№ провадження 11-кп/4809/330/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 401/26/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія 296 (206)
02.06.2026 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2
судді у складі колегії суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурорки - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
адвоката обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.03.2026, якою обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світловодська Кіровоградської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, батька малолітньої дитини, ФОП, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживає за адресою: дачний будинок АДРЕСА_2 , не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України.
У провадженні місцевого суду перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024121070000748 від 23.10.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, тобто, у хуліганстві - грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.
Згідно із наявними матеріалами кримінального провадження, зокрема, обвинувальним актом, подія кримінального правопорушення полягала у наступному.
ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , 22.10.2024, о 15 годині 17 хвилин, перебували біля літньої тераси кафе «Сова» по вул. Героїв України, 12 у м. Світловодську; за тією ж адресою, на літній терасі у той час перебували й військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_11 , вдягнений у формений одяг, ОСОБА_12 , інші відвідувачі кафе, зокрема, жінки із малолітньою дитиною; ОСОБА_11 голосно звернувся до ОСОБА_7 , висловившись відносно одягу останнього; ОСОБА_10 наблизився до столу, де сиділи ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , розпочав із ними спілкування щодо висловленого зауваження; тоді ж, ОСОБА_7 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що літня тераса кафе є громадським місцем, умисно, з метою грубого порушення громадського порядку, спокою громадян-відвідувачів закладу, з мотивів явної неповаги до суспільства, загальноприйнятих норм моралі, діючи з особливою зухвалістю, виявляючи зневажливе ставлення до існуючих у суспільстві правил поведінки, використовуючи звернення ОСОБА_11 як незначний привід для вчинення хуліганських дій, підійшов до ОСОБА_11 зліва, після чого вдарив останнього кулаком лівої руки в область лівої ділянки обличчя ОСОБА_11 , від чого останній впав зі стільця на підлогу; вказане відбувалося на очах відвідувачів кафе; ОСОБА_11 , у свою чергу, захищався від дій ОСОБА_7 , однак, останній продовжив наносити ОСОБА_11 ударів в область голови; ОСОБА_10 зайшовши за спину ОСОБА_11 , схопив того за тулуб, позбавивши можливості чинити активний опір; після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_10 відтягли ОСОБА_11 на тротуар до входу у дане кафе, повалили на землю, продовжили наносити ударів лежачому ОСОБА_11 , - у кількості не менше восьми ударів взутими ногами та кулаками рук в область голови та тулубу ОСОБА_11 ; продовжуючи порушувати громадський порядок, не зважаючи на зауваження оточуючих, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 продовжили наносити удари ОСОБА_11 , який піднявся із землі; ОСОБА_7 , знову поваливши ОСОБА_11 на землю, продовжив наносити ударів потерпілому ногою в область обличчя; ОСОБА_11 знову підвівся, але ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , продовжуючи свої протиправні дії, не реагуючи на зауваження відвідувачів кафе, обступили ОСОБА_11 , ОСОБА_7 відволік увагу потерпілого, а ОСОБА_10 штовхнув потерпілого у сторону, наніс один сильний удар кулаком правої руки в область обличчя потерпілого, від чого ОСОБА_11 впав, а ОСОБА_7 та ОСОБА_10 залишили місце події. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , у відповідності до обвинувального акту, ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості; пошкоджено майно кафе «Сова», тимчасово, на короткий проміжок часу, зупинено роботу закладу для усунення персоналом безладу.
Дії ОСОБА_7 і ОСОБА_10 органом досудового розслідування кваліфіковано, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, тобто як кримінальне правопорушення відповідальність за яке, передбачено ч. 2 ст. 296 КК України.
У подальшому, у підготовчому судовому засіданні, ухвалою суду першої інстанції від 20.08.2025 задоволено клопотання захисника, та обвинуваченого ОСОБА_10 , на підставі статті 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.296 КК України, кримінальне провадження стосовно нього закрито.
