79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.09.06 Справа № 4/430-12/69
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів Л.Давид
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу ПП «Грушка», м.Львів № 7 від 29.06.06
на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.06
у справі № 4/430-12/69
за позовом: ПП «Грушка», м.Львів
до відповідача: Фірма «Флорс», м.Бруси, Польща
про стягнення коштів в сумі у розмірі 7 703,72 дол США
за зустрічним позовом: Фірма «Флорс», м.Бруси Польща
до ПП «Грушка», м.Львів
про повернення коштів в сумі 9 038,60 дол. США та зарахування поставки на суму 6 428,00 дол. США в рахунок погашення отриманого авансу згідно договору про перевід боргу
за участю представників сторін:
від позивача -Кінаш В.В. -предст. (довір. № 2 від 13.06.06));
від відповідача -Басюк Г.Т. -предст. (довір. № 5 від 01.03.06).
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України.
Відводів складу суду не поступило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.06 у справі № 4/430-12/69 (суддя О.Запотічняк) відмовлено в задоволенні первісного позову ПП «Грушка» до Фірми «Флорс» про стягнення коштів в сумі у розмірі 7 703,72 дол. США, зустрічний позов Фірми «Флорс» до ПП «Грушка» задоволено: зараховано поставку, здійснену ПП «Грушка» по рахунку-фактурі № 9 від 03.10.05 в розмірі 6 428, 00 дол. США, в рахунок погашення отриманого авансу згідно договору про переймання заборгованості від 30.05.04; стягнено з ПП «Грушка»на користь ТзОВ «Флорс» 9 038, 60 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 45 644, 93 грн., основного боргу та 450 грн. державного мита; стягнено з ПП «Грушка»в дохід державного бюджету 6, 45 грн. державного мита.
З даним рішенням не погоджується позивач за первісним позовом - ПП «Грушка», подав апеляційну скаргу з підстав необґрунтованості оскаржуваного рішення, порушення судом при його винесенні норм матеріального та процесуального права, на підставі чого просить рішення господарського суду Львівської області від 16.06.06 у справі № 4/430-12/69 скасувати, в прийнятті зустрічного позову від ТзОВ «Флорс» відмовити, зустрічну позовну заяву залишити без розгляду, позовні вимоги по первісному позову задовольнити.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.06 розгляд справи призначено на 12.09.06.
Відповідач за первісним позовом - Фірма «Флорс» -проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення господарського суду Львівської області від 16.06.06 у справі № 4/430-12/69 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення господарського суду Львівської області від 22.02.06 у справі № 4/430-12/69 - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом Львівської області на підставі матеріалів справи, на виконання укладеного 05.04.04 між ПП «Грушка»та фірмою «Флорс»контракту № BRU 02/04 від 05.04.04 і додатку до контракту № 2 від 04.06.04 ПП «Грушка»відправило фірмі «Флорс»пиломатеріали дубові по рахунку-фактурі № 9 від 03.10.05 на суму 6 428, 00 дол. США. Згідно контракту у відповідача виникло зобов'язання сплатити вартість отриманого товару. Заборгованість за отриманий товар становила 6 428, 00 дол. США. Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано пеню у розмірі 7 703,72 дол. США. Під час розгляду справи ПП «Грушка»подало заяву про збільшення позовних вимог на загальну суму 65 786, 4 грн. (13 026, 94 дол. США).
Встановлено також судом першої інстанції і те. що фірма «Флорс» не погодилася з заявленими вимогами з тих підстав, що між позивачем, відповідачем та приватним підприємцем Тетеруком Л.П. 30.05.04 підписано договір про переведення боргу, згідно якого ТзОВ «Флорс»сплатило Тетеруку Л.П. 11 500, 00 дол. США. ПП «Грушка», відповідно до п. 2 параграфу 3 договору, також підтвердило, що Тетерук Л.П. передав йому 11 500, 00 дол. США та взяв на себе зобов'язання на поставку ТзОВ «Флорс»пиломатеріалів. Відповідно до параграфу 4 договору про переведення боргу сторони погодили, що сума 11 500, 00 дол. США є авансом на користь майбутньої поставки пиломатеріалів для ТзОВ «Флорс».
Підтверджено також документально матеріалами справи і те, що 07.09.04 між позивачем, відповідачем та ДП «Компан Україна»укладено договір про переведення боргу, згідно якого ПП «Грушка»підтвердило, що отримало від ДП «Компан Україна»суму 3 966, 60 дол. США, як аванс на користь майбутньої поставки пиломатеріалів для фірми «Флорс».
