справа № 2а-8626/09/0670
категорія 2.11.3
27 жовтня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Черноліхов С.В. ,
при секретарі -Талько А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 29.07.2009 року № 0001922301/0 (від 02.10.2009 року № 0001922301/1, від 27.11.2009 року № 0001922301/1, від 09.12.2009 року № 0001922301/2), якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7245834,00 грн., в тому числі основний платіж - 4015379,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 3230455,00 грн., податкові повідомлення-рішення від 24.07.2009 року № 0001882301/0 (від 02.10.2009 року № 0001882301/1, від 27.11.2009 року № 0001882301/1, від 09.12.2009 року № 0001882301/2), якими позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 8207862,00 грн., в тому числі основний платіж - 5471908,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 2735954,00 грн. та податкові повідомлення-рішення від 24.07.2009 року № 0005881702/0 (від 02.10.2009 року № 0005881702/1), якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 720,00 грн., в тому числі основний платіж - 240,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 480,00 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачем в порушення п. 5.2.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" своєчасно не було надано відповідь на скаргу товариства у зв'язку з чим, позивач вважає, що вона є повністю задоволеною на його користь. Не погоджується з висновком ДПІ у м. Житомирі про безпідставність віднесення до складу валових витрат витрати на придбання нафтопродуктів та виключення з податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "Содаліт", ТОВ "Платінум Індастріз" та ТОВ "Нафтова торгова компанія" у зв'язку з відсутністю поставок товарів та штучного заниження вартості реалізованих нафтопродуктів. Зазначає, що придбання нафтопродуктів підтверджено належними первинними документами, а відсутність факту їх переміщення не може бути підставою для визнання недійсними укладених договорів. Також не погоджується з висновком ату перевірки щодо порушення товариством п.п. 8.9.1, 8.9.2 п. 8.9 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зазначає, що товариством була продана земельна ділянка площею 0.16 га, яка розташована в с. Привільне Дубенського району Рівненської області, за договірною ціною і вартість даної земельної ділянки рівняється витратам, пов'язаним з її придбанням. Оскільки внаслідок такої операції позитивної різниці при продажу не було, тому у відповідача були відсутні підстави для нарахування товариству податкових зобов'язань. Вважає також безпідставним висновок податкового органу щодо завищення товариством валових витрат на суму процентів нарахованих банком за залученими кредитними коштами та на суми витрат по добровільному страхуванню майна при отриманні банківських кредитів, оскільки ці витрати понесені товариством при отриманні кредитних коштів у банківській установі, які були використанні у господарській діяльності. Крім того зазначає, що товариство соціальну пільгу нарахувало найманим працівникам тільки на підставі їх заяв, тому і не порушувало вимоги п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали і просили його задовольнити.
Прокурор та представники відповідача заперечили щодо задоволення позовних вимог. Представники відповідача пояснили, що позивачем було укладено договори поставки нафтопродуктів з ТОВ "Содаліт", ТОВ "Платінум Індастріз" та ТОВ "Нафтова торгова компанія", однак позивачем в подальшому штучно занижено вартість реалізованого товару (нафтопродуктів), що призвело до необґрунтованого віднесення до валових витрат витрати на його придбання та відповідно необґрунтоване включення до податкового кредиту. Внаслідок таких операцій товариством здійснювалася збиткова діяльність, яка не направлена на отримання прибутку. Також позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат процентів, нарахованих банком за залученими кредитними коштами, якими підприємство не користувалось, а передавало в користування іншим підприємствам-позичальникам на безпроцентній основі. Зі складу валових витрат перевіркою також виключено витрати по добровільному страхуванню майна при отриманні банківських кредитів, які не пов'язані з веденням господарської діяльності за 1 квартал 2009 року, оскільки за вказаний період позивачу не надавались банківські кредити та не декларувалися сплачені відсотки по банківським кредитам. Безпідставними є доводи позивача про скасування податкового повідомлення-рішення в частині висновків перевірки щодо включення до складу валових доходів товариства, доходів отриманих від продажу земельної ділянки, оскільки рішення в цій частині було скасовано під час оскарження його в порядку апеляційного узгодження. Крім того, перевіркою було встановлено, що позивачем надавалася соціальна податкова пільга найманим працівникам без їх відповідних заяв, що є порушенням Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Встановлено, що працівниками відповідача проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ “Житомир - Петрол" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року, про що складено акт від 15.07.2009 року №4289/23-1/305302198.
