справа № 2а-8423/10/0670
категорія 2.11.17
17 листопада 2010 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Василюк Т.М.,
та за участю представників позивача - Неділька С.В., Козлова А.І.,
представника відповідача - Бех А.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "ЕПТ"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити реєстрацію,
встановив:
Приватне підприємство "ЕПТ" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови у реєстрації підприємства платником податку на додану вартість та зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію Приватного підприємства "ЕПТ" платником податку на додану вартість згідно з пп. "а" п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість".
У судовому засіданні представники позивача збільшили позовні вимоги та просили зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Житомирі видати відповідне Свідоцтво.
Вважають, що відмова відповідача у реєстрації підприємства платником податку на додану вартість порушує чинне законодавство в частині обмеження прав та свобод на здійснення підприємницької діяльності.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову, просив залишити його без задоволення.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.09.2010 року було здійснено державну реєстрацію Приватного підприємства, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №467367.
Позивачем 29.09.2010 року було подано до ДПІ у м. Житомирі реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою №1-ПДВ з повідомленням свого місцезнаходження.
Листом від 30.09.2010 року №56244/10/15-2 відповідач відмовив позивачу у перереєстрації платником податку на додану вартість з підстав невідповідності даних реєстраційної заяви відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Приватне підприємство "ЕПТ" 07.10.2010 року повторно звернулось з заявою про реєстрацію платника податку на додану вартість, яка відповідно до листа від 12.10.2010 року №58698/10/15 не була задоволена у зв'язку з тим, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно не перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість) згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість".
Позивач вважає, що викладені у листі від 12.10.2010 року мотиви не можуть бути підставою для відмови у здійсненні реєстрації підприємства платником податку на додану вартість.
Суд погоджується з такою позицією позивача, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
У свою чергу, пунктом 2.3 ст. 2 Закону визначені підстави, за наявності яких особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, однією з яких є випадок, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) (пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону).
Таким чином, зміст наведених правових норм свідчить на користь висновку, що законодавець передбачає як добровільну, так і обов'язкову реєстрацію платником податку на додану вартість.
Між тим, не зареєструвавши позивача платником податку на додану вартість, відповідач навів мотиви, з яких підприємство підлягало б обов'язковій реєстрації як платник податку, в той час як позивач ініціював питання реєстрації за своїм добровільним рішенням, відповідаючи при цьому вимогам пп. "а" п. 2.1 ст. 2 Закону.
Що ж стосується можливості добровільної реєстрації платником податку на додану вартість, то пунктами 11, 13 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року №79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за №208/4429 та розробленим відповідно до Законів України "Про податок на додану вартість", "Про державну податкову службу в Україні", встановлено, що якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.
Згідно з п. 14 цього Положення протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки.
За змістом п. 14.1 Положення податковий орган відмовляє в реєстрації платником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під означення платника податку згідно з пунктом 2 цього Положення або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації та визначені пунктом 25 цього Положення.
Відповідачем не наведено та судом не встановлено обставин, які б свідчили, що позивач не підпадає під означення платника податку згідно з пунктом 2 цього Положення, а також не встановлено обставин, визначених у пункті 25 названого Положення.
Доводи відповідача про невстановлення фактичного місцезнаходження платника податків, що підтверджується, на думку відповідача, його довідкою від 30.09.2010 року №353, не є беззаперечним фактом, оскільки зміст згаданої довідки не відображає ні час її складення, ні перелік вжитих заходів щодо встановлення місцезнаходження позивача, які б дозволяли достовірно встановити відсутність ПП "ЕПТ" за зазначеною ним адресою. У той же час, позивачем наданий договір оренди приміщення від 07.09.2010 року, предметом якого є оренда ПП "ЕПТ" приміщення загальною площею 287,07 кв.м., розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Шелушкова, 41, кв. 1.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для відмови позивачу у реєстрації за його добровільним рішенням платником податку на додану вартість, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов Приватного підприємства "ЕПТ" задовольнити.
Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у м. Житомирі щодо відмови у реєстрації Приватного підприємства "ЕПТ" платником податку на додану вартість.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Житомирі здійснити реєстрацію Приватного підприємства "ЕПТ" платником податку на додану вартість відповідно до пп. "а" п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" та видати Свідоцтво платника податку на додану вартість.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 22 листопада 2010 р.