ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2026Справа № 910/424/26
За позовом Акціонерного товариства "Антонов" (м.Київ)
до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (м. Київ)
про стягнення 2 923 059,35 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
від позивача: Станіславчук М.А.
від відповідача: Угольков Є.О.
Акціонерне товариство "Антонов" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" про стягнення 2 923 059,35 грн, з яких: 1 724 000,31 грн заборгованості за надані послуги з понаднормового зберігання судна, 960 136,78 грн інфляційних втрат та 218 295,61 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.02.2026.
29.01.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідальність за збереження чи втрату або пошкодження літака повністю покладається на позивача, як Підрядника за Договором № 01-312-09 на створення науково-технічної продукції.
03.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій відповідач навів доводи на спростування позиції відповідача.
09.02.2026 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість".
16.02.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
У підготовчому засіданні 17.02.2026 суд розглянув клопотання позивача про залучення до участі у справі Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
За приписами частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. При цьому зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв'язок.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Дослідивши матеріали справи, з огляду на предмет і підстави даного позову, судом встановлено, що рішення у даній справі не може вплинути на права чи обов'язки Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" щодо сторін.
За таких обставин, суд протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 відмовив позивачу у задоволенні клопотання про залучення товариства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Протокольною ухвалою від 17.02.2026 суд також закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.03.2026.
Протокольною ухвалою від 10.03.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.04.2026.
Протокольною ухвалою від 02.04.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 28.04.2026.
Судове засідання, призначене на 28.05.2026 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відрядженні з 25.04.2026 по 02.05.2026.
Ухвалою суду від 04.05.2026 судове засідання у справі призначено на 28.05.2026.
У судовому засіданні 28.05.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
28.05.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.
28.05.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України ).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 324 ГК України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.
До відносин, що виникають у процесі виконання проектних та досліджувальних робіт, можуть застосовуватися положення статті 318 цього Кодексу (п. 2 ст. 324 ГК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
06.05.2009 між Державним підприємством Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова (в подальшому перетворене на Акціонерне товариство "Антонов", Виконавець) та Авіакомпанією "Південні авіалінії" (Замовник) укладено Договір № 01-312-09 на створення науково-технічної продукції, відповідно до умов якого замовник доручає і оплачує, а Виконавець приймає на себе виконання робіт на тему: "Ремонт літака Ан-140 № UR14004 (№02-02) в обсязі переліку робіт (Додаток 2 до Договору).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Замовник зобов'язується доставити літак Виконавцю в а/п "Святошино", м. Київ. Доставка літака здійснюється силами та засобами Замовника. Датою доставки літака є дата надходження його на аеродром Виконавця.
Строк дії Договору: початок - з дати підписання Договору; закінчення - 31.12.2009 (п. 7.1 Договору).
26.11.2010 сторони підписали акт виконаних робіт за Договором на тему "Ремонт літака Ан-140 № UR14004 (№02-02)" на загальну суму 1 399 594,00 грн з ПДВ.
Акціонерне товариство "Антонов" зверталось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Південні авіалінії" про стягнення заборгованості за виконані роботи.
Рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 10/17-3080-2011 від 19.10.2011, залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2011, позов задоволено частково.
При розгляді справи № 10/17-3080-2011 судами встановлено, що позивачем виконані роботи по темі: Ремонт літака АН-140 №UR-14004 (зав. №02-02) вартістю 1399594 грн, що підтверджується затвердженим відповідачем актом та жодним чином не заперечується відповідачем, також відповідач визнав наявність боргу за виконані позивачем роботи і під час розгляду справи у суді здійснив часткову оплату боргу в сумі 200000 грн.
Таким чином, рішеннями судів у справі № 10/17-3080-2011 встановлено, зокрема, завершення виконання робіт за Договором 26.11.2010.
Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено відсутність у матеріалах справи 910/424/26 доказів переміщення літака з території позивача після завершення робіт.
Як зазначає позивач, з 01.01.2011 до теперішнього часу він забезпечує наднормативну стоянку повітряного судна Ан-140, серійний номер 02-02, № UR14004; звертає увагу суду на те, що від Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" на адресу позивача надійшов лист від 17.08.2017, яким відповідач повідомив позивача про те, що літак Ан-140, серійний номер 02-02, № UR14004, який перебуває на території позивача, є власністю відповідача на підставі Договору оперативного лізингу та зазначив, що він зацікавлений в подальшому зберіганні вищевказаного літака на аеродромі позивача на законних підставах.
Також позивач зазначає, що в подальшому між сторонами велось тривале листування, яке стосувалось, зокрема, сплати Приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Укртранслізинг" наявної заборгованості та врегулювання правовідносин сторін, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться листи: від 11.08.202 № 414/6624-20; від 26.08.2020 № 537/7046-20; від 28.08.202 № УТЛ - 287/08/20; від 15.09.2020 № 537/7722-20.
