Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
"07" вересня 2006 р. Справа № 7/158
« 12? год. «05? хв.
Господарський суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Скорик Н.О..,
при секретарі - Прохоренко М.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Зайковська М.В.
від відповідача -Лобода Г.І.
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів в Чернігівській області
14017, м. Чернігів, вул.. Комінтерну, 14
До ВІДПОВІДАЧА: Фермерського господарства
Виробничо -торгової фірми ?Борзна - Агросервіс?
поштова адреса: 16400, м. Борзна, вул..Червоноармійська, 45-А
юридична адреса: 16400, м. Борзна, пр. Л. Українки,4
Про стягнення 1556,25 грн.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1556,25 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Відповідач в письмовому пояснення та представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що середня облікова чисельність працівників в 2005 році склала 7,75 чол., що менше 8 , а при такій кількості штрафні санкції не передбачені. Крім того, в листопаді і грудні 2005 р. чисельність складала 10,11 чоловік відповідно і підприємством введено 1 робоче місце з 1 листопада. На початку року підприємство не змогло організувати одне робоче місце, тому за цей період відповідачем сплачено штрафні санкції в сумі 112,75 грн.
Представником позивача подано заяву з відмовою від позовних вимог в частині стягнення 112,75 грн.
Заява прийнята судом.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази: копія звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, список працюючих інвалідів -штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005 р., копію довідки ЄДРПОУ, копію листа № 28 від 03.08.2006 р., копію посвідчення, письмові заперечення, копію наказу № 64-6 від 19.07.2006 р., заяву провідмову, суд встановив наступне:
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.
П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця.
Згідно ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Розмір відрахувань визначається виходячи із середньої річної заробітної плати на підприємстві одного працюючого.
Підприємством відповідача подано позивачу звіт по формі 10-П І, відповідно до якого позивачем зроблено розрахунок позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві чисельністю 8 штатних працівників 4-х відсотковий норматив щодо працевлаштування інвалідів протягом 2005 року становить 1 робоче місце.
Середньорічна заробітна плата одного працюючого на підприємстві за 2005 рік становить 3112,50 грн.
Згідно до ч.1 ст. 20 Закону України ?Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні? розмір штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати.
Таким чином , розмір штрафних санкцій за невиконання нормативу складає 1556,25 грн.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість -одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Відповідно до довідки відповідача № 28 від 03.08.2006 р. у 2005 р. на підприємстві працювало : в січні -9 чол., в лютому -7 чол, в березні -7 чол. в квітні -7 чол. , в травні -7 чол., в червні -7 чол., в липні -7 чол, в серпні -7 чол., в вересні -7 чол., в вересні -7 чол., в жовтні - 7 чол., в листопаді -10 чол., в грудні -11 чол.
В листопаді місяці відповідачем працевлаштовано на посаду охоронця інваліда -гр.. Гордієнко А.О., що підтверджується наказом № 13 від 01.11.2005 р. і таким чином виконано норматив по створенню робочого місця для працевлаштування інваліда з 01.11.2005 р. (з дня , коли відповідно до чисельності працюючих, підлягає створенню одне робоче місце ).
Таким чином, враховуючи те, що у відповідача з лютого по жовтень 2005 р. , включно , працювало тільки 7 чоловік - кількість працюючих, при якій непотрібно виконувати норматив по створенню робочого місця для інваліда, а норматив відповідачем не виконаний тільки в січні місяці, оскільки працювало 9 чоловік і невиконання нормативу складає 1 робоче місце, штрафні санкції повинні нараховуватись тільки за січень місяць.
Виходячи з викладеного, враховуючи обставини справи, створення відповідачем робочого місця для інваліда шляхом його працевлаштування -гр.. Гордієнко А.О.. з 01.11.2005 р., суд доходить висновку, що відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів в кількості одного робочого місця, яке необхідно було створити в січні 2005 р. при чисельності працюючих 9 чоловік.
Отже, сума штрафних санкцій за не створення робочого місця для інваліда в січні 2005 р. становить 129,69 грн.
Враховуючи те, що відповідач частково сплатив штрафні санкції в розмірі 112,75 грн. , а позивач відмовився від позову в частині стягнення 112,75 грн., провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Доказів погашення 16,94 грн. штрафних санкцій відповідач не надав.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги по стягненню 16,94 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а 16,94 грн.. штрафних санкцій підлягають стягненню..
Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. ст. 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства Виробничо -торгової фірми ?Борзна - Агросервіс?, м. Борзна, пр. Л.Українка, 4 (р. 260051919 в ЧОД АППБ ?Аваль?, МФО 353348, код 22820850) в дохід Державного бюджету (отримувач: Державний бюджет Борзнянського району, банк отримувача: УДК в Чернігівській області, р. 31214230600057, МФО 853592, код 22813169) 16,94 грн. штрафних санкцій.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 112,75 грн.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України , якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови оформлений і підписаний 11.09.2006 р.
Суддя Н.О. Скорик