Крім того, під час судового розгляду справи захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 , подав письмове клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки на підставі ст. 48 КК України, та про закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_7 .
Суд, зваживши доводи вказаного клопотання, постановив задовольнити його та звільнити ОСОБА_7 , на підставі статті 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.296 КК України, кримінальне провадження стосовно нього закрити.
При цьому, суд першої інстанції зважив, що вчинене нетяжке кримінальне правопорушення, під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину, щиро покаявся, повністю відшкодував завдану шкоду потерпілим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також ФОП ОСОБА_13 , потерпілі претензій до обвинуваченого не мають.
Крім того, ураховано судом першої інстанції й характеристики особи обвинуваченого, є ФОП, директором ТОВ «Ніка Квітойл», та є учасником ТОВ «Василь і ОСОБА_14 », є співзасновником ГО «Єдність», займається громадською та волонтерською діяльністю, має подяки за активну високоморальну громадську позицію, надання допомоги ЗСУ, має на утриманні батька з 2 групою інвалідності, характеризується з позитивної сторони, раніше не судимий та раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції, урахувавши вказане, виснував, що під час судового розгляду кримінальної справи реально відбулися зміни обстановки, оскільки встановлено наявність об'єктивних змін умов життєдіяльності обвинуваченого ОСОБА_7 , які позитивно і суттєво впливають на його особистість та свідчать, що він не вчинятиме кримінально-караних діянь у майбутньому, отже ОСОБА_7 перестав бути суспільно небезпечною особою, що надає суду достатні підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України у зв'язку з тим, що він перестав бути суспільно небезпечним.
Із судовим рішенням не погоджується сторона обвинувачення, і прокурор у кримінальному провадженні оскаржує ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, призначити новий судовий розгляд.
Вказує, що ухвала суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та умотивованості.
Суд першої інстанції, погоджуючись із клопотанням захисту про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, фактично, послався на те, що обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, оскільки вперше вчинив нетяжке кримінальне правопорушення, позитивно характеризований, має утриманців, є ФОП, займається допомогою дітям, які займаються у спортивних закладах міста та громадською діяльністю, підтримує ЗСУ, і на момент вчинення злочину не був офіційно працевлаштований, але натепер змінив спосіб життя, має постійне місце проживання.
Посилання на ці обставини - недоречні, оскільки всі ці дані подані на момент досудового розслідування, відомості, вказані судом, існували й станом на час вчинення злочину, зокрема те відноситься до наявності у обвинуваченого батька інваліда, малолітньої дитини, те, що він займається благодійною діяльністю.
З цих причин, обвинувачення переконане, що вказані обставини не мають для ОСОБА_7 жодних запобіжників, при обранні ним моделі поведінки та способу життя.
Прокурор вважає, що судом не здійснено комплексного аналізу поведінки та обстановки життєдіяльності ОСОБА_7 після вчинення злочину,
Також, не наведено обґрунтувань та зазначень, що саме настільки позитивно вплинуло на поведінку ОСОБА_7 , що останній перестав бути суспільно небезпечним, і що вчинення ним нового кримінального правопорушення у майбутньому - неможливе.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурорки на підтримання поданої прокурором апеляційної скарги, думку сторони захисту (адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 ) на заперечення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія судді виснує, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, знаходять своє підтвердження.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ч. 1 ст. 412 КПК України визнається: істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є зокрема застосування закону, який не підлягає застосуванню і неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до вимог матеріального права з дотриманням норм кримінального процесуального закону. Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Мотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні підстави та мотиви його ухвалення.
Відповідно до положень статті 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» зазначено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України можливе лише за умови, якщо вона вперше вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості, і лише тоді, коли внаслідок зміни обстановки діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.
Необхідною підставою для застосування ст. 48 КК України є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення.
Крім того, зміна обстановки повинна мати місце після дня вчинення кримінального правопорушення і до часу або у період досудового розслідування чи розгляду в суді кримінальної справи щодо особи, яка вчинила це кримінальне правопорушення.
Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не може розглядатися як суспільно небезпечне.
Необхідно розрізняти зміну обстановки у широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Масштабна зміна обстановки стосується змін у межах країни і може полягати, наприклад, у зміні економічного або політичного курсу країни, підходів держави до вирішення тієї чи іншої проблеми, тощо.
Локальна зміна обстановки вчинення злочину - це зміна обстановки в певному регіоні, місті, підприємстві, тощо і може виявлятися, наприклад, у прийнятті владою таких рішень, які істотно впливають на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільне небезпечного; зміні природних умов або умов господарювання в певному регіоні, що впливає на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільно небезпечного тощо.
Масштабні та локальні зміни обстановки тягнуть за собою два види втрати суспільної небезпечності діяння.
Перший вид пов'язаний з втратою суспільної небезпечності не тільки конкретно вчиненого діяння даною особою, а й певного виду таких діянь.
Масштабні та швидкі зміни у тих або інших сферах життя суспільства та держави можуть призвести до ситуації, за якої законодавець не встигає змінити ознаки відповідно складу злочину або зовсім виключити його із Кримінального кодексу України. Визнання судом того, що раніше вчинене певне злочинне діяння внаслідок масштабних змін обстановки в країні втратило суспільну небезпечність, свідчить про необхідність декриміналізації таких діянь взагалі.
Таким чином, суд визначає, що таке діяння лише формально містить ознаки певного складу злочину, а по суті не є суспільно небезпечним, тобто відсутня підстава кримінальної відповідальності.
Другий вид втрати діянням характеру суспільно небезпечного має місце при локальній зміні обстановки вчинення злочину, що тягне за собою втрату суспільної небезпеки лише окремого, конкретного діяння, вчиненого даною особою, хоча в цілому даний вид діянь, як і раніше, визнається злочинним. У цих випадках раніше вчинене особою діяння в конкретних умовах зміни обстановки визнається судом таким, що не заподіяло істотної шкоди конкретному об'єкту кримінально-правової охорони.
Під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила злочин, перестає бути суспільно небезпечною, слід розуміти об'єктивні зміни умов життєдіяльності, необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й в чому полягає її зміна на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані.
Вказане вимагає від суду встановлення не формальних, а реальних і об'єктивних змін у житті особи чи в суспільних умовах, які свідчать про те, що вона перестала бути небезпечною або саме діяння втратило суспільну небезпечність.
Висновок про те, що особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен зробити на підставі комплексного вивчення обстановки життєдіяльності суб'єкта та її впливу на його поведінку.
Суспільна небезпечність особи полягає, насамперед, у вчиненні кримінального правопорушення, а у подальшому визначається, у першу чергу, ступенем можливості вчинення нею нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення.
Висновок про таку можливість ґрунтується на основі характеристики даної особи (соціальної, психологічної, демографічної, кримінально-правової тощо), а також оточуючої її обстановки, тобто зовнішніх щодо даної особи умов (оточення в побуті, у сім'ї, на роботі тощо).
Встановлення даної обстановки має значення для оцінки її зміни і впливу на суспільну небезпечність даної особи під час розслідування або розгляду справи в суді.
На практиці до змін обстановки навколо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, відносять влаштування на роботу особи, яка вчинила кримінальне правопорушення з мотивів відсутності коштів для існування; тяжке захворювання, що позбавляє можливості вчинити певні кримінальні правопорушення; переїзд на інше місце проживання та розрив зв'язків з кримінальним середовищем, під впливом якого особа могла б вчинити нове кримінальне правопорушення; усунення тяжких особистих обставин, під впливом яких було вчинене кримінальне правопорушення; припинення подружніх відносин, що стали причиною кримінального правопорушення, тощо.
Для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка перестала бути суспільно небезпечною, не має значення, що саме діяння на час розслідування або розгляду справи в суді зберігає характер суспільно небезпечного.
