ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 31/709.02.11
За позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень, м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Рост», м. Київ
про стягнення 43 845 грн.
Суддя Качан Н.І.
Представники :
Від позивача Репело Д.М., Баранов А.В. -предст. по довір.
Від відповідача не з'явились
Позивач звернувся з позовом про стягнення 43 845,00 грн. штрафу за неправильне зазначення в залізничній накладній № 33920227 від 14.05.2010р. маси вантажу на перевезення зі ст. Глухів на ст. Єнакієве.
Ухвалою господарського суду від 25.11.2010р. позовну заяву і додані до неї документи було повернуто без розгляду позивачеві в порядку ст. 63 ГПК України.
Після усунення допущених порушень Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.01.2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2010р., розгляд справи було відкладено на 26.01.2011р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2011р., розгляд справи було відкладено на 09.02.2011р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників втретє у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.
Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.
Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.
Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
В судовому засіданні 09.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
Між сторонами було укладено Договір перевезення, що підтверджується транспортною накладною № 33920227 від 14.05.2010р., за умовами якого позивач, як виконавець, зобов'язався надати послуги з перевезення та збереження вантажу, а також правильно заповнити графи перевізного документа-накладної, а відповідач, як замовник, зобов'язався здійснити розрахунки за надані послуги.
Позивач виконав свої зобов'язання належним чином та в установлений строк, тоді як з боку відповідача встановлені порушення вимог діючого Статуту залізниць при оформленні перевізних документів.
Як стверджує позивач, 14 травня 2010 року із станції Глухів Південно-західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Рост»відправлено вагон № 67677021 з вантажем -лом металевим (вид 17, 510) -на станцію Єнакієве Донецької залізниці, на адресу ВАТ «Єнакієвський металургійний завод»по відправці № 33920227.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, залізниця має право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
21.05.2010 зазначений вагон прибув на станцію Єнакієве Донецької залізниці, де був переважений на 150 -тонних електронних вагах, внаслідок чого було виявлено розбіжності у фактичній масі вантажу та даними, зазначеними в перевізних документах.
В результаті зважування на електронних вагах у вагоні № 67677021 було виявлено розбіжність між фактичною масою вантажу і масою, зазначеною у залізничній накладній: фактична маса нетто вантажу була на 2950 кг. більшою ніж та, яку зазначено у накладній. Результати переважування були зафіксовані у Книзі переважування вантажів станції Єнакієве 21.05.2010р. Крім того було складено Комерційний акт № 730690/95 від 21.05.2010р., в якому були підтверджені розбіжності фактичної маси вантажу та маси вказаної у транспортній накладній, та направлено телеграми № 105 та № 107 від 21.05.2010р. на станцію відправлення.
Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів залучені до матеріалів справи і приймаються судом як відповідні докази якими засвідчуються наведені факти.
Згідно з п. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про транспорт” підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів виконання вимог цього закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту, та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Зокрема, ст. 2 Статуту залізниць України передбачено, що Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються послугами залізничного транспорту.
Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України укладення Договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до ст. 6 Статуту накладна -основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту залізниць України і наданий відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача.
Зокрема, нормами ст. 24 Статуту залізниць визначена відповідальність вантажовідправника за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладній.
Згідно зі ст. 129 Статуту, акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну; усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Так, відправником заповнюється графа „Маса вантажу в кг, визначена відправником".
Відповідно до п. 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно до ст. 118 Статуту.
Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р., у застосуванні ст. 118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Ст. 122 Статуту передбачена відповідальність вантажовідправника за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць України.
Відповідно до ст. 921 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Оскільки перевіркою стану і маси вантажу не встановлено іншого, то суд погоджується з виявленими розбіжностями між фактичною масою і масою, зазначеною у залізничній накладній, неправильне зазначення вказаних відомостей вантажовідправником і є підставою за якою перевізник має право на застосування санкцій.
Так як провізна плата по накладній № 33920227 за вагон № 67677021 становить 8769,00 грн., то позивач нараховує штрафні санкції у п'ятикратному розмірі -43845,00 грн.
Також позивач просить відшкодувати суму сплати державного мита в розмірі 438,45 грн., та витрати на сплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пункт 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи вищевикладене, та загально відомий економічний стан господарюючих суб'єктів суд визнав за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків.
Суд визнає вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій обґрунтованими, доведеними але такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 21 922,50 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст. 921 ЦК України, ст. ст. 203, 307 ГК України, Договором сторін, Статутом залізниць України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Рост»(юридична адреса: 04116, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, буд 7, к. 2; код ЄДРПОУ 33834701) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 25967157), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 21 922 (двадцять одну тисячу дев'ятсот двадцять дві) грн. 50 коп. штрафу за неправильне зазначення в залізничній накладній маси вантажу, 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 45 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя Н. І. Качан
Повне рішення складено 10 лютого 2011 року.