Справа № 306/1325/24
Провадження № 2/306/18/26
05 червня 2026 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах Мукачівської районної військової адміністрації (Мукачівської районної державної адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та ОСОБА_3 про скасування державних реєстрацій та витребування земельної ділянки у державну власність,-
Представник Мукачівської окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Мукачівської районної військової адміністрації, звернувся до суду з позовом, мотивуючи його тим, що під час перевірки відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2124084401:06:001:0192 площею 0,6320 га, розташована в с. Поляна Мукачівського району, перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 (1/3 частина) та ОСОБА_2 (2/3 частини). За інформацією ВО «Укрдержліспроект» та філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», зазначена земельна ділянка частково накладається на землі лісогосподарського призначення Полянського лісництва, які перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», при цьому площа накладення становить 0,2196 га. Прокуратурою встановлено, що спірна земельна ділянка утворена внаслідок об'єднання та подальшої зміни цільового призначення земельних ділянок, які були передані у приватну власність на підставі рішень Полянської сільської ради від 25.11.2003 та 25.10.2004. На думку позивача, вказані рішення прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки за їх рахунок до приватної власності вибули землі лісогосподарського призначення державної форми власності. Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка сформована частково за рахунок земель лісового фонду, які не могли бути передані у приватну власність, а її перебування у власності відповідачів порушує права держави на користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, прокурор первісно заявив вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, скасування державної реєстрації права власності відповідачів, а також усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, також стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 10.10.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. (т.1 а.с. 145).
Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Іляшко А.О. подала відзиви на позовну заяву, в яких просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначала, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки заявлені вимоги фактично спрямовані на витребування земельної ділянки, а тому мали бути заявлені у формі віндикаційного, а не негаторного позову. Також вказувала, що вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності не є ефективним способом захисту порушеного права. Заперечувала належність і допустимість доказів, наданих прокурором на підтвердження накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, вказуючи на відсутність належних координат та невідповідність використаної технічної документації даним державного акта на право постійного користування землею. Зазначала, що земельна ділянка лісогосподарського призначення у подальшому була зареєстрована за Закарпатською обласною державною адміністрацією, що, на її думку, свідчить про відсутність порушених прав Мукачівської районної державної (військової) адміністрації. Крім того, представник відповідача вказувала, що спірна земельна ділянка сформована та набута у власність на законних підставах, зміна її цільового призначення була погоджена уповноваженими органами, а сама земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту. Також зазначала, що повернення всієї земельної ділянки у державну власність буде непропорційним втручанням у право власності відповідачів. Одночасно повідомила про понесені судові витрати, які просила врахувати при вирішенні справи. (т.1 а.с.209 - 227, т. 2 а.с. 150-206, 186-206, т. 3 а.с. 100-120).
Представник позивача - Мукачівської окружної прокуратури Кириленко Д.П. подав відповідь на відзиви відповідачів, у якій заперечив доводи представника відповідачів та зазначив, що прокурором обрано належний спосіб захисту порушених прав держави. Вказував, що спірні правовідносини мають негаторний характер, оскільки часткове накладення земельної ділянки на землі лісового фонду створює перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Зазначив, що позовна давність у даному випадку не пропущена, а вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки та права власності є необхідними для поновлення прав держави. Також вказав, що належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується державним актом на право постійного користування землею, матеріалами лісовпорядкування та інформацією ВО «Укрдержліспроект», які підтверджують часткове накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192 на землі лісового фонду ДСГП «Ліси України». Доводи відповідачів щодо неналежності цих доказів вважав безпідставними. Крім того зазначив, що надані відповідачами матеріали технічної документації та відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2124084400:05:001:0021 не спростовують факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісового фонду та не стосуються предмета спору. Просив позов задовольнити у повному обсязі. (т. 4 а.с.4-16).
Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Іляшко А.О. подала заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила, що прокурором обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки фактично заявлено вимоги про повернення всієї земельної ділянки за наявності зареєстрованого права власності відповідачів. Також вказала на недоведеність факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, неналежність та недопустимість окремих доказів, поданих прокурором, а також на суперечності між матеріалами лісовпорядкування та землевпорядною документацією. Крім того, зазначила про відсутність порушеного права саме Мукачівської районної військової адміністрації та наголосила, що земельні ділянки, які, за твердженням прокурора, перетинаються, розташовані відповідно в межах та за межами населеного пункту, що виключає можливість їх накладення. Просила врахувати наведені обставини під час вирішення спору. (т.4 а.с. 76-82).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДСГП «Ліси України» подав письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Зазначив, що на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000379 від 14.03.1997 у постійному користуванні підприємства перебувають землі лісогосподарського призначення загальною площею 38684 га. Право користування зазначеними землями перейшло до ДСГП «Ліси України» в порядку правонаступництва після реорганізації ДП «Свалявське лісове господарство». Під час проведення робіт із встановлення меж земельних ділянок Полянського лісництва та виготовлення технічної документації із землеустрою було встановлено, що земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 0,5996 га накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192. У зв'язку з цим державним кадастровим реєстратором було відмовлено у державній реєстрації відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення. Згідно з наданими матеріалами площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192 на землі лісового фонду становить 0,2196 га. У зв'язку з виявленими порушеннями підприємство звернулося до Мукачівської окружної прокуратури з проханням вжити заходів щодо повернення земель лісогосподарського призначення. Представник третьої особи вказав, що земельна ділянка частково відноситься до земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні підприємства, а вилучення таких земель, зміна їх цільового призначення та передача у власність для нелісогосподарських потреб належать до повноважень Кабінету Міністрів України. Відтак розпорядження спірною земельною ділянкою без дотримання встановленої законом процедури є протиправним, а заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню. (т. 1 а.с.153-165).
Представник Полянської сільської ради Машкаринець І.М. надав пояснення по суті справи, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив. Вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту права держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка вибула із власності держави поза її волею, а належним способом захисту, на думку представника, було б витребування цієї ділянки із чужого незаконного володіння кінцевого набувача, що потрібно розглядати як віндикаційний позов, заявлений згідно ст. 378-388 ЦК України. Також зазначає, що Полянська сільска рада не вичняла дії по державній реєстрації спірної земельної ділянки та реєстрації речових прав на цю ділянку за відповідачами і не має таких повноважень, тому вважає, що є всі підстави для відмови у задоволенні позову до Полянської сільської ради як пред'явленому до неналежного відповідача. (т. 4 а.с. 178-185).
Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Іляшко А.О. подала заяву про застосування строків позовної давності, в якій просила застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Зазначала, що спірна земельна ділянка сформована у 2005 році шляхом об'єднання раніше набутими відповідачами земельних ділянок, а зміна її цільового призначення здійснювалася на підставі рішень Полянської сільської ради та після погодження відповідними державними органами, зокрема Свалявською районною державною адміністрацією. Вказувала, що районна державна адміністрація ще у 2005 році була обізнана про існування спірної земельної ділянки та надавала погодження щодо зміни її цільового призначення. Також посилалася на проєкти встановлення та зміни меж с. Поляна, погоджені лісогосподарським підприємством та районною державною адміністрацією, які, на її думку, свідчать про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту та не належить до земель лісогосподарського призначення. Вважала, що позивач та уповноважені державні органи були обізнані про обставини, на які посилається прокурор, щонайменше з 2005 року, тому строк звернення до суду сплив. (т. 4 а.с. 30-74).
Представник позивача - Мукачівської окружної прокуратури Кириленко Д.П. подав заперечення на заяву про застосування позовної давності, у яких зазначив, що спірні правовідносини мають негаторний характер, а тому позов заявлено в межах позовної давності. Вказав, що державна реєстрація спірної земельної ділянки та права власності на неї створює перешкоди державі у здійсненні правомочностей власника, а вимоги про скасування відповідних реєстрацій є складовою належного способу захисту порушеного права. Крім того, зазначив, що право власності відповідачів на спірну земельну ділянку зареєстровано 09.09.2022, а належні докази щодо віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення прокуратурою отримано лише після надходження відповідної інформації від ВО «Укрдержліспроект». (т. 4 а.с.108-113).
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 16.01.2025 року підготовче провадження у даній справі закрито, таку призначено до судового розгляду по суті у загальному порядку. (т. 4 а.с. 154).
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 11.12.2025 року заяву представника позивача про зміну предмета позову та повернення до стадії підготовчого провадження задоволено. Позивач змінив вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою на вимогу про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідачів на користь Мукачівської районної військової адміністрації» (т. 5 а.с. 86-92, 160-161).
Таким чином, позов у остаточній редакції має віндикаційний характер, оскільки спрямований на повернення майна з чужого незаконного володіння особі, уповноваженій здійснювати повноваження держави щодо спірних земель.
Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 29.04.2026 року підготовче провадження у даній справі закрито, та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному порядку. (т. 6 а.с. 134).
Учасники в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача клопотав про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. (т. 6 а.с. 148).
Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Іляшко А.О. надала заяву про розгляд справи у їх відстуності, у задоволенні позовної заяви просила відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи. (а.с.138-141).
Представник Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області надала заяву про розгляд справи без її участі. (т. 5 а.с. 140).
Представник третьої особи: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» - Олійник Р.Б. надав заяву про розгляд справи без його участі, підтримав надані письмові пояснення. (т. 1 а.с.150).
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, від неї на адресу суду неодноразово поверталися конверти з повістками про виклик до суду з відмітками "адресат відсутній". (т. 6 а.с. 61,62).
Суд, врахувавши письмові пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Землі Полянського лісництва (земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 38684 га) перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» як правонаступника ДП «Свалявське лісове господарство» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000379 від 14.03.1997. Матеріалами технічної документації встановлено межі земель лісового фонду. (а.с.т. 1 а.с. 41-46).
Інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 01.02.2024 року встановлено факт перетину вказаної земельної ділянки із землями лісу, а саме вказана земельна ділянка частково накладається на землі Полянського лісництва ДП "Свалявський лісгосп" у кварталі № НОМЕР_1 виділах № 32,33. (т. 1 а.с. 35-36).
З інформації філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 10.04.2024 року вбачається, що на земельні ділянки лісового фонду Філії накладається земельна ділянка приватної власності з кадастровим №2124084401:06:001:0192. Накалдення спостерігається в кварталі НОМЕР_1 таксаційний виділ 33,32 Полянського лісництва. Площа накладки складає 0,2196 га. При формуванні кадастрових номерів на земельні ділянки лісового фонду Полянського лісництва Філії реєстратором було прийнято рішення №РВ-4800058812023 від 27.03.2023 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. (т. 1 а.с. 39-40,47-50).
Суд оцінює наведені докази як належні, допустимі та достовірні, оскільки вони походять від спеціалізованих державних підприємств та установ, уповноважених здійснювати лісовпорядкування, ведення лісового кадастру та облік земель лісогосподарського призначення. Відомості узгоджуються між собою та підтверджують один і той самий факт накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192 на землі лісового фонду Полянського лісництва.
При цьому відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені відомості або підтверджували відсутність накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення. Самі лише посилання на неналежність зазначених доказів та заперечення щодо правильності визначення меж земель лісового фонду не підтверджені жодними висновками спеціалістів, експертними дослідженнями чи іншими доказами, які б ставили під сумнів встановлені судом обставини.
На підставі рішень Полянської сільської ради від 25.11.2003 року та 25.10.2004 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,2205 га для ведення особистого селянського господарства, а ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,1615 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т. 1 а.с. 86).
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192 площею 0,6320 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , сформована 02.09.2005 року шляхом об'єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 2124084401:06:001:0180 та 2124084401:06:001:0166, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру та повідомленнями про виявлення технічних помилок, допущених у відомостях цього кадастру. Державну реєстрацію вказаної земельної ділянки здійснено на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 16.02.2005 року (т. 1 а.с. 95-112).
Рішеннями 33 сесії 4 скликання Полянської сільської ради від 11.07.2005 року надано дозвіл на розроблення проєкту зміни цільового призначення зазначених земельних ділянок. У подальшому рішенням 35 сесії 4 скликання Полянської сільської ради від 30.08.2005 року затверджено проєкт зміни цільового призначення земельної ділянки з земель для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого селянського господарства на землі комерційного призначення для будівництва готельного комплексу (т. 1 а.с. 89).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192 перебуває у приватній спільній частковій власності, з яких 1/3 частина належить ОСОБА_1 , а 2/3 частини - ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 113-116).
Доказів вилучення спірної частини земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення, припинення права постійного користування державного лісогосподарського підприємства, зміни категорії земель або прийняття уповноваженим органом державної влади рішення про передачу земель лісового фонду у приватну власність матеріали справи не містять.
У статті 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Відповідно до вимог статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 ЗК України).
У частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом (стаття 8 ЛК України).
За вимогами статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами (стаття 16 ЛК України).
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (стаття 17 ЛК України).
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина перша, друга статті 152 ЗК України).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що землі лісогосподарського призначення державної форми власності можуть передаватися у приватну власність лише за умови їх вилучення із земель лісового фонду та зміни цільового призначення у встановленому законом порядку уповноваженим органом державної влади.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192 площею 0,2196 га належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі державного акта на право постійного користування землею.
