Справа № 128/858/26
Іменем України
08 червня 2026 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участі секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною заявою, яку обгрунтовує тим, що «відповідно до наказу №20 від 21.03.1994 Вінницького дослідного підприємства «Вінницелектротехнологія» «Про приватизацію квартири у відомчому будинку по АДРЕСА_1 », Вінницьким дослідним підприємством «Вінницелектротехнологія» 21.03.1994 було видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . На момент видачі свідоцтва про право власності на житло її прізвище в свідоцтві було помилково вказано « ОСОБА_5 » замість правильного, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, « ОСОБА_6 ». На даний час вона вирішила зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на квартиру в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак у зв?язку з розбіжностями в її прізвищах, вказаних в свідоцтві про укладення шлюбу, паспорті та свідоцтві про право власності на житло, вона не має можливості зареєструвати своє право власності на квартиру у встановленому на даний час порядку. Внести відповідні зміни до свідоцтва про право власності на житло в позасудовому порядку не має можливості. Факт належності їй свідоцтва про право власності на житло підтверджується долученими до заяви доказами. Встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно їй для реєстрації права власності на квартиру у встановленому законом порядку. Тому просить встановити факт належності їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , виданого 21 березня 1994 року на підставі наказу №20 від 21 березня 1994 року Вінницького дослідного підприємства «Вінницелектротехнологія» «Про приватизацію квартири у відомчому будинку по АДРЕСА_1 ».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 05.03.2026 відкрив провадження у справі та призначив судовий розгляд в порядку окремого провадження.
У судове засідання 04.06.2026 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.
Заявник ОСОБА_1 попередньо подала заяву, у якій просить справу розглядати за її відсутності, вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Байдак В.Г. попередньо подав до суду заяву, у якій просить справу розглядати за його відсутності, вимоги підтримує та просить задовольнити.
Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також попередньо подали суду письмові заяви, у яких просять розгляд справи проводити за їхньої відсутності, не заперечують щодо задоволення заяви та встановлення факту, про який просить заявник.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 04.06.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі № 128/858/26 та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом установлено, що 21.03.1994 видано наказ №20 «Про приватизацію квартири у відомчому будинку по АДРЕСА_1 », яким наказано «оформити документи на приватизацію квартири АДРЕСА_2 з видачою свідоцтва на право власності на житло, передати в приватну спільну власність ОСОБА_2 , який прописаний в цій квартирі з 1994 року. Склад сім'ї 3 особи, в тому числі дружина та син», що підтверджується копією такого наказу.
21.03.1994 у м. Вінниця згідно з наказом від 21.03.1994 №20 видано свідоцтво про право власності на житло, у якому зазначено, що «адміністрація підприємства «Вінницяелектротехнологія» посвідчує, що квартира (приміщення спільного заселення, одноквартирний будинок), яка (ий) знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , дійсно належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 », що підтверджується копією такого свідоцтва.
В ордері на житлове приміщення №8 від 10.11.1993 зазначено, що воно видане ОСОБА_2 із сім'єю у складі 2 людей на право заняття жилого приміщення житловою площею 45,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , склад сім'ї: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_3 - син.
На підтвердження імені та прізвища заявника ОСОБА_1 надано копію паспорта громадянина України НОМЕР_1 , картку платника податків та копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 16.09.1987 між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .
Згідно з копією витягу з реєстру територіальної громади від 20.02.2026, ОСОБА_1 з 28.01.1994 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
З довідки про зареєстрованих осіб №445/02-06 від 20.02.2026 убачається, що склад сім'ї за адресою: АДРЕСА_3 станом на 20.02.2026 такий: ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_2 (чоловік), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_9 (невістка), ОСОБА_10 (внук).
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. З точки зору права всі життєві факти, які так чи інакше зачіпають суспільні відносини, поділяються на юридично значущі та юридично байдужі, з якими пов'язують виникнення будь-яких юридичних наслідків.
Однак не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами не самі по собі або в силу якихось особливих властивостей, а внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі.
Закон надає юрисдикції суду встановлювати факти, що мають юридичне значення, але при певних умовах: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відмовити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Спір про право характеризує такий стан відносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов'язків, здійснення яких неможливо без судового втручання.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 (справа № 320/948/18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 (справа № 643/6447/19), від 03.02.2021 (справа № 644/9753/19), від 18.11.2020 (справа № 554/3600/19), від 25.11.2020 (справа № 636/4087/19), від 19.06.2019 (справа № 752/20365/16-ц), від 05.12.2019 (справа № 750/9847/18).
ОСОБА_1 звернулася до суду у зв'язку із тим, що у свідоцтві про право власності на житло від 21.03.1994 вона зазначена як « ОСОБА_7 », тому заявник не може зареєструвати своє право власності на квартиру.
Тому встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 , породжує для останньої юридичні наслідки, від яких залежить виникнення права на спадщину.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з правовими позиціями Верховного Суду щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
З аналізу вищевикладеного убачається, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення прав заявника на спадкове майно, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на житло від 21.03.1994 у повній мірі підтверджується долученими до заяви доказами.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги те, що невідповідність у написанні ім'я заявника ОСОБА_1 у правовстановлюючому документі - свідоцтві про право власності на житло від 21.03.1994 перешкоджає реалізації заявником ОСОБА_1 свого права власності, а також, зважаючи на те, що в іншому порядку встановити факт належності документа на даний час є неможливим, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи, підтвердженими доказами, суд вважає за можливе встановити факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на житло від 21.03.1994.
Під час розгляду даної заяви спору про право виявлено не було.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).
Керуючись статтями 13, 89, 95, 211, 247, 258, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.03.1994 у м. Вінниці згідно з наказом №20 від 21.03.1994, у якому зазначено, що «адміністрація підприємства «Вінницяелектротехнологія» посвідчує, що квартира (приміщення спільного заселення, одноквартирний будинок), яка (ий) знаходиться за адресою АДРЕСА_3 дійсно належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 ».
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Дата складення повного судового рішення - 08.06.2026.