Згідно зазначених договорів ПП «Грушка»отримало від фірми «Флорс», як передоплату в рахунок майбутніх поставок пиломатеріалів дубових -9 038,60 дол. США. Враховуючи поставку пиломатеріалів за контрактом № BRU 02/04 від 05.04.04 і додатком до контракту № 2 від 04.06.04 згідно рахунку-фактури № 9 від 03.10.05 на суму 6 428, 00 дол. США, заборгованість ПП «Грушка»перед ТзОВ «Флорс»становить 9 038, 60 дол. США.
Фірма «Флорс», не погоджуючись з позовними вимогами позивача, беручи до уваги укладені договори про переведення боргу звернулася до суду із зустрічним позовом про зарахування поставки та повернення отриманого авансу у розмірі 5 072, 00 дол. США.
З огляду на наведене, суд першої інстанції, проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, дійшов правомірного висновку, що первісний позов є безпідставним, а зустрічний позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Разом з тим, на підставі аналізу матеріалів справи та пояснень представників сторін, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність заборгованості ПП «Грушка»перед ТзОВ «Флорс»по договорах про переведення боргу, та наявність кредитового сальдо.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, беручи до уваги параграф 4 договору про переведення боргу від 30.05.04 та параграф 4 договору про переведення боргу від 07.09.04 ПП «Грушка»отримало аванс на користь поставки, термін та умови якої містить окрема угода.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджено, що між ТзОВ «Флорс»та ПП «Грушка»не було укладено жодної іншої угоди, крім контракту № BRU-02/04 від 05.04.04, відповідно до якого ПП «Грушка»протягом 2004 року здійснювало поставки пиломатеріалів для фірми «Флорс».
Щодо посилання ПП «Грушка»на те, що договори про переведення боргу є нечинними і укладені внаслідок помилки, то вони належним чином досліджені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення. ПП «Грушка»не подало суду жодних доказів оскарження зазначених договорів у встановленому порядку або визнання їх недійсними.
П. 4 ст. 6 Закону України № 960 від 16.04.01 «Про зовнішньоекономічну діяльність»(із змінами та доповненнями) передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Отже, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», який безпосередньо регулює всі види зовнішньоекономічної діяльності в Україні і іншими чинними нормативно-правовими актами не передбачено прямої чи виключної заборони застосування договору переведення боргу. Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір в т.ч. договір переведення боргу може бути визнаний недійсним лише у судовому порядку.
Вищезгадані договори ПП «Грушка»не оспорювалися і не визнавалися у судовому порядку недійсними.
Відповідно до ст. 520 Цивільного Кодексу України переведення боргу -це заміна боржника у зобов'язанні. Таким чином, новий боржник набуває усі права та обов'язки первісного боржника, тому судом першої інстанції правомірно до розгляду справи не залучено первісних боржників за договорами про переведення боргу.
Цією ж статтею Цивільного Кодексу України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора, тобто ТзОВ «Флорс». Така згода була отримана, що підтверджується укладенням та підписанням усіма сторонами договорів про переведення боргу.
Крім того, судом першої інстанції вивчено та проаналізовано у повному обсязі взаємопов'язаність первісного та зустрічного позовів, оскільки вони стосуються одного і того ж предмету позову. Крім того, ст. 60 Господарсько процесуального Кодексу України відповідачу надано право подати зустрічний позов.
Правомірно судом першої інстанції не розглядалося питання щодо правдивості підпису керівника на договорі про переведення боргу, укладеному 07.04.04, оскільки ПП «Грушка»не заявило жодного клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, а також не надало жодного доказу щодо підтвердження свого припущення. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень.
Також вірно місцевий господарський суд встановив, що отримані ПП «Грушка»кошти є авансом, а не завдатком, оскільки ст. 570 Цивільного Кодексу України надано визначення поняття завдатку. Завдатком є грошова сума, що видається кредиторові Боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, а якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення повно та об'єктивно оцінив всі обставини справи в їх сукупності, висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення первісних позовних вимог, а також щодо підставності вимог ТзОВ «Флорс»за зустрічним позовом, ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, передбаченою ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.06.06 у справі № 4/430-12/69 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються на розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя Л.Давид
Суддя Г.Мельник