ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.06.2026Справа № 910/3873/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 3Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 38506825) розірвання договору та зобов'язання вчинити дії
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» (01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 3Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 38506825)
до проФізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Фізична особа - підприємець Черниш Тетяна Володимирівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором суборенди №2023-12-9 від 14.12.2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії залишено без руху.
13.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 року відкрито провадження у справі №910/3873/26, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.05.2026 року.
29.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
29.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» надійшла зустрічна позовна заява до Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором суборенди №2023-12-9 від 14.12.2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» до Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп. до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» до Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 234 516 грн. 13 коп. об'єднано в одне провадження з первісним позовом Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії по справі №910/3873/26.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу за первісним позовом строк до 5 днів з дня отримання ухвали для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу за первісним позовом строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 10.06.2026 року.
19.05.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
22.05.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
28.05.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
03.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
03.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
05.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача за зустрічним позовом надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
Суд, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про зменшення розміру позовних вимог від 05.06.2026 року по справі №910/3873/26, зазначає наступне.
Згідно з ч.2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:
1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. (ч.5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України)
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни борг у розмірі 8 516 гривень 13 коп. та договірний штраф у розмірі 226 000 гривень 00 коп. внаслідок неналежного виконання Відповідачем його зобов'язань за Договором суборенди №2023-12-9 від 14.12.2023 року.
В той же час, при зверненні до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог від 05.06.2026 року по справі №910/3873/26 Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Черниш Тетяни Володимирівни 8 701 гривню 96 коп., з них: 8 516 грн. 13 коп. боргу з сплати суборендної плати, 50 гривень 19 коп. 3% річних за період з 25 лютого 2026 року по 04 червня 2026 року, 135 гривень 64 коп. інфляційних втрат, розрахованих з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, за період з 25 лютого 2026 року по 04 червня 2026 року; стягнути з Фізичної особи-підприємця Черниш Тетяни Володимирівни передбачений п. 5.2 договору суборенди №2023-12-9 від 14 грудня 2023 року договірний штраф у розмірі 13 000 гривень 00 коп., виходячи з розрахунку 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за кожен факт (випадок) щомісячного порушення строку оплати суборендної плати, встановленого п. 3.4 договору суборенди №2023-12-9 від 14 грудня 2023 року.
Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому, Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц зробила висновок, зокрема, про те, що: "як збільшення або зменшення розміру позовних вимог потрібно розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами".
Суд зазначає, що одночасна зміна підстав і предмета позову є тоді, коли фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Подібні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 914/3080/20.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд зауважує, що інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, а вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
Суд, дослідивши заяву Позивача за зустрічним позовом про зменшення розміру позовних вимог від 05.06.2026 року по справі №910/3873/26, зазначає, що у цій заяві, додатково до вимог про стягнення заборгованості та штрафу, Позивач фактично заявив нові позовні вимоги, додавши вимоги про стягнення заборгованості та штрафу нові вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
За таких обставин, Суд вважає, що хоч подана позивачем заява і була названа останнім як заява про зменшення позовних вимог, за своїм змістом така заява, у частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних, є новими позовними вимогами, оскільки такі вимоги не були заявлені Позивачем за зустрічним позовом у первісній позовній заяві, вони не змінюють ні предмет вимоги позивача з якою він звернувся до суду вперше - стягнення заборгованості у розмірі 8 516 гривень 13 коп. та договірного штрафу у розмірі 226 000 гривень 00 коп. внаслідок неналежного виконання Відповідачем його зобов'язань за Договором суборенди №2023-12-9 від 14.12.2023 року, ні підстави їх стягнення. Натомість стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних, внаслідок прострочення оплати відповідачем заборгованості за період з 25 лютого 2026 року по 04 червня 2026 року, незважаючи на те, що вказана заборгованість виникла із одного Договору, однак жодним чином не пов'язана із вимогами про стягнення заборгованості та становить самостійний предмет позову щодо стягнення саме таких сум і обґрунтовується самостійними доказами на обґрунтування (фактичними підставами) для їх стягнення (періоди прострочення та періоди нарахування відповідних сум).
Отже, заява позивача за своєю правовою природою не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки вимоги та обґрунтування, наведені позивачем у цій заяві є відмінними від вимог та обґрунтувань (фактичних підстав), зазначених ним у первісній позовній заяві. Таке правозастосування не узгоджується з практикою Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц та від 13.08.2024 у справі № 914/3080/20).
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з заявою зменшення розміру позовних вимог від 05.06.2026 року по справі №910/3873/26 Позивачем одночасно було змінено предмет і підставу позову, оскільки заявлено нові вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 50 гривень 19 коп. за період з 25 лютого 2026 року по 04 червня 2026 року, інфляційних у розмірі 135 гривень 64 коп., розрахованих з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, за період з 25 лютого 2026 року по 04 червня 2026 року, внаслідок неналежного виконання Відповідачем його зобов'язань за Договором суборенди №2023-12-9 від 14.12.2023 року.
Суд зазначає, що статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право Позивача до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Однак, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право Заявника щодо одночасної зміни предмету і підстави позову.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
За таких підстав, Суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про зменшення розміру позовних вимог від 05.06.2026 року по справі №910/3873/26.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статями 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-ДІ» про зменшення розміру позовних вимог від 05.06.2026 року по справі №910/3873/26 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 08 червня 2026 року.
Суддя О.В. Чинчин