Донецький окружний адміністративний суд
21 січня 2011 р. Справа № 2а-26028/10/0570
Колегія суддів Донецького окружного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.,
суддів Козаченка А.В., Шинкарьової І.В.,
при секретарі Пальчиковій І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, 83017, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа: Харцизький міський суд Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа - Державне казначейство України, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державної судової адміністрації України за рахунок державного бюджету України заборгованості по заробітній платі за період з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року у розмірі 79958,97 грн., заборгованості по щомісячному грошовому утриманню за вказаний період у розмірі 50996,00 грн., недонарахованої вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 197064,00 грн. та незаконно утриманого податку з прибутку фізичних осіб на суму у розмірі 20277,60 грн., а всього стягнути - 348296,57 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа - Державне казначейство України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб було залишено без розгляду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа - Державне казначейство України, про стягнення суми незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб.
До початку розгляду справи по суті позивач уточнила позовні вимоги та вказала на застосування Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Донецькій області при обчисленні її заробітної плати положень постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункту 4-1 постанови від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865”, які визнані протиправними, незаконними та скасовані судовими рішеннями, що набрали законної сили, та які обмежували розмір заробітної плати, виходячи з мінімальної заробітної плати 332 грн. і забороняли в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати проводити її перерахунок, що призвело до недоотримання заробітної плати позивачем та грошового утримання, та недоотримання позивачем вихідної допомоги сплаченої позивачу у вересні 2010 року згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» без урахування підвищення мінімальної заробітної плати, що є порушенням конституційної гарантії незалежності суддівської влади. Просила задовольнити позовні вимоги.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином. Надала до суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності.
Представники відповідачів Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Надали суду заперечення на позовну заяву в яких вказали, що ТУ ДСА та ДСА України не є належними відповідачами у даній справі, оскільки відповідно до покладених на них завдань виконує функції розпорядника певних бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача Міністерства Фінансів України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав суду заперечення на позовну заяву в яких вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить необов'язковий характер, оскільки встановлювати її розмір являється пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період. Також вказав, що з 01 січня 2003 року по 01 січня 2011 року головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судді загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. Враховуючі наведене вважає, що позовні вимоги до Міністерства Фінансів України є необґрунтованими та безпідставними. До того ж вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду із даним позовом. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача Державного казначейства України в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Надав суду заперечення на позовну заяву в яких вказав, що у межах спірних відносин відсутні будь-які неправомірні дії з боку Державного казначейства України. Також вказав на пропущення позивачем строку звернення до суду із даним позовом. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Надав до суду заяву у якій просив розглянути справу за відсутності свого представника та прийняти по справі рішення відповідно до чинного законодавства.
Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 була суддею Харцизького міського суду Донецької області, що підтверджується наказом № 23-к від 07.07.2010 про звільнення судді ОСОБА_1
Як встановлено судом, заробітна плата позивача за спірний період обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2010 рік. Також, позивачу було сплачено за спірний період без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2010 рік щомісячне грошове утримання та сплачена вихідна допомога у вересні 2010 року згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» без урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”.
Зазначені обставини не є спірними між сторонами та підтверджуються довідкою, виданою Територіальним управління державної судової адміністрації в Донецькій області.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
Згідно зі статтею 128 вказаного Закону, територіальне управління державної судової адміністрації є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в установах банку.
Територіальні управління державної судової адміністрації здійснюють свою діяльність на основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем'єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України.
Відповідно до статті 122 Закону України “Про судоустрій України”, яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду. Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.
Разом з тим, суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів, в судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній. Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, щомісячне довічне грошове утримання, вихідна допомога є елементами статусу судді (статті 42-45 Закону України “Про статус суддів”). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Статтею 14 Закону “Про судоустрій України” встановлено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Статтею 44 Закону України “Про статус суддів” визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України “Про статус суддів” у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України “Про судоустрій України” треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865” зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльності та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 “Про оплату праці суддів”.
Таким чином, з 03 грудня 2007 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” втратив чинність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865” доповнено постанову № 865, зокрема, пунктом 4-1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа № 2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними та скасування актів, визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865”та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів”.