Оскільки Акціонерне товариство "Антонов", як власник та експлуатант аеродрому "Київ/Антонов-1", з 01.01.2011 до теперішнього часу забезпечує наднормативну стоянку повітряного судна, яке є власністю відповідача, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 744 626,96 грн заборгованості зі сплати наданих послуг з забезпечення наднормативної стоянки літака за період з 13.09.2017 по 14.01.2026 включно.
Відповідач заперечує проти задоволення позову та, зокрема, зазначає, що між сторонами (окрім Договору № 01-312-09 від 06.05.2009) інші договори, які б стосувались вартості збереження літака Ан-140 № UR14004 не укладалось, а відповідальність за збереження чи втрату або пошкодження літака повністю покладається на позивача, як Підрядника за Договором.
Проте такі доводи судом відповідача судом відхиляють з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Частиною 1 статті 322 Цивільного кодексу України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відтак, з початку фактичного користування послугою наднормативної стоянки літака між сторонами виникло господарське зобов'язання з перебування майна відповідача на аеродромі позивача, незалежно від наявності або відсутності окремого письмового договору.
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 затверджені повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міської державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг.
Згідно з пп. "б" п. 2 додатку до Постанови № 1548 Мінрозвитку встановлює за погодженням з Мінекономіки аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України (посадка - зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).
Згідно зі статтею 81 Повітряного кодексу України у разі надання в аеропортах та на аеродромах послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування в зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов'язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах справляється плата за надання таких послуг. Розмір плати за надання послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки (аеропортові збори) та за інші послуги, що надаються аеропортом (аеродромом) користувачам, встановлюється відповідно до законодавства України. Порядок розрахунку плати за аеропортове обслуговування та інші послуги, що надаються в аеропортах (на аеродромах), порядок оплати та звільнення від неї визначаються відповідно до законодавства України та стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.
Аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України встановлені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.04.2008 № 433 (надалі - Наказ № 433). Згідно з абзацом 1 пункту 2.4. якого збір за наднормативну стоянку ПС (далі - повітряні судна) установлюється за кожну повну добу або її частину у відсотковому відношенні до ставки збору за посадку-зліт у денний час або за кожну годину наднормативної стоянки та кожну тонну МЗМ (максимальна злітна маса) ПС незалежно від виду сполучення (час наднормативної стоянки визначається у годинах з округленням до першого десяткового знака). Збір за наднормативну стоянку ПС відшкодовує витрати експлуатанта аеропорту (аеродрому) в межах контрольованої зони, пов'язані з використанням, утриманням та розвитком аеродрому для стоянки ПС понад нормативний час, освітленням, пожежною охороною протягом цього часу.
Відповідно до абзацу 6 пункту 2.4. Наказу №433 встановлено, що збір за наднормативну стоянку не стягується якщо розміщення ПС на території аеропорту здійснюється на підставі договору про надання послуг з користування місцями стоянки на пероні на визначений строк, укладеного між авіаперевізником та експлуатантом аеропорту або аеродрому.
Аеропортові збори, згідно з преамбулою Наказу № 433, встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" та рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО). Ці аеропортові збори є граничними (пункт 3.1. даного наказу).
Абзац 1 частини першої статті 13 Закон України "Про ціни і ціноутворення" передбачає, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання граничних цін.
Збір за наднормативну стоянку повітряних суден за своєю правовою природною, відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення", відносяться за видом цін до державних регульованих цін (ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення") за способом державного регулювання цін - граничні ціни (ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення").
Гранична ціна максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб'єктом господарювання (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ціни і ціноутворення").
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачає, що державна цінова політика у сфері діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, реалізується відповідно до законодавства про природні монополії та інших законів України.
За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Антимонопольного комітету України, АТ "Антонов" є суб'єктом природної монополії та включений до переліку суб'єктів природних монополій у товарній групі "забезпечення посадки зльоту повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки повітряного судна, забезпечення обслуговування пасажирів в аеровокзалі".
Частина перша статті 10 Закону України "Про природні монополії" визначає, що суб'єкти природних монополій зобов'язані дотримуватися встановленого порядку ціноутворення показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.
Так, частина друга статті 10 Закону України "Про природні монополії" визначає, що суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками.
Термін "товар" в Законі України "Про природні монополії" згідно ч. 2 статті 1 вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист економічної конкуренції" в якому "товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери) (ст. 1 Закону).
Відповідно до п. І Наказу № 433 за аеропортове обслуговування повітряних суден і пасажирів, пов'язане із забезпеченням: посадки-зльоту ПС, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, наднормативної стоянки ПС, авіаційної безпеки, стягуються аеропортові збори за ставками, що наведені в додатках 1 - 21.
