Іменем України
02 лютого 2011 року справа № 5020-2/203
За позовом: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради
(вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про стягнення 18640,66 грн,
Суддя Шевчук Н.Г.
За участю представників:
позивача -Позняков С.О., довіреність б/н від 05.01.2011, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради,
відповідача - не з'явився.
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся у господарський суд міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 18640,66 грн.
Позивач заявив клопотання про збільшення позовних вимог та просить стягнути вартість за фактичне користування комунальним майном за період з 01.02.2010 по 30.09.2010 у розмірі 19320,10 грн. (арк. с. 46-49).
Позивач згідно заяви про зміну обґрунтування позовних вимог мотивує позов тим, що договір оренди нерухомого майна №136-09 від 28.12.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 є неукладеним, та з посиланням на статтю 1212, 1213 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача вартість фактичного користування нерухомим майном у розмірі 19320,10 грн. за період з 01.02.2010 по 30.09.2010.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) 28.12.2009 був укладений договір оренди нерухомого майна №136-09 (далі -Договір) (арк.с. 9-10).
По акту приймання-передачі від 28.12.2009 Фонд комунального майна передав, а підприємець ОСОБА_1 прийняв майно -вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 266,0 кв.м., розташованих за адресою: місто Севастополь, вулиця Приморська, 4, які перебувають на балансі КП „Жил сервіс-13” (далі -Об'єкт оренди).
Судом встановлено, що договором (пункт 7.1) визначено його строк з 28.12.2009 до 09.12.2014, тобто майже п'ять років.
Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно положень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9) не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 Цивільного кодексу України тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Отже, враховуючи положення зазначених вище правових норм, приписи, викладені в названій постанові Пленуму Верховного Суду України, а також те, що договір оренди нерухомого майна №136-09 від 28.12.2009 був укладений у простій письмовій формі, він не був посвідчений нотаріально та не пройшов державної реєстрації, суд дійшов висновку, що такий договір не можна вважати вчиненим, а отже, він не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.
Проте, майно було передане по акту приймання-передачі від 28.12.2009.
Докази звільнення відповідачем приміщення на 30.09.2010 відсутні.
Таким чином, відповідач до 30.09.2010 безпідставно користувався комунальним майном.
Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Сам об'єкт нерухомого майна не був повернутий, повернути річ у вигляді майнового права користування цим майном в натурі неможливо, а тому вимоги позивача про стягнення вартості такого користування за період з 01.02.2010 по 30.09.2010 є обґрунтованими.
Суд вважає, що позивачем при визначенні вартості користування майном правомірно застосований по аналогії розрахунок розміру орендної плати цього майна за вказаний період відповідно до Методики, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради.
Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що за період з 01.02.2010 по 30.09.2010 вартість користування приміщенням складає 19320,10 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5) вартість користування майном за період з 01.02.2010 по 30.09.2010 у розмірі 19320,10 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять грн. 10 коп.) шляхом перерахування: 18740,51 грн. -на рахунок 33213870700001 в ГУ ДКУ м. Севастополь, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400; 579,59 грн. -на рахунок 31516933700001 в ГУ ДКУ м. Севастополь, МФО 824509, ОКПО 23895637.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5, код 25750044, відомий п/р 35427001000416 в ГУ УДК м.Севастополь, МФО 824509) витрати по сплаті державного мита у сумі 193,20 грн. (сто дев'яносто три грн. 20 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України і
підписано 07.02.2011