Разом із тим, особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною,у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Такими змінами можуть визнаватися, наприклад, призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, - у новому оточенні морально-юридична оцінка конкретної особи істотно змінюється, а тому втрачається доцільність застосування щодо винного у злочині заходів кримінально-правової репресії.
Також, такими змінами можуть стати тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.
Про втрату особою суспільної небезпечності може свідчити, зокрема, працевлаштування особи на момент судового розгляду, тоді як кримінальне правопорушення було вчинено особою у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, а сама вона на момент його вчинення не працювала.
Вказані висновки висловлені Верховним Судом, зокрема у постанові від 04.02.2021 у справі № 953/21593/19, постанові від 15.04.2021 у справі № 161/1390/19.
Урахування судом лише позитивних характеристик особи, наявність утриманців, визнання вини, при умовах вчинення нетяжкого кримінального правопорушення, та перерахування цих обставин у судовому рішенні, але без належного комплексного аналізу судом обстановки життєдіяльності особи після вчинення злочину, а також і дослідження дійсної зміни обстановки таким чином, що особа не є суспільно небезпечною, - не може слугувати підставою для застосування положень ст. 48 КК України.
При цьому, «зміна обстановки», у розумінні ст. 48 КК України, не може зводитися до наявності позитивних характеристик, щирого каяття чи відсутності обліку у лікарів.
Такі дані є типовими для врахування при призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК України, але не доводять фактичної зміни соціально-життєвих умов, яка унеможливлює повторне вчинення злочину.
Застосування ст. 48 КК України можливе лише за наявності справжньої, дієвої та об'єктивної зміни обстановки, яка реально впливає на поведінку особи.
Про вказане виснував Верховний Суд у постановах у справа № 613/1202/17 від 02.07.2020, № 953/21593/19 від 04.02.2021 № 752/13587/24 від 16.10.2025.
Позаяк, необхідно акцентувати, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 48 КК - це право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання.
Даним вимогам оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України вказав, що обвинувачений примирився з потерпілими, потерпіла сторона претензій не має, збитки відшкодував, конфліктна ситуація, яка виникла та була спровокована потерпілим ОСОБА_11 , після вчиненого кримінального правопорушення вирішена та конфлікт вичерпаний; потерпілі ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 не мають будь-яких претензій.
Крімтого, ураховано, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, одружений, має малолітню дитину ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), є фізичною особою підприємцем, активно займається громадською та волонтерською діяльністю, працює директором ТОВ «Ніка Квітойл», та є учасником ТОВ «Василь і ОСОБА_14 », є співзасновником ГО «Єдність», має на утриманні батька з 2 групою інвалідності, раніше не судимий та раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, за місцем роботи та місцем проживання характеризуються позитивно.
Вину у вчинені кримінального правопорушення ОСОБА_7 визнав повністю, не оспорював фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому.
На підставі вказаного суд першої інстанції прийшов до висновку, що після вчинення кримінального правопорушення змінилася обстановка і обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним.
Однак, такі висновки суду суперечать наведеному вище.
Суд констатує наявність постійного місця проживання в обвинуваченого, місця роботи, наявність на утриманні батька похилого віку, якому встановлено інвалідність ІІ групи, факт його батьківства (наявна малолітня донька 2015 року народження).
Судом ураховані характеризуючі дані особи обвинуваченого та позитивні його характеристики.
Слід зауважити, що вказані в ухвалі суду першої інстанції обставини, мали місце і на момент вчинення кримінального правопорушення.
Як слідує зі змісту матеріалів кримінального провадження, обвинувального акту, досудової доповіді органу пробації, даних характеристик, то ОСОБА_7 і раніше був працевлаштований, ФОП, директором ТОВ «Ніка Квітойл», учасником ТОВ «ВАСИЛЬ І СЕРГІЙ ЛОГІСТІК», активним громадським діячем та меценатом, брав участь у благодійності. Зі змісту характеризуючих даних слідує, що ОСОБА_7 - з 22.08.2023 є співзасновником ГО «Єдність», протягом тривалого часу співпрацював із Центром військово-патріотичного виховання (до дати інкримінованого вчиненням у жовтні 2024 кримінального правопорушення).