Отже, оплата за наднормативну стоянку ПС відноситься до державних регульованих цін.
Крім того, відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться на однакових умовах.
Як зазначалось вище, АТ "Антонов" є суб'єктом природної монополії, який внесений у перелік надавачів послуг у товарній групі із забезпечення, в тому числі, наднормативної стоянки повітряного судна. Також, АТ "Антонов", відповідно до свідоцтва про реєстрацію аеродрому "Київ/Антонов-1" серії АА № 008992, є власником та експлуатантом вказаного аеродрому.
Тобто, позивач є суб'єктом господарювання, який здійснює, в тому числі, діяльність з надання аеродромних послуг на професійній основі та, відповідно, не має права відмовити будь-якому суб'єкту у наданні базових аеродромних послуг, зокрема, наднормативної стоянки повітряного судна. Крім того, послуги з забезпечення наднормативної стоянки повітряного судна мають інфраструктурний та обов'язковий характер, оскільки повітряне судно фізично перебуває на території аеродрому "Київ/Антонов-1", в той час як відповідач не має альтернативної можливості отримати дану послугу поза межами аеродрому.
З урахуванням викладеного, правовідносини сторін підпадають під регулювання публічного договору з надання послуг, оскільки його предмет визначено статтями 80, 81 Повітряного кодексу України, а ціна встановлена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 433 від 14.04.2008, тобто умови якого визначені нормативно встановленими правилами та тарифами, а не індивідуальним волевиявленням сторін.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частина перша статті 903 Цивільного кодексу України визначає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки розмір плати за забезпечення наднормативної стоянки повітряного судна чітко визначений затвердженими тарифами, які відносяться до державний регульованих, Приватне акціонерне товариство "Укртранслізинг" не звільняється від обов'язку з оплати фактично отриманих від АТ "Антонов" послуг.
Так, внаслідок забезпечення наднормативної стоянки ПС, яка була надана позивачем та отримана ПрАТ "Укртранслізинг", у відповідача виник обов'язок щодо сплати даної послуги.
Таким чином, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 744 626,96 грн заборгованості за наднормативну стоянку повітряного судна є обґрунтованими, доведеними та відповідачем належним чином та в установленому законом порядку не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Крім суми заборгованості за наднормативну стоянку повітряного судна, позивач просить суд стягнути з відповідача 960 136,78 грн інфляційних втрат, 218 295,61 грн 3% річних, нарахованих з 13.09.2017 по 14.01.2026.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач 24.09.2025 звернувся до відповідача з вимогою № 126/14788-25 про сплату 1 677 614,04 грн заборгованості за наднормативну стоянку повітряного судна, 912 977,16 грн інфляційних втрат у розмірі 912 977,16 грн та 201 837,97 грн 3% річних та забезпечення вивезення повітряного судна АН-140, № 02-02, реєстраційний номер UR 14004 з території АТ "Антонов".
Листом № УТЛ-507/10/25 від 23.10.2025 відповідач повідомив позивача про "проведення зустрічі, для вирішення питань щодо літака, який знаходиться на території АТ "Антоном та готовність направити своїх представників у будь-який зручний час".
Таким чином, про необхідність оплати заборгованості та її розмір відповідач був повідомлений листом № 126/14788-25 від 24.09.2025.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З урахуванням вищезазначеного, відповідач мав сплатити надані позивачем послуги до 01.10.2025 включно, а початком періоду прострочення є 02.10.2025.
За розрахунком суду, за період прострочення з 02.10.2025 по 14.01.2026 належна до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат становить 25 268,34 грн, 3 % річних - 14 340,15 грн.
За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 25 268,34 грн інфляційних втрат та 14 340,15 грн 3 % річних.
Окрім того, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних до моменту виконання рішення та визначити правила розрахунку остаточної суми таких нарахувань.
За результатами розгляду даної справи, суд не вбачає за доцільне встановлювати в даному рішенні нарахування 3% річних до моменту виконання рішення, тож у задоволенні відповідного клопотання позивача судом відмовлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, 32-Г, оф. 8; ідентифікаційний код 30674235) на користь Акціонерного товариства "Антонов" (03062, місто Київ, вулиця Мрії, 1; ідентифікаційний код 14307529) 1 724 000 (один мільйон сімсот двадцять чотири тисячі) грн 31 коп. заборгованості по сплаті збору за наднормативну стоянку повітряного судна, 25 268 (двадцять п'ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн 34 коп. інфляційних втрат, 14 340 (чотирнадцять тисяч триста сорок) грн 15 коп. 3% річних та 21 163 (двадцять одну тисячу сто шістдесят три) грн 30 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 08.06.2026.
Суддя Т.М. Ващенко