Іменем України
03 лютого 2011 року
справа № 5020-2/227
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К”
(вулиця Чайки, 4, с. Чайки, 08130)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест”
(пр. Ген. Острякова, буд. 89, кв. 19, місто Севастополь, 99029,
просп. Жовтневої революцій, 44, офіс Аптеки № 10, місто Севастополь, 99029)
про стягнення у розмірі 216744,91 грн,
суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивач -Фадєєва А.І., представник, довіреність №21 від 12.01.2011;
відповідач -Волвенков О.О., представник, довіреність №161 від 22.12.2010.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Артур-К” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест” про стягнення 216744,91 грн., з яких 209892,88 грн. -основна заборгованість, 6852,03грн. -пеня.
Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 4771/10 від 01.07.2010, щодо оплати в повному обсязі вартості поставленого позивачем товару.
Пізніше позивач надав суду заяву (вх. № 68/11 від 10.01.2011 про зменшення розміру позовних вимог і просить стягнути з відповідача 213822,47 грн., у тому числі 206970,44грн. -основний борг, 6852,03грн. -пеня , у зв'язку з тим, що після подачі позовної заяви відповідачем 10.12.2010 було сплачено в рахунок погашення заборгованості по основному боргу 2922,44грн., заборгованість відповідача по основному боргу зменшилась на 2922,44грн. і склала 206970,44грн. /арк. с. 94/.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову, або зменшити розмір позовних вимог.
Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.
У судовому засіданні 03.02.2011 представник відповідача в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надала відзив на позов, згідно з яким позивні вимоги визнає частково, а саме суму основного боргу 206970,44грн, з урахуванням проведеної звірки взаєморозрахунків повністю, але пеню не визнає, оскільки вважає що розрахунок її зроблено не вірно. Крім того, відповідач просив надати йому розстрочку виконання рішення та зменшити нараховану пеню на 50 відсотків.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест” (Покупець) 01.07.2010 уклали договір поставки № 4771/10 (далі -Договір) (арк. с. 10-13).
Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) Покупця: лікарські засоби та товари медичного призначення (в подальшому = Товар) протягом терміну дії Договору, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Постачальник передає Покупцю Товар в асортименті, кількості та за ціною (узгоджується за заявками, що здійснюються через електронний зв'язок, факсимільний чи телефонний зв'язок), та зазначаються у накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Умови поставки передбачають, що поставка Товару здійснюється товарними партіями, перехід права власності на партію Товару відбувається після отримання Покупцем даного Товару, що наступає після підписання відповідного накладної представниками сторін (пункти 4.1, 4.4 Договору).
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний прийняти Товар у відповідності з асортиментом і кількості в присутності представника Постачальника.
Відповідно до пункту 5.1. Договору, ціна за кожну поставку визначається відповідною накладною і є твердою, незмінною.
Згідно до пунктів 5.4, 5.5 Договору Покупець здійснює оплату за поставлений Товар в строки, зазначені в накладній, на кожну партію Товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений в даному Договорі, розрахунок за поставлений Товар вважається здійсненним після надходження в повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Згідно пункту 5.4. Договору за невчасну або неповну оплату отриманого Товару Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку. Позовна давність про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) встановлюється -3 (три) роки (пункт 6.3 Договору).
Договір вступає в силу з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31.12.2010, в частині розрахунків -до повного виконання умов Договору (пункт 9.2 Договору).
Позивачем зобов'язання за Договором виконувались належним чином, відповідачу був поставлений товар на загальну суму 228274,97 грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні, підписані відповідачем (арк.с.15-72). Однак, відповідачем зобов'язання за Договором в частині розрахунків за поставлений позивачем Товар в строки, зазначені в накладній, а саме по першій товарно-транспортній накладній №17014011 від 28.07.2010 до 30.08.2010 /арк..с.70-72/, по останньої - №170190751 від 27.10.2010 до 29.11.2010 /арк..с.15-16/, виконані були частково на суму 18328,06грн. Таким чином, заборгованість відповідача за Договором склала 209892,88грн.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до норми абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору постав, є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються правила статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України, частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 206970,44 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За невчасну, згідно пункту 5.4. Договору, або неповну оплату отриманого Товару, Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку. Позовна давність про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) встановлюється -3 (три) роки (пункт 6.3 Договору).
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6852,03 грн. за період з 31.08.2010 по 02.12.2010.
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення пеня не визнав, вважаючи розрахунок невірним, та просить зменшити нараховану пеню на 50 відсотків.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, доводи відповідача необґрунтованими.
Суд з урахуванням положень пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України не вбачає підстав для зменшення пені на 50%, оскільки нарахований позивачем розмір пені не може вважатися непомірно великим у порівнянні із сумою заборгованості.
У відзиві на позовну заяву, відповідач, в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, просив надати йому розстрочку виконання рішення.
При цьому, як встановлено судом, докази в підтвердження обставин щодо ускладнення або неможливості виконання рішення, які зазначені у заяві, відсутні.
Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
У пункті 2 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996 N 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Інвест” (пр. Ген. Острякова, буд. 89, кв. 19, місто Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 36127301, р/р 26005219228600, АКІБ „УкрСіббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (вулиця Чайки, 4, с. Чайки, Київська область, Києва-святошинський район, 08130, ідентифікаційний код 21643699, р/р 26006010027836, ВАТ „Укрексімбанк”, місто Київ, МФО 322313) 213 822,47грн, у тому числі основну заборгованість у розмірі 206970,44 грн., пеню у розмірі 6852,03 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 2167,45грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 09.02.2011