Україна
10 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/985/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі
при секретарі Полежай Ю.В.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Ціоненко О.В.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа Макіївське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів.
Позивач вимоги мотивує тим, що Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 28.12.2010 року № 2290 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. Підставами для видання зазначеного наказу стали висновок службового розслідування ГУМВС України в Донецькій області, дисциплінарний наказ ГУМВС України в Донецькій області № 2248 від 21.12.2010 року.
Позивач вважає, що вищевказані накази ГУМВС області № 2248 від 21.12.2010 року та № 2290 від 28.12.2010 року видані з порушенням діючого законодавства, а крайній захід дисциплінарного впливу такий як звільнення з ОВС є необґрунтованим й безпідставним, оскільки Інспекцією з особового складу УКЗ ГУМВС області службове розслідування за фактом події проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України та Дисциплінарного Статуту ОВС України, а саме при проведені службового розслідування не було повно та всебічно досліджено обставин події, що призвело до невірного висновку щодо провини позивача та обрання крайнього заходу дисциплінарного впливу - звільнення з ОВС. Крім того, зазначає позивач, матеріалами службового розслідування не встановлено, що водій під час керування автомобілем знаходився у стані сп'яніння і що позивачу про це було відомо, тобто не має ніяких доказів, що підтверджували би факт скоєння мною дисциплінарного проступку.
На підставі зазначеного позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №2248 від 21.12.2010 року та наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №2290 від 28.12.2010 року.
В судовому засіданні позивач, представник позивача вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача проти позову заперечувала, пояснивши, що згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС України позивач повинен дотримуватися Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів і інших нормативно - правових актів МВС України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівників ОВС України. Згідно ст. 2 Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту, Етичним кодексом ОВС України, працівник міліції повинен бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють, однак позивач знаючи, що ОСОБА_4 вживав алкогольні напої, не вжив заходів по недопущенню керування останнім транспортним засобом, що сприяло скоєнню останнім дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач повинен забезпечувати у межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, дотримання законів, правил і нормативів у цій сфері, однак знехтував цим. Також, позивач залучив працівника іншого підрозділу - старшого слідчого СВ капітана міліції ОСОБА_4, який перебував у черговій відпустці, до виконання службових обов'язків без згоди керівництва, безпідставно, чим порушив діюче законодавство України в частині проведення дослідних дій. Представник відповідача просила відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. За таких обставин, на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника третьої особи.
Свідок ОСОБА_5, що займає посаду заступника начальника районного відділу, у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 у період проходження служби зарекомендував себе як відповідальна та дисциплінована особа. Однак, вважає звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ правомірним, оскільки позивачем проігноровані вимоги щодо дотримання особовим складом службової і транспортної дисципліни, проявлена особиста недисциплінованість та низький рівень морально-ділових якостей.
Суд, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доводи матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 2248 від 21.12.2010 року «Про результати службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю працівників Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області та покарання винних» за порушення вимог Присяги працівника ОВС України, наказу МВС України № 81-2007, ст.ст.1,7 Дисциплінарного статуту ОВС України, особисту недисциплінованість, проявлену при проведенні службового розслідування, нещирість, старшого оперуповноваженого СКР Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з органів внутрішніх справ.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 2290 від 28.12.2010 року старшого оперуповноваженого СКР Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України.
Позивач наполягає на порушенні відповідачем положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності та, як слідство, необґрунтоване винесення наказу № 2248 від 21.12.2010 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу № 2290 від 28.12.2010 року про звільнення з органів внутрішніх справ України.
Суд вважає таке твердження позивача обґрунтованим з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом працівників органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV, що визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно ст.7 Дисциплінарного статуту - службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
- дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
- захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
- поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
- дотримуватися норм професійної та службової етики;
- берегти державну таємницю;
- у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
- стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
- постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
- сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
- виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
- з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
- берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Згідно ст.12 Дисциплінарного статуту - за порушення службової дисципліни на особу рядового або начальницького складу може бути накладено стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 27 Дисциплінарного статуту передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може проводитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Суд зазначає, що порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552.
У відповідності до ч. 2 зазначеної Інструкції, завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожних винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав. Службове розслідування має сприяти дотриманню законності, викоренню випадків її порушення, а також вихованню в особового складу органів внутрішніх справ почуття точного і безумовного дотримання законодавства.
