іменем України
Справа № 126/922/23
Провадження № 1-кс/126/339/2026
"03" червня 2026 р. м. Бершадь
Слідчий суддя Бершадського районного суду Вінницької області ОСОБА_1
зі секретарем ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисників підозрюваного, адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бершадь клопотання захисника, адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, застосованого відносно підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020100000197 від 14.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 153 КК України,
До Бершадського районного суду Вінницької області надійшло клопотання захисника, адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, застосованого відносно підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020100000197 від 14.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 153 КК України.
В обгрунтування поданого клопотання адвокат зазначає, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 травня 2026 року у справі № 126/922/23 апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 28.04.2026 скасовано та щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 червня 2026 року, без визначення розміру застави.
Це клопотання не спрямоване на формальний перегляд ухвали апеляційного суду. Предметом цього звернення є саме зміна запобіжного заходу на підставі ст. 201 КПК України у зв'язку з новими істотними обставинами, які виникли та були документально підтверджені після постановлення ухвали апеляційної інстанції і не були предметом її оцінки, але істотно змінюють висновок щодо пропорційності подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до
якого застосовано запобіжний захід, а також його захисник мають право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків або зміну способу їх виконання.
Частина 5 ст. 201 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання, подане раніше тридцяти днів з дня
постановлення попередньої ухвали, лише якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
У цьому клопотанні наведені саме такі нові обставини: після ухвали апеляційного суду стан здоров'я ОСОБА_4 погіршився та був підтверджений новими медичними документами, а також захист надає документи щодо альтернативного місця цілодобового домашнього арешту, яке не збігається з місцем інкримінованої події і прямо спростовує один із ключових мотивів апеляційного суду щодо нібито неможливості ефективного контролю домашнього арешту.
ОСОБА_4 є особою 60-річного віку, пенсіонером, інвалідом ІІ групи, має тяжкі хронічні серцево-судинні захворювання. Згідно з наданими медичними документами, у нього встановлено: дилатаційну кардіоміопатію; застійну серцеву недостатність; серцеву недостатність стадії C зі зниженою ФВ ЛШ; NYHA III; ХСН II А ст.; недостатність мітрального клапана; шлуночкову екстрасистолію 4Б класу за Лауном; синусову тахікардію; гіпертонічну хворобу II стадії, 2 ступеня, РССУ високий.
За результатами Холтер-ЕКГ від 07-08.05.2026 зафіксовано, зокрема, 660
шлуночкових екстрасистол, епізоди нестійкої шлуночкової тахікардії з частотою серцевих скорочень до 141/хв, а також епізоди змін сегмента ST та зубця Т. Такі дані не є формальною скаргою на самопочуття, а є об'єктивними інструментальними показниками порушень ритму серця.
Випискою-епікризом КНП “Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради»
підтверджено госпіталізацію ОСОБА_4 12.05.2026 з діагнозом "дилатаційна кардіоміопатія" та супутнім діагнозом "застійна серцева недостатність, СН III ФК, систолічна дисфункція лівого шлуночка, синусова тахікардія». Довідкою підтверджено подальше перебування ОСОБА_4 на лікуванні у кардіологічному відділенні з 13.05.2026 по 19.05.2026 з приводу дилатаційної кардіоміопатії, серцевої недостатності та аритмії.
Новою випискою КНП «Перше Вінницьке територіальне медичне об'єднання» з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4379 підтверджено, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні для хворих на інфаркт міокарда з 13.05.2026 15:50 до 20.05.2026 14:00, тобто вже після постановлення ухвали Вінницького апеляційного суду від 12.05.2026.
У зазначеній виписці встановлено: дилатаційну кардіоміопатію; застійну
серцеву недостатність, СН стадії C зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка 27%, NYHA III, ХСН II А ст.; недостатність мітрального клапана II ст.; шлуночкову екстрасистолію 4Б класу за Лауном; синусову тахікардію; гіпертонічну хворобу II стадії, 2 ступеня, РССУ високий; аденому передміхурової залози.
