВ "Онікс", ВАТ "Житомиргаз", ТОВ "Сі Ен Ай Україна", ТОВ "Ферпласт Україна", ПП "Ящук".
Факт одержання від цих постачальників позивачем податкових накладних належним чином оформлених та складених особою, яка мають на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямих постачальників відповідачем не оспорюється.
Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість".
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд зазначає, що несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення ТОВ "Челме-Україна" до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями.
Невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Безпідставними також є посилання контролюючого органу як на підставу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на те, що на підприємстві не ведеться відокремленого аналітичного обліку податкових накладних в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення, виходячи з наступного.
Згідно до ч.2 ст.3 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" / надалі Закон № 996/ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону № 996 підприємство самостійно:
визначає облікову політику підприємства;
обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.
Судом встановлено і не спростосовано відповідачем факт ведення позивачем бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону № 996.
Враховуючи вимоги Закону України " Про податок на додану вартість" для визначення правильності нарахування податку на додану вартість слід досліджувати податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, банківські виписки.
При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг/ у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів /послуг/, а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.
За таких обставин безпідставними є доводи контролюючого органу про те, що за відсутності аналітичного бухгалтерського обліку він не міг підтвердити правильність формування позивачем у перевіряємому періоді складу податкового кредиту, правильність розрахунку від'ємного значення по ПДВ та заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ, а також не мав можливості підтвердити сплату за наданими до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.
Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів /робіт,послуг/ на протязі перевіряємого періоду відповідачем не оспорюється.
Враховуючи викладене, суд вважає позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Челме-Україна" обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 28.07.2010 р. №0000912304/0, від 04.08.2010 р. №0000942304/0, від 06.10.2010 р. №0001162304/0.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з її дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 20 грудня 2010 р.