Матеріали справи містять висновок службового розслідування по факту ДТП за участю старшого слідчого СВ Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області капітана міліції ОСОБА_4 та старшого оперуповноваженого СКР цього ж підрозділу старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, що затверджений Т.в.о. начальника Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області 19.11.2010 року, зі змісту якого відомо, що 05.11.2010 о 00.05 до Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області з Макіївської клінічної лікарні №1 надійшла інформація про надання медичної допомоги старшому слідчому СВ Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС в області капітану міліції ОСОБА_4 та старшому оперуповноваженому СКР цього ж підрозділу старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1.
Попередньою перевіркою встановлено, що 04.11.2010 приблизно о 21.30 старший слідчий СВ Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС в області капітан міліції ОСОБА_4, який знаходився в цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї, з 04.10.2010 по 09.11.2010 перебував у черговій відпустці за 2010 рік, рухаючись на власному автомобілі скоїв наїзд на дерево, внаслідок чого ОСОБА_4 та його пасажир ОСОБА_1, який знаходився в цивільному одязі без табельної вогнепальної зброї, отримали тілесні ушкодження. Також встановлено, що 04.11.2010 ОСОБА_1 займався дворовим обходом вул. Кальміуській м. Макіївка з метою встановлення очевидців за матеріалом ЖРЗПЗ РВ від 04.11.2010 № 4545 та близько 15.30 ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4, що знаходиться у відпустці, та попросив його приїхати до крамниці «Зустріч» для надання допомоги у перегляду записів відеокамер, встановлених у крамниці. Приблизно о 20.00 год. після перегляду відеозаписів ОСОБА_4 на автомобілі повіз ОСОБА_1 до райвідділу, після чого відбулось зазначене ДТП.
Відповідач однією з підстав винесення оскаржуваних наказів та, як слідство, звільнення позивача з ОВС, визначив обставину, що ОСОБА_1 знаючи, що ОСОБА_4 вживав алкогольні напої, не вжив заходів до недопущення керування останнім транспортним засобом, що призвело до скоєння останнім ДТП.
Суд зазначає, що статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Як відомо з матеріалів справи, проведеним службовим розслідуванням не встановлено, що ОСОБА_1 знав, що ОСОБА_4 вживав алкогольні напої. Більш того, питання щодо інформування ОСОБА_1 про вживання ОСОБА_4 алкогольних напоїв не досліджувалось під час проведення службового розслідування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством, а тому суд не може покладати відповідальність на позивача за неналежне виконання своїх обов'язків ОСОБА_4 та порушення останнім безпеки дорожнього руху.
Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Вирішуючи питання щодо належності доказу, суд з'ясовує, чи належить обставина до предмета доказування, чи може бути об'єктивний зв'язок між доказом і обставиною, що належить встановити.
В даному випадку, суд вважає не доведеним факт інформування ОСОБА_1 про вживання ОСОБА_4 алкогольних напоїв.
Крім того, відповідач підставою винесення оскаржуваних наказів визначив порушення позивачем положень наказу МВС України №81-2007 від 16.03.2007 року «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу».
Так, п.3.17 зазначеного Наказу встановлено, що до працівників, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, незалежно від наслідків, приймати безальтернативне рішення - звільнення з органів внутрішніх справ. Зазначений наказ оголошений особовому складу органів і підрозділів внутрішніх справ персонально під підпис.
Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні, зазначено у матеріалах службового розслідування та не заперечується сторонами, саме ОСОБА_4 рухаючись на власному автомобілі скоїв наїзд на дерево, внаслідок чого ОСОБА_4 та його пасажир ОСОБА_1, який знаходився в цивільному одязі без табельної вогнепальної зброї, отримали тілесні ушкодження.
З наведеного виходить, що дія наказу МВС України №81-2007 від 16.03.2007 року не поширюється на позивача, оскільки останній був пасажиром та не керував транспортним засобом.
Відповідно до статті 26 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини, а при визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації.
З послужного списку № М-144477 на ОСОБА_1 вбачається, що останній за період проходження служби в ОВС дисциплінарних стягнень не має. Крім того, позивач має відповідні нагороди та заохочення, що може стверджувати про його позитивну попередню поведінку та ставлення до служби.
Оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій (частина перша статті 2 КАС України), у справах щодо оскарження рішень таких суб'єктів суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а обставини справи підтверджують наявність у діях позивача лише формальних порушень відомчих наказів і інструкцій, які на протиправну поведінку інших працівників міліції вплинули опосередковано, тому суд вважає що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачем не врахована тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на це, суд вважає, що відповідач не виконав вимог, встановлених ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності прийнятого рішення та вчинених дій, а тому вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа Макіївське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №2248 від 21.12.2010 року «Про результати службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю працівників Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області та покарання винних».
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №2290 від 28.12.2010 року.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 10 лютого 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 15 лютого 2011 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.