За даними ультразвукового дослідження серця, відображеними у виписці,
зафіксовано дилатацію всіх камер серця, знижену скоротливу здатність лівого
шлуночка із ФВ 27%, помірну діастолічну дисфункцію, легеневу гіпертензію,
дифузний гіпокінез та диссинергію стінок лівого шлуночка. За даними ЕКГ від
13.05.2026 зафіксовано синусовий ритм із ЧСС 100/хв, тахікардію; за даними ЕКГ від 19.05.2026 - гіпертрофію лівого шлуночка із систолічним перевантаженням та ознаки перевантаження лівого передсердя.
Особливо важливим є те, що результат лікування у виписці позначений як
«без змін», а не як «одужання» чи «поліпшення». ОСОБА_4 рекомендовано продовжити лікування під наглядом кардіолога в амбулаторних умовах та постійний прийом кардіологічних препаратів, зокрема сакубітрилу/валсартану, еплеренону, торасеміду, дапагліфлозину, бісопрололу, розувастатину та ацетилсаліцилової кислоти.
Тобто вже після ухвали апеляційного суду з'явилися та документально підтвердилися нові істотні медичні обставини, які змінюють баланс між інтересами кримінального провадження та правом особи на свободу, життя і охорону здоров'я: подальше тримання особи з тяжкою серцевою недостатністю, ФВ ЛШ 27%, NYHA III, шлуночковою екстрасистолією 4Б класу за Лауном та результатом лікування «без змін» створює реальний ризик для здоров'я та потребує перегляду запобіжного заходу.
Апеляційний суд, застосовуючи тримання під вартою, серед іншого зазначив, що домашній арешт є недостатнім через «складність контролю» та через те, що місце вчинення інкримінованого кримінального правопорушення пов'язане з адресою фактичного проживання підозрюваного.
Витяг з реєстру територіальної громади № 2026/007401568, сформований
07.05.2026 о 16 год. 52 хв., підтверджує, що ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має зареєстроване місце
проживання з 22.03.2023 за адресою:
АДРЕСА_1 .
Зазначена реєстрація відбулася 22.03.2023, тобто до події, яку сторона
обвинувачення відносить до 06.04.2023, та до внесення відомостей до ЄРДР
14.04.2023. Отже, ця адреса не є штучно створеною для цілей цього клопотання або для уникнення процесуального контролю.
Крім того, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №
26993747 від 12.08.2010 підтверджує, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, частка 1/1, на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.2010, посвідченого приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу.
Таким чином, у ОСОБА_4 існує реальна, документально підтверджена, стабільна та контрольована адреса проживання, яка не є місцем інкримінованої події, не є іншим об'єктом, пов'язаним з обставинами справи, і може бути використана як місце виконання цілодобового домашнього арешту.
Застосування домашнього арешту саме за адресою: АДРЕСА_1 , у поєднанні з електронним засобом контролю, перевірками поліції, здачею документів для виїзду за кордон, забороною відвідувати АДРЕСА_2 та забороною будь-якого спілкування з потерпілою, її законним представником і свідками, повністю нівелює висновок апеляційного суду про неможливість ефективного контролю домашнього арешту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.04.2021 у справі №
800/331/16 сформулювала правову позицію, яка безпосередньо підходить до цієї ситуації: ризик переховування не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення; питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно, воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що при
вирішенні питання про запобіжний захід суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, наявність родини та утриманців, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.
Також Верховний Суд підкреслив, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден більш м'який захід не зможе запобігти ризикам.
Надані документи про реєстрацію місця проживання та право власності на житловий будинок безпосередньо стосуються критеріїв, які має оцінити суд: міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, майновий стан та реальну можливість забезпечити процесуальний контроль за поведінкою підозрюваного. Отже, ці документи не є формальними додатками, а мають самостійне значення для вирішення питання про зміну запобіжного заходу.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що звичайне
відтворення доводів сторони обвинувачення, шаблонні мотиви без дослідження
конкретних фактів та без належної перевірки можливості альтернативних запобіжних заходів можуть свідчити про недотримання вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, практика Верховного Суду прямо вимагає не формального
підтвердження попередніх висновків про ризики, а нової індивідуальної оцінки
ситуації на день розгляду цього клопотання, з урахуванням документально підтвердженого погіршення стану здоров'я ОСОБА_4 та наявності конкретної альтернативної адреси домашнього арешту.