При цьому, слід зауважити, що вчинення злочину інкримінувалося не у зв'язку із безробіттям ОСОБА_7 або, навпаки, із його службовим становищем, а кваліфіковане як хуліганство.
Тобто, у цьому аспекті залишається незрозумілим, яким чином працевлаштованість ОСОБА_7 та інші його види переліченої суспільної діяльності та громадської активності впливають на зміну обстановки з огляду на вимоги ст. 48 КК України.
Також, був ОСОБА_7 й одруженим, мав батька з інвалідністю та сам являвся батьком малолітньої дитини і станом на дату вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Вартим уваги є також те, що судом першої інстанції вказано на щире каяття обвинуваченого, (а ця обставина положеннями ст. 66 КК України визнана обставиною, яка пом'якшує покарання), але в обвинувальному акті такої обставини вказано не було, а зі змісту досудової доповіді слідує, що вину ОСОБА_7 визнає частково.
Дану обставину, належно не встановивши її (проте вказане може свідчити про фактичне невизнання вини обвинуваченим, а лише способом уникнення відповідальності за вчинене), судом визнано як обставину зміни обстановки та зокрема зміни обстановки життєдіяльності ОСОБА_7 після вчинення злочину та свідченням того, що обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним.
Тобто, усі перелічені судом першої інстанції обставини - існували й до інкримінованого вчинення, й на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Відносно інших підстав звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, таких як вчинення нетяжкого кримінального правопорушення вперше, відшкодування шкоди, і у цьому зв'язку відсутність претензій від потерпілої сторони у даному кримінальному провадженні, то судом першої інстанції не наведено умотивувань на те, яким чином ці процесуальні обставини та такі вияви процесуальної поведінки ОСОБА_7 можуть свідчити про зміну обстановки й про те, що ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Натомість у матеріалах кримінального провадження не убачаються і не віднайдені достатні, належні, конкретно визначені факти, докази, інформація, що свідчили би, що особа обвинуваченого або обстановка навколо останнього зазнали таких змін, які унеможливлюють вчинення ним нових, в тому числі тотожних, кримінальних правопорушень у майбутньому.
Підсумовуючи зазначене вище, можливо стверджувати, що, по-перше, суспільні відносини, щодо яких спрямовані інкриміновані діяння, залишаються незмінними, а тому «обстановка» у розумінні ст. 48 КК України не зазнала трансформацій, що виключає можливість визнання вчинених дій такими, що втратили суспільну небезпечність, а, по-друге, що стосується зміни обстановки життєдіяльності особи обвинуваченого, то суд першої інстанції у цій справі обмежився посиланням на загальні характеристики особи обвинуваченого ОСОБА_7 , дані про його особу.
Такі дані не відповідають критеріям «зміни обстановки» у розумінні ст. 48 КК України, а є типовими обставинами, що враховуються при призначенні покарання за наслідками розгляду провадження по суті.
Таким чином, суд першої інстанції фактично підмінив критерій «зміни обстановки» переліком пом'якшуючих обставин, чим неправильно застосував ст. 48 КК України та передчасно виснував про зміну обстановки і втрату суспільної небезпечності обвинуваченого.
Наведене в сукупності вказує на те, що положення ст. 48 КК України судом першої інстанції були застосовані без належних правових підстав, і судом не досліджено належним чином всіх істотних обставин.
Відтак, колегія суддів констатує відсутність підстав вважати, що після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним, а обвинувачений ОСОБА_7 перестав бути суспільно небезпечною особою.
За таких обставин ухвалу місцевого суду про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК не можна визнати належно обґрунтованим та вмотивованим судовим рішенням, а відтак і законним.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.03.2026 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України, та закрито кримінальне провадження стосовно нього - скасувати.
Призначити у Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області новий судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 .
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Касаційному оскарженню ухвала Кропивницького апеляційного суду не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4