Таким чином, з 19 серпня 2009 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865”та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” втратили чинність.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки набрання законної сили судовим рішенням, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином, з 03 грудня 2007 року є протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів”, а з 19 серпня 2009 року - є протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865”та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів”.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач мала право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України “Про статус суддів” та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі № 2/174, тобто з 19 серпня 2009 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області щодо невиплати заробітної плати відповідно до постанови КМУ від 3 вересня 2005 року № 865, виходячи із посадового окладу, визначеного на рівні 7,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законодавством у відповідний місяць за період з 1 грудня 2007 року по 31 грудня 2009 року, стягнення з Державної судової адміністрації України за рахунок Державного бюджету України заборгованості по заробітній платі за період з 1 грудня 2007 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 92782 грн. 69 коп., та заборгованості по щомісячному грошовому утриманню за цей час у розмірі 92885 грн. 81 коп., а взагалі 185668 грн. 50 коп.
Визнано неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та грошового утримання та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”.
Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України через Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно недоотриману заробітну плату та грошове утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”з утриманням обов'язкових податків та зборів.
Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати виплату ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно недоотриманої заробітної плати та грошового утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” з утриманням обов'язкових податків та зборів.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року заробітної плати та грошового утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні було відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року вказану постанову було залишено без змін. Тобто, вона є такою що набрала законної сили.
Відповідачами у вищевказаній справі не були враховані обставини встановлені у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у зв'язку з чим, заробітна плата позивача й її грошове утримання за період з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року, а також виплата вихідної допомоги у вересні 2010 року здійснювались без урахування підвищень мінімальної заробітної плати на підставі Закону України “Про Державний бюджет України на відповідний рік», що свідчить про безумовне порушення права позивача на належне матеріальне забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України “Про статус суддів” судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Також, згідно із п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» № 865 від 3 вересня 2005 року судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів - 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.
Згідно із ч. 4 ст. 43 Закону України “Про статус суддів” щомісячне довічне грошове утримання сплачується в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.
Отже, розмір вихідної допомоги та щомісячного грошового утримання судді безпосередньо залежить від його заробітної плати.
Таким чином, оскільки суд вже прийшов до висновку про те, що позивач мала право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України “Про статус суддів” та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі № 2/174, тобто з 19 серпня 2009 року, а виплата вихідної допомоги та щомісячного грошового утримання судді безпосередньо залежить від його заробітної плати, то суд приходить до висновку що позивач мала право на вихідну допомогу та щомісячне грошове утримання судді виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України “Про статус суддів” та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі № 2/174, а саме з 19 серпня 2009 року з урахуванням постанови Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року.
За таких обставин, є доведеною неправомірність бездіяльності Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України щодо не проведення перерахунку та невиплати позивачу заробітної плати та грошового утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” за період з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року включно та вихідної допомоги сплаченої у вересні 2010 року згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”.
Відповідно до пункту 5 статті 116 Закону України “Про судоустрій в Україні” Рада суддів України розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів, розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань, здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність, та виконує інші функції.
Рішенням Ради суддів України від 27 червня 2008року № 105 зобов'язано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005р. по 31.12.2005р. та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
Бюджетним кодексом України (статті 32-37) на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.
Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України (стаття 111 Бюджетного кодексу України).
Статтею 126 Закону України “Про судоустрій України” встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, а згідно до приписів статті 58 Бюджетного кодексу України є і розпорядником коштів , а тому зобов'язане організовувати розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Тобто, Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865”та пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”, що не було виконано в порушення вимог статей 20, 21 Бюджетного кодексу України, а тому порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (пункт 11 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до наказу ДСА України від 09 червня 2004 року № 82/04 “Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів” обов'язок подавати штатні розписи до ДСА із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено за поданням голів суду на територіальні управління Державної судової адміністрації, в тому числі й на ТУ ДСА в Донецькій області, яке й здійснювало фактичну виплату заробітної плати позивачу. Зазначені повноваження сторонами не оспорюються. Однак, зміни до штатних розписів не вносилися.