У справі “Харченко проти України» ЄСПЛ наголосив, що після спливу
певного часу сама лише обґрунтована підозра перестає бути достатньою підставою для позбавлення свободи, а національні суди повинні навести інші чіткі підстави та розглянути можливість застосування альтернативних запобіжних заходів.
У справі “Соколовський проти України» ЄСПЛ розглядав ситуацію, пов'язану із серцевим захворюванням особи, яка перебувала під вартою. Суд вказав, що хвороба серця може бути достатньо серйозною, щоб впливати на повсякденну діяльність особи та навіть загрожувати її життю; у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 3 Конвенції, зокрема через відсутність належної спеціалізованої кардіологічної допомоги в умовах СІЗО.
У справі “Mouisel v. France» ЄСПЛ сформулював підхід, за яким тримання тяжко хворої особи під вартою може порушувати ст. 3 Конвенції, якщо умови тримання та рівень медичної допомоги не відповідають її стану здоров'я. Держава не звільняється від обов'язку забезпечити таку особу належною медичною допомогою лише через те, що вона перебуває під вартою.
У справі “Buzadji v. the Republic of Moldova» Велика Палата ЄСПЛ наголосила, що після первинного періоду затримання на державу покладається обов'язок навести "релевантні та достатні" підстави для подальшого тримання особи під вартою, а також перевірити можливість застосування альтернативних заходів. У справі “Клішин проти України» ЄСПЛ підкреслив, що ризики мають бути не абстрактними, а конкретними та доведеними відповідними фактичними даними.
Саме тому посилання на тяжкість підозри, попереднє перебування за кордоном або проживання у тому самому районі не може автоматично переважити нові дані про стан здоров'я та наявність іншого контрольованого місця домашнього арешту.
У справі “Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ дійсно зазначав, що суворість можливого покарання може бути суттєвим елементом під час оцінки ризику переховування. Водночас ця позиція не означає, що тяжкість санкції автоматично виправдовує тримання під вартою. Вона повинна оцінюватися у сукупності з усіма індивідуальними обставинами особи, включаючи стан здоров'я, наявність житла та можливість контролю за поведінкою менш суворими засобами.
Захист просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 . Ця адреса є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 та місцем розташування належного йому на праві приватної власності житлового будинку.
Для нейтралізації ризиків захист не заперечує проти покладення на
ОСОБА_4 таких обов'язків:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- цілодобово не залишати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , крім випадків
невідкладного звернення за медичною допомогою або госпіталізації з негайним повідомленням слідчого, прокурора та суду;
- здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України;
- носити електронний засіб контролю, якщо його застосування не буде
протипоказане за станом здоров'я;
- утримуватися від будь-якого прямого або опосередкованого спілкування з потерпілою, її законним представником та свідками у цьому кримінальному провадженні;
- не наближатися до місця проживання, навчання або перебування потерпілої та її законного представника на відстань, визначену судом;
- не відвідувати АДРЕСА_2 ;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання,л ікування чи госпіталізації.
Такий комплекс обов'язків є більш пропорційним, ніж тримання під вартою, та безпосередньо спрямований на нейтралізацію саме тих ризиків, на які посилався апеляційний суд. Він одночасно забезпечує інтереси кримінального провадження та не створює непропорційного ризику для життя і здоров'я підозрюваного.
З огляду на нові медичні обставини, підтверджені стаціонарним лікуванням ОСОБА_4 у кардіологічному відділенні з 13.05.2026 по 20.05.2026, а також надані документи про наявність у нього зареєстрованого місця проживання та власного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , подальше тримання під вартою перестало бути пропорційним способом забезпечення кримінального провадження.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу у цій ситуації не означає
ігнорування інтересів потерпілої чи суспільного інтересу. Навпаки, воно забезпечує баланс між завданнями кримінального провадження, правами потерпілої та фундаментальними гарантіями особи, щодо якої діє презумпція невинуватості, на свободу, життя, здоров'я та належну медичну допомогу.
Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання підтримала, з наведених у ньому мотивів та просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав клопотання та просив його задовольнити, зазначив про погане самопочуття, а також запевнив, що буде неухильно виконувати всі покладені на нього процесуальні обов'язки.
Прокурор, ОСОБА_3 , заперечувала щодо задоволення клопотання, послалася на те, що при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд обґрунтовано прийшов до висновку, що до ОСОБА_4 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, у зв'язку з тим, що він не буде дієвим і не зможе стримати останнього переховування від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, а також незаконно впливати на потерпілу, свідків та можливості перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.
Заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного, його захисників, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують клопотання про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1,5 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У клопотанні захисники просять змінити запобіжний захід, застосований до підозрюваного ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на стан здоров'я підозрюваного, що призводить до неможливості його утримання в умовах слідчого ізолятора без надання належної медичної допомоги.
Крім того, обгрунтовуючи клопотання про зміну застосованого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 захисники посилаються на те, що у підозрюваного є власний житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , тому у випадку задоволення даного клопотання, ОСОБА_4 не буде перебувати у одному населеному пункті з потерпілою, що відповідно забезпечеть неможливість впливу ним на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні.
Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023020100000197, відомості про яке 14.04.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань..
01.08.2024 правову кваліфікацію кримінального правопорушення змінено з ч. 2 ст. 156 на ч. 4 ст. 153 КК України, а також складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину ОСОБА_4 , шляхом вручення вказаного повідомлення його дочці ОСОБА_7 06.08.2024.
07.08.2024 старшим слідчим ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_8 , винесено постанову про оголошення в міжнародний розшук ОСОБА_4 .
08.08.2024 слідчим суддею Бершадського районного суду Вінницької області на підставі поданого слідчим клопотання було винесено ухвалу про обрання відносно ОСОБА_4 , який перебуває у міжнародному розшуку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
27.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді Бершадського районного суду від 08.08.2024 ОСОБА_4 о 14 год. 12 хв. було затримано в МПП «Краковець», що в с-щі Краковець Яворівського району Вінницької області, вул. Михайла Вербицького, 24, та доставлено до місця кримінального провадження.
27.04.2026 досудове розслідування відновлено у зв'язку зі затриманням ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 28.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у кримінальному провадженні , внесеному до ЄРДР за №12023020100000197 від 14.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 153 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим покладено на нього певні процесуальні обов'язки.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.05.2026 задоволено апеляційну скаргу прокурора Ладижинського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_10 , ухвалу слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 28.04.2026 скасовано. Клопотання старшого слідчого СВ ВП 31 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020100000197 від 14.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 154 КК України задоволено. Застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 27.06.2025, у межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , стороною захисту надані докази про стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , які не розглядались, а також відомості про наявність у підозрюваного житлового будинку у іншому населеному пункті, не за місцем вчинення кримінального правопорушення, відтак, у слідчого судді наявні підстави для розгляду даного клопотання.
Під час розгляду даного клопотання, стороною захисту надано медичні документи, які, на переконання слідчого судді, мають значний вплив на оцінку можливості та доцільності подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема у зв'язку зі станом здоров'я підозрюваного.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 є особою 60-річного віку, пенсіонером, інвалідом ІІ групи, має тяжкі хронічні серцево-судинні захворювання.
Згідно з наданими медичними документами, у ОСОБА_4 встановлено: дилатаційну кардіоміопатію, застійну серцеву недостатність, серцеву недостатність стадії C зі зниженою ФВ ЛШ; NYHA III; ХСН II А ст., недостатність мітрального клапана; шлуночкову екстрасистолію 4Б класу за Лауном; синусову тахікардію; гіпертонічну хворобу II стадії, 2 ступеня, РССУ високий.