Проведено перевіркою, крім іншого, було виявлено, що в порушення пункту 3.1 статті 3, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" підприємством завищено приріст балансової вартості запасів за 2008 року на суму 18435771 грн. та в порушення статті 3 і 4 цього ж Закону підприємством завищено валові доходи за 1 квартал 2009 року в сумі 58379002 грн. за договором продажу ТОВ "Нефтяна торгова компанія"; в порушення підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 цього ж Закону підприємством не включено до складу валових доходів за 1 квартал 2009 року доходи, отримані від продажу земельної ділянки на суму 50532 грн.; в порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників ТОВ "Содаліт" та ТОВ "Платінум Індастріз", при цьому підприємством не доведено факту по поставці товарів на суму 85753049 грн. (в тому числі: за 2008 рік на 18435682 грн. та за 1 квартал 2009 року на 67317367 грн.); в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та пункту 5.9 статті 5 Закону підприємством завищено убуток балансової вартості запасів за 1 квартал 2009 року на суму 18435771 грн.; в порушення підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством до складу валових витрат віднесено витрати по сплаті процентів за борговими зобов'язаннями, що не пов'язані з веденням господарської діяльності, залучені кредитні кошти, якими не користувалось, а передало в користування іншим підприємствам-позичальникам на безпроцентній основі та віднесено витрати по добровільному страхуванню майна при отриманні банківських кредитів, які не пов'язані з веденням господарської діяльності всього на суму 24741158 грн. (в тому числі: за 3 квартал 2007 року - 2655987 грн., за 4 квартал 2007 року - 2637056 грн., за 1 квартал 2008 року - 4415539 грн., за 2 квартал 2008 року - 4266216 грн., за 3 квартал 2008 року - 4637465 грн., за 4 квартал 2008 року - 6089925 грн., І квартал 2009 року - 38970 грн.); в порушення статті 3, пункту 4.1 статті 4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46825 грн. з операцій продажу земельних ділянок та завищено податкового зобов'язання по ПДВ за березень 2009 року в сумі 11675800 грн. і податковий кредит на суму 17147886 грн.; в порушення підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України "Про прибутковий податок з громадян" та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. № 2035 "Про порядок надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги" підприємством надано соціальну податкову пільгу без заяви платника податку, в результаті чого занижено суму прибуткового податку з громадян в розмірі 240 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Житомирі винесені податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2009 року № 0001922301/0 про донарахування позивачу 4018697 грн. податку на прибуток та застосовані штрафні санкції у сумі 3309591 грн., від 24 липня 2009 року № 0001882301/0 про донарахування 5518833 грн. податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції в сумі 2759417 грн., від 24 липня 2009 року № 0005881702/0 про донарахування 240 грн. податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 480 грн.
Позивач не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями оскаржив їх в порядку апеляційного узгодження до ДПІ у м. Житомирі та до ДПА в Житомирській області. За результатами розгляду скарг рішенням від 27 листопада 2009 року № 84005/10/25-009 про внесення змін до рішення від 2 жовтня 2009 року № 70062/10/25-009 про результати розгляду первинної скарги Державною податковою інспекцією у м. Житомирі скасовано податкове повідомлення - рішення від 29 липня 2009 року № 0001922301/0 в частині податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 3318 грн. та 79136 грн. - штрафної (фінансової) санкції, податкове повідомлення - рішення від 24 липня 2009 року № 0001882301/0 в частині податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 46925 грн. та 23463 грн. - штрафної (фінансової) санкції), а в інших частинах залишено без змін, і, відповідно Підприємству з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Петрол" з врахуванням вказаного вище рішення направлені податкові повідомлення - рішення від 27 листопада 2009 року № 0001922301/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 7245834 грн. (4015379 грн. - основного платежу, 3230455 грн. - штрафної санкції), від 27 листопада 2009 року № 0001882301/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 8207862 грн. (5471908 грн. - основного платежу, 2735954 грн. - штрафної санкції) та від 2 жовтня 2009 року № 0005881702/1 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 720 грн. (240 грн. - основного платежу, 480 грн. - штрафної санкції). Рішенням ДПА у Житомирській області від 09.12.2009 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі, а скаргу - без задоволення. На підставі розгляду скарги було винесено податкові повідомлення-рішення №0001922301/2 та №0001882301/2 від 09.12.2009 року.