Доказів звернення Територіального управління ДСА в Донецькій області до Державної судової адміністрації України з даними про коригування заробітної плати позивача, виходячи з посадового окладу, розрахованого у розмірі мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні на відповідний період, суду не надано, однак законодавством покладено обов'язок проінформувати Державну судову адміністрацію України -головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи, щодо необхідності здійснення перерахунку заробітної плати позивача з нового розміру посадового окладу, що підтверджує бездіяльність Територіального управління ДСА в Донецькій області, яке не прийняло заходи щодо корегування посадового окладу позивача та кошторису суду з урахуванням визнання нечинним пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865”та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, якою затверджено “Положення про Державне казначейство України ”, Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.
Згідно зі статтею 9.1 Наказу Міністерства фінансів України від 30 травня 2007 року № 662 “Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу ”, Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум. З системного аналізу обов'язків Державного казначейства України вбачається його обов'язок перерахувати належні позивачу кошти із Державного бюджету. За загальної бездіяльності Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, які не прийняли відповідних дій щодо перерахунку заробітної плати позивача, у Державного казначейства України не було передбачених діючим законодавством підстав для перерахунку спірних коштів.
З огляду на зазначене, відповідачами не було своєчасно здійснено відповідного перерахунку посадового окладу та грошового утримання позивачу, оскільки нарахування заробітної плати та грошового утримання з 19 серпня 2009 року здійснювалось на підставі скасованого пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865.
Суд не приймає посилання відповідачів на пропущення позивачем річного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України, як загального строку подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Суд зазначає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина 2 статті 233 КЗпП України). Отже, загальний строк подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи, встановлений частиною 1 статті 99 КАС України, до даних правовідносин не застосовується.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та поновлення порушених прав позивача з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України шляхом:
визнання неправомірною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо непроведення перерахунку заробітної плати та щомісячного грошового утримання та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу позивача з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року включно, а також непроведення перерахунку вихідної допомоги сплаченої позивачу у вересні 2010 року згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» без урахування підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”;
визнання неправомірною бездіяльності Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати позивача та щомісячного грошового утримання з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року включно та вихідної допомоги сплаченої у вересні 2010 року згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”;
зобов'язання Державної судової адміністрації України через Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області здійснити перерахунок та виплатити позивачу з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року включно недоотриману заробітну плату та грошове утримання, а також здійснення перерахунку вихідної допомоги сплаченої позивачу у вересні 2010 року згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та виплатити недоплачену різницю вихідної допомоги з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”;
зобов'язання Міністерства фінансів України профінансувати виплату позивачу з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року включно недоотриманої заробітної плати та грошового утримання, а також зобов'язання профінансувати недоплачену частину вихідної допомоги сплачену позивачу у вересні 2010 року, згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”;
зобов'язання Державної судової адміністрації України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області кошти для проведення виплати недоплаченої позивачу з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року включно заробітної плати та грошового утримання, а також недоплаченої вихідної допомоги з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, з урахуванням раніше проведених виплат.
В порядку статті 94 КАС України документально підтверджені витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню позивачу з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третя особа: Харцизький міський суд Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення сум, - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо непроведення перерахунку заробітної плати та щомісячного грошового утримання та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року включно, а також непроведення перерахунку вихідної допомоги сплаченої ОСОБА_1 у вересні 2010 року згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» без урахування підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”.
Визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_1 та щомісячного грошового утримання з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року включно та вихідної допомоги сплаченої у вересні 2010 року, згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України через Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року включно, недоотриману заробітну плату та грошове утримання, а також здійснити перерахунок вихідної допомоги сплаченої ОСОБА_1 у вересні 2010 року, згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та виплатити недоплачену різницю вихідної допомоги з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”.
Зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати виплату ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року включно недоотриманої заробітної плати та грошового утримання, а також зобов'язати профінансувати недоплачену частину вихідної допомоги сплачену ОСОБА_1 у вересні 2010 року, згідно із ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року по 07 липня 2010 року включно заробітної плати та грошового утримання, а також недоплаченої вихідної допомоги з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати з 19 серпня 2009 року відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 21 січня 2011 року.
Повний текст постанови складений 26 січня 2011 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Лазарєв В.В.
Судді Козаченко А.В. Шинкарьова І.В.