За результатами Холтер-ЕКГ від 07-08.05.2026 зафіксовано, зокрема, 660
шлуночкових екстрасистол, епізоди нестійкої шлуночкової тахікардії з частотою серцевих скорочень до 141/хв, а також епізоди змін сегмента ST та зубця Т. Такі дані не є формальною скаргою на самопочуття, а є об'єктивними інструментальними показниками порушень ритму серця.
Випискою-епікризом КНП “Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради»
підтверджено госпіталізацію ОСОБА_4 12.05.2026 з діагнозом "дилатаційна кардіоміопатія" та супутнім діагнозом "застійна серцева недостатність, СН III ФК, систолічна дисфункція лівого шлуночка, синусова тахікардія».
Довідкою підтверджено подальше перебування ОСОБА_4 на лікуванні у кардіологічному відділенні з 13.05.2026 по 19.05.2026 з приводу дилатаційної кардіоміопатії, серцевої недостатності та аритмії.
Випискою КНП «Перше Вінницьке територіальне медичне об'єднання» з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4379 підтверджено, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні для хворих на інфаркт міокарда з 13.05.2026 15:50 до 20.05.2026 14:00,.
У зазначеній виписці встановлено: дилатаційну кардіоміопатію; застійну
серцеву недостатність, СН стадії C зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка 27%, NYHA III, ХСН II А ст.; недостатність мітрального клапана II ст.; шлуночкову екстрасистолію 4Б класу за Лауном; синусову тахікардію; гіпертонічну хворобу II стадії, 2 ступеня, РССУ високий; аденому передміхурової залози.
За даними ультразвукового дослідження серця, відображеними у виписці,
зафіксовано дилатацію всіх камер серця, знижену скоротливу здатність лівого
шлуночка із ФВ 27%, помірну діастолічну дисфункцію, легеневу гіпертензію,
дифузний гіпокінез та диссинергію стінок лівого шлуночка. За даними ЕКГ від
13.05.2026 зафіксовано синусовий ритм із ЧСС 100/хв, тахікардію; за даними ЕКГ від 19.05.2026 - гіпертрофію лівого шлуночка із систолічним перевантаженням та ознаки перевантаження лівого передсердя.
Відповідно до медичної довідки, виданої лікарем ЗПСМ ВММЧ №1, ОСОБА_11 , ОСОБА_4 встановлено діагноз: дилатаційна кардіоміопатія, недостатність мітрального клапанаІІ, недостатність трикуспідального клапана І. Шлуночокова екстрасистолія 4Б клас за Лауном, синусова тахікардія, гіпертонічна хвороба ІІ стад., 3 ступ., РССУ дуже високий. СН стадія С зі зниженою фракцією викиду (27%), ФК ІІІ-ІV. Ст.2 А.
Оскільки, для з'ясування обставин хвороби підозрюваного та скарг на погіршення стану здоров'я, потрібні спеціальні знання, слідчий суддя викликав у судове засідання для допиту лікаря ОСОБА_12 , яка зазначила, що ОСОБА_4 був доставлений у лікарню швидкою допомогою. Його стан був середнього ступеню важкості. Повідомила слідчого суддю, що ОСОБА_4 не був пацієнтом ІІ групи допомоги, тому за вказівками завідуючого відділення, вона направила його до кардіоцентру. Більш детально надати відповіді щодо стану здоров'я ОСОБА_4 лікар не змогла, пояснюючи це тим, що вона терапевт і підозрюваний не є її пацієнтом.
Також, з метою встановлення обставин, слідчим суддею було допитано лікаря-кардіолога, ОСОБА_13 , яка зазначила, що у період з 13.05.2026 по 20.05.2026 у її відділенні пройшов курс лікування ОСОБА_4 .. З відділення був виписаний, так як відпала потреба у стаціонарному лікуванні та можливості продовжити лікування амбулаторно. Щодо діагнозу, лікар вказала, що захворювання ОСОБА_4 є невиліковним, пояснила, що при його діагнозі рідина неадекватно виводиться з організму. Крім того, зазначила, що діагноз ОСОБА_4 не виключає потребу у хірургічному втручанні та його медикаментозне лікування є пожиттєвим.