Щодо доводів позивача про пропуск термінів розгляду первинної скарги, суд зазначає, що первинна скарга підприємства надійшла до ДПІ у м. Житомирі 5 серпня 2009 року (вхідний №88/10). Рішенням від 18 серпня 2009 року № 58376/10/25-009 продовжено термін розгляду скарги до 3 жовтня 2009 року. Рішення про результати розгляду скарги за № 70062/10/25-009 від 2 жовтня 2009 року направлене платнику податків 2 жовтня 2009 року поштою з повідомленням про вручення (повідомлення №6984478), тобто із дотриманням термінів, передбачених підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Той факт, що рішення про результати розгляду скарги було отримано позивачем лише 09.10.2009 року не свідчить про порушення відповідачем термінів її розгляду, тому позов в цій частині є безпідставним.
Щодо операцій з поставки нафтопродуктів, то суд дійшов слідуючого висновку.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Житомир - Петрол" були укладені договори на поставку нафтопродуктів:
- із ТОВ "Содаліт", м. Дніпропетровськ від 30 грудня 2008 року за № 12/08-12 на поставку дизпалива (Євро марки С вид ІІ) в кількості: 3650,63 тонн по 5050 грн. на суму 18435681,50 грн.; 182,477 тонн по 5050 на суму 921508,85 грн. та 180 тонн по 5050грн. на суму 909000 грн.;
- із ТОВ "Платінум Індастріз", м. Дніпропетровськ на поставку бензину марки А-95 в кількості 10894,050 тонн по 6011,25 грн. на суму 65486858,06 грн.
В судовому засіданні встановлено, що у позивача відсутні умови для зберігання нафтопродуктів, і підприємство передало товари на відповідальне зберігання ВАТ "Дніпронафтопродукт" згідно із договором зберігання від 29 грудня 2008 року № 2912/08-6, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання.
В подальшому 31.03.2009 року, без здійснення переміщення товару з м. Дніпропетровськ, ПІІ у формі ТОВ "Житомир - Петрол" було реалізовано придбані нафтопродукти (дизпаливо (Євро марки С вид ІІ) та бензин (марки А-95)) ТОВ "Нафтова торгівельна компанія", м. Дніпропетровськ, дизпалива (Євро марки С вид ІІ) в кількості 4013,107 тонн по ціні 3342 грн. 50 коп. на суму 13413810 грн. 15 коп. та бензину (марки А-95) в кількості 10894,050 тонн по ціні 4127 грн. 50 коп. на суму 44965191 грн. 38 коп. (видаткова накладна від 31 березня 2009 року № Б/Н на загальну суму 70054801 грн. 84 коп., в тому числі ПДВ - 11675800 грн. 31 коп.), тобто, за ціну, яка нижча від ціни придбання, внаслідок чого позивачем було занижено вартість реалізованого товару (нафтопродукти) на суму 27374046 грн. 88 коп.
Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).
Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки.
Валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою.
Судом встановлено, що внаслідок укладених договорів та здійснених операцій з відчуження нафтопродуктів за цінами, нижчими за ціни придбання у позивача не виникла база оподаткування - прибуток. Тобто позивач не сплачував податок на прибуток з таких операцій і заявляв до відшкодування з державного бюджету суми податку на додану вартість, виходячи з того, що нарахований ним податок при придбанні товару є більшим за одержаний у ціні товару при продажу.
Представники позивача в судовому засіданні не змогли обґрунтувати наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) продажу позивачем товару за цінами, значно нижчими від цін придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків в сумі 27374046 грн. 88 коп..
Суд зазначає, що перевищення витрат на придбання товару доходів від реалізації цього товару є економічно та юридично необґрунтованим. Внаслідок здійснення суб'єктом господарювання операції з відчуження товару за ціною, нижчою за ціни придбання, у суб'єкта господарювання щодо господарської операції з таким товаром не виникає база оподаткування-прибуток, а відтак суб'єкт господарювання, який є платником податку на прибуток, не сплачує за такою господарською операцією податок на прибуток, чим у такий спосіб впливає на свій стан розрахунків з бюджетом.