Разом з тим матеріали справи не містять доказів прийняття рішення про вилучення спірної частини земельної ділянки із земель лісового фонду, припинення права постійного користування державного лісогосподарського підприємства чи передачі цих земель у приватну власність у встановленому законом порядку.
Суд відхиляє доводи відповідачів щодо пропуску строку позовної давності з огляду на таке.
Відповідно до статей 256, 257, 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права та про особу, яка його порушила.
Сам по собі факт формування спірної земельної ділянки у 2005 році не свідчить про те, що уповноважений орган державної влади був обізнаний про накладення цієї земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Мукачівська районна державна адміністрація або інший уповноважений орган держави на той час володіли відомостями про вибуття земель лісового фонду з державної власності.
Суд встановив, що факт накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192 на землі лісового фонду був виявлений під час проведення робіт із формування земельних ділянок лісогосподарського призначення та підтверджений інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 01.02.2024 року та матеріалами ДСГП «Ліси України». Лише після отримання відповідних відомостей стало можливим встановити факт порушення прав держави та особу фактичних власників спірної земельної ділянки.
Крім того, право власності відповідачів на спірну земельну ділянку зареєстровано 09.09.2022 року, а з даним позовом прокурор звернувся у 2024 році, тобто в межах загальної трирічної позовної давності.
За таких обставин підстав для застосування наслідків спливу позовної давності суд не вбачає.
Доводи відповідачів про те, що земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, також не спростовують заявлених позовних вимог. Сам по собі факт знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту не свідчить про припинення її належності до земель лісогосподарського призначення та не є доказом законності вилучення таких земель із державної власності. Матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженим органом рішення про вилучення спірної частини земель лісового фонду, зміну їх категорії чи припинення права постійного користування лісогосподарського підприємства.
Суд відхиляє й доводи відповідачів про відсутність порушеного права саме Мукачівської районної військової адміністрації. Відповідно до вимог земельного та лісового законодавства місцеві державні адміністрації здійснюють від імені держави відповідні повноваження щодо земель державної власності, а тому Мукачівська районна військова адміністрація є належним суб'єктом, в інтересах якого прокурором заявлено цей позов.
Не заслуговують на увагу і посилання відповідачів на погодження окремих землевпорядних документів органами державної влади. Такі обставини самі по собі не підтверджують законність вибуття земель лісогосподарського призначення з державної власності та не замінюють передбаченого законом рішення уповноваженого органу про вилучення земель лісового фонду та зміну їх цільового призначення.
Доводи відповідачів про непропорційність втручання у їх право власності суд також відхиляє. Витребування спірного майна спрямоване на відновлення законного режиму земель лісогосподарського призначення та захист суспільного інтересу у сфері охорони земель і лісів. Оскільки спірна частина земельної ділянки вибула з державної власності поза волею держави та без дотримання вимог закону, втручання у право власності відповідачів є законним, переслідує легітимну мету та є пропорційним поставленій меті.
Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.01.2025 року у справі №446/478/19, відповідно до якої для вирішення спорів щодо земельних ділянок, які частково накладаються на землі іншого правового режиму, така частина земельної ділянки повинна бути належним чином ідентифікована, зокрема шляхом визначення координат поворотних точок її меж.
У даній справі земельна ділянка лісового фонду площею 0,2196 га, яка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192, індивідуалізована шляхом визначення площі накладення та координат поворотних точок меж, що наведені у змінених позовних вимогах та підтверджуються матеріалами справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлено факт накладення земельної ділянки відповідачів на землі лісогосподарського призначення державної власності саме в межах площі 0,2196 га, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування на користь держави саме цієї частини земельної ділянки, яка вибула з державної власності поза волею держави та без дотримання встановленого законом порядку.
Відповідачами не подано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлений факт накладення земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, а також не заявлено клопотань про призначення судової земельно-технічної експертизи для перевірки правильності визначення меж та площі такого накладення.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19, віндикаційний позов є речовим способом захисту права власності або іншого речового права, зокрема права постійного користування земельною ділянкою. Його зміст полягає у вимозі титульного володільця до особи, яка фактично володіє майном без належної правової підстави, про повернення цього майна.
Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою може існувати виключно щодо земель державної або комунальної власності, що виключає можливість перебування таких земель у приватній власності.
З урахуванням наведеного право постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення є речовим правом, що підлягає судовому захисту у разі його порушення, зокрема шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою у разі державної реєстрації права власності за особою, яка не є належним набувачем, ефективним способом захисту є саме віндикаційний позов, тоді як вимоги про скасування державної реєстрації права власності не є самостійним та необхідним способом захисту (постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц). Разом з тим заявлені прокурором вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки та речових прав є похідними від вимоги про витребування майна та спрямовані на повне усунення наслідків незаконного вибуття земель лісогосподарського призначення з державної власності.