Отже, з досліджених слідчим суддею медичних документів встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 має тяжкі хронічні захворювання серця, які потребують лікування, що в умовах СІЗО є проблематичним.
Похилий вік підозрюваного ОСОБА_4 , а також тяжкий хронічний стан його здоров'я, потребує постійного та своєчасного медичного втручання, у тому числі від вузькопрофільних спеціалістів, таких як лікар-кардіолог, який не передбачений штатним розписом у СІЗО, в сукупності є обставинами, які, на переконання слідчого судді, дають достатні підстави для застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою.
Варто також зазначити, що в ході розгляду даного клопотання слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 , де може виконуватися запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що забезпечить ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні.
Адекватним та ефективним механізмом у даному випадку є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який, на переконання слідчого судді, у повній мірі буде достатнім для досягнення цілей кримінального провадження, оскільки дозволяє належним чином забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків і мінімізувати передбачені законом ризики, водночас, створюючи умови для своєчасного та повноцінного отримання ним необхідної медичної допомоги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЕСПЛ від 18.12.2008 у справі «Ухань проти України», заява № 30628/02).
Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.
Статтею 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення» встановлено обов'язки адміністрації місць попереднього ув'язнення, зокрема, обов'язок забезпечення належної охорони та режиму тримання осіб, взятих під варту.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення», основними вимогами режиму в місцях попереднього ув'язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Конституції України, забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покарання, вдаватись до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
В рішенні Європейського суду з прав людини справа «Ошурко проти України» суд посилався на основоположні принципи, які він встановив у своїй практиці стосовно нагляду за особою, яку позбавлено свободи.
Згідно з практикою Суду, порушення статті 3 Конвенції не може мати місце лише в зв'язку з погіршенням стану здоров'я заінтересованої особи, проте таке порушення може бути у зв'язку з неналежним наданням медичної допомоги (рішення у справі «Мельник проти України»). Хоча статтю 3 Конвенції не можна тлумачити так, ніби вона покладає загальний обов'язок звільнити затриманого за станом здоров'я, вона все ж зобов'язує державу захищати фізичну цілісність осіб, позбавлених свободи, зокрема, надаючи їм необхідну медичну допомогу (рішення у справі «Рівьєр проти Франції».
Однією із підстав порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у справі «Барило проти України» (рішення ЄСПЛ від 16.05.2013) стало те, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв'язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду.
При вирішенні питання щодо заявлених клопотань, слідчий суддя також приймає до уваги справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
Отже, враховуючи наявність у підозрюваного ОСОБА_4 тяжкого хронічного захворювання, слідчий суддя приходить до переконання, що подальше перебування підозрюваного під вартою є грубим порушенням ст. 5 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коли інтереси правосуддя не потребують подальшого безальтернативного тримання під вартою підозрюваного.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя, з метою недопущення порушення прав підозрюваного ОСОБА_4 , гарантованих національним законодавством та нормами міжнародного права, вважає необхідним змінити підозрюваному запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який виконувати у належному на праві власності житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Одночасно при зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України підозрюваного ОСОБА_4 необхідно негайно звільнити з-під варти.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 201, 309, 395 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_5 , подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу задовольнити.
Змінити підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 травня 2026 року на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Строк застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту діє в межах строку дії ухвали Вінницького апеляційного суду від 12 травня 2026 року, тобто до 27 червня 2026 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не залишати місце постійного проживання, а саме АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування з особами, які являються свідками, а також потерпілою, її законним представником, у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України.
Ухвала про застосування домашнього арешту до ОСОБА_4 діє до 27.06.2026 року.
Доставити ОСОБА_4 до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де звільнити його з-під варти.
Надати можливість працівникам поліції з метою контролю за поведінкою ОСОБА_4 з'являтися в його житло із вимогою надавати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали доручити ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1