Продаж товарів за збитковими цінами був викликаний не об'єктивними, а суб'єктивними причинами і залежав виключно від волі платника податку. Продаж позивачем товарів за збитковими цінами з метою поповнення обігових коштів не дає правового підґрунтя для покриття ним власних ризиків від результатів окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позивача немає передбачених підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підстав для включення до валових витрат, нарахованої у зв'язку з компенсацією витрат на придбання зазначених нафтопродуктів і як наслідок підстав передбачених статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включення до податкового кредиту сум ПДВ з операцій по купівлі та продажу нафтопродуктів, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо віднесення до складу валових витрат відсотків, нарахованих банком за залученими кредитними коштами та витрат по добровільному страхуванню майна при отриманні банківських кредитів, то суд дійшов слідуючого висновку.
Пункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат відсотки, нараховані банком за залученими кредитними коштами, якими ТОВ "Житомир - Петрол" не користувалось, а передавало в користування іншим підприємствам-позичальникам на безпроцентній основі в сумі 24702188 грн., в тому числі по періодах: 3 кв.2007р.- 2655987 грн., 4 кв.2007р.- 2637056 грн., 1 кв.2008р.- 4415539 грн., 2 кв.2008р.- 4266216 грн., 3 кв. 2008р. - 4637465 грн., 4 кв. 2008р. - 6089925 грн.
Також, позивачем включено до складу валових витрат у 1 кварталі 2009 року суму витрат в розмірі 38970 грн. по добровільному страхуванню майна при отриманні банківських кредитів.
Відповідно до підпункту 5.5.1. п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами , депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку .
Суд вважає помилковими твердження позивача про те, що кредитні кошти отримувались в банківській установі, а тому підприємством правомірно віднесено відсотки до складу валових витрат, оскільки позивач не довів, що отримані кредитні кошти використав для цілей, які пов'язані з його видами господарської діяльності.
Надання позивачем, отриманих в кредит, коштів в користування іншим підприємствам-позичальникам на безпроцентній основі не доводить факту використання кредитних коштів у господарській діяльності підприємства.
Крім того, позивач не надав суду доказів щодо отримання в 1 кварталі 2009 року банківських кредитів та декларування сплачених відсотків по цим банківським кредитам, що позбавляє позивача права на включення до складу валових витрат у вказаний період суму витрат в розмірі 38970 грн. по добровільному страхуванню майна при отриманні банківських кредитів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно виключено зі складу валових витрат відсотки в сумі 24702188 грн. за користуванням кредитними коштами та витрати в розмірі 38970 грн. по добровільному страхуванню майна при отриманні банківських кредитів, які не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Задоволенню також не підлягають вимоги позивача щодо неправомірного нарахування відповідачем податкових зобов'язань з операцій продажу земельних ділянок, оскільки судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі самостійно скасовано податкові повідомлення-рішення в цій частині згідно рішення відповідача від 27 листопада 2009 року № 84005/10/25-009 про внесення змін до рішення від 2 жовтня 2009 року № 70062/10/25-009 про результати розгляду первинної скарги Державною податковою інспекцією у м. Житомирі, яким скасовано податкове повідомлення - рішення від 29 липня 2009 року № 0001922301/0 в частині податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 3318 грн. та 79136 грн. - штрафної (фінансової) санкції, податкове повідомлення -рішення від 24 липня 2009 року № 0001882301/0 в частині податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 46925 грн. та 23463 грн. - штрафної (фінансової) санкції).
Щодо заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 240 грн., суд дійшов сулідуючого висновку.
Проведеною перевіркою встановлено надання ТОВ "Житомир - Петрол" працівникам податкової соціальної пільги при відсутності заяв на її отримання.
Відповідно до підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги. Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання таких документів і їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2035 "Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги". Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.
Із наведених норм випливає, що для отримання такої пільги платник податку обов'язково має подати до бухгалтерії працедавця заяву та документи, що підтверджують його право на цю пільгу.
Судом встановлено, що позивачем в ході перевірки не надало заяви працівників про надання соціальної пільги.
За таких обставин, висновки відповідача щодо заниження ТОВ "Житомир - Петрол" податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 240 грн. не спростовано, і відповідно позов задоволенню не підлягає.
Керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 01 листопада 2010 р.