Встановлено, що спірна частина земельної ділянки вибула з державної власності поза встановленою законом процедурою. Полянська сільська рада не була наділена повноваженнями щодо розпорядження землями лісогосподарського призначення державної форми власності, у зв'язку з чим передача земельних ділянок за рішеннями від 25.11.2003 року та 25.10.2004 року в частині земель лісового фонду суперечила вимогам земельного та лісового законодавства. Набуття відповідачами права власності на спірну земельну ділянку відбулося похідним способом від первісно незаконного вибуття земель із державної власності. За таких обставин ефективним способом захисту порушеного права є витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до статей 387-388 ЦК України. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а земельна ділянка - витребуванню на користь держави.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із такого.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі. При цьому спір виник у зв'язку з перебуванням земельної ділянки з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192 у приватній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до яких заявлено вимогу про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Полянська сільська рада хоча й була залучена до участі у справі як відповідач, однак на час розгляду справи не є власником чи володільцем спірної земельної ділянки, до неї не заявлялися майнові вимоги про витребування майна, а ухвалене судом рішення безпосередньо не покладає на неї обов'язку щодо повернення земельної ділянки.
За таких обставин суд дійшов висновку, що понесений позивачем судовий збір підлягає пропорційному стягненню саме з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, щодо яких задоволено основну матеріально-правову вимогу та які є фактичними володільцями спірного майна. Враховуючи, що частки відповідачів у праві власності на спірну земельну ділянку становлять 1/3 та 2/3 відповідно, ОСОБА_1 (40 118,68 грн ? 1/3 = 13 372,89 грн.; ОСОБА_2 (2/3 частки): 40 118,68 грн ? 2/3 = 26 745,79 грн.), суд вважає за доцільне стягнути судовий збір пропорційно їх часткам у праві власності на земельну ділянку.
Керуючись статтями 13, 14 Конституції України, статтями 3, 19, 55, 84, 116, 122, 152 Земельного кодексу України, статтями 5, 7, 8, 16, 17 Лісового кодексу України, статтями 15, 16, 321, 387, 388 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов Мукачівської окружної прокуратури в інтересах Мукачівської районної військової адміністрації (Мукачівської районної державної адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та ОСОБА_3 про скасування державних реєстрацій та витребування земельної ділянки у державну власність - задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192 площею 0,632 га.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (мешк. АДРЕСА_2 , РНОКП НОМЕР_2 ) на 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192 площею 0,632 га.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 (мешк. АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 ) на 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 2124084401:06:001:0192 площею 0,632 га.
Витребувати на користь Мукачівської районної військової адміністрації (Мукачівська районна державна адміністрація) (код ЄДРПОУ 04053789) з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (мешк. АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) власника 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим №2124084401:06:001:0192 та ОСОБА_1 (мешк. АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 ) власника 1/3 земельної ділянки загальною площею 0,632 га з кадастровим номером №2124084401:06:001:0192 земельну ділянку лісового фонду площею 0,2196 га, яка має 14 поворотних точок меж земельної ділянки:
1. X 5 379 679,6700 : Y 1259 971,9800;
2. X 5 379 644,0656 : Y 1 259 948,0547;
3. X 5 379 681,9643 : Y 1 259 878,3485;
4. X 5 379 655,1195: Y 1 259 880,60445;
5. X 5 379 631,6505: Y 1 259 818,5681;
6. X 5 379 575,1491 : Y 1 259 760,4796;
7. X 5 379 642,7877 : Y 1 259 693,4894;
8. X 5 379 644,7200 : Y 1 259 696,0100;
9. X 5 379 599,3600: Y 1 259 756,7200;
10. X 5 379 616,6100: Y 1 259 787,4200;
11. X 5 379 649,6700: Y 1 259 833,3100;
12. X 5 379 694,2600: Y 1 259 802,0800;
13. X 5 379 706,4800 : Y 1 259 862,2200;
14. X 5 379 649,5000: Y 1 259 945,1700.
Стягнути з ОСОБА_2 (мешк. АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967) судовий збір пропорційно задоволених вимог в сумі 26 745 (двадцять шість тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 79 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (мешк. АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967) судовий збір пропорційно задоволених вимог в сумі 13 372 (тринадцять тисяч триста сімдесят дві) грн. 89 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
05.06.2026 року