справа № 380/5392/26
04 червня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у підготовці та оформленні документів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до наказу на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
Ухвалою від 30.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 05.03.2022 у віці до 25 років уклав контракт про проходження військової служби Збройних Силах України та проходив військову службу. Зазначає, що під час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у бойових діях та виконанні бойових (спеціальних) завдань, що підтверджується довідкою про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в ведення воєнних дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 05.02.2026 № 336, а саме: з 05.03.2022 по 15.06.2022 перебуваючи в АДРЕСА_3 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.07.2023 № 183 позивача, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21.06.2023 № 145-РС у відставку за станом здоров'я, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . З метою реалізації права на одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Деякі питання реалізації експериментального проєкту щодо посилення соціального захисту військовослужбовців», позивач 01.12.2025 подав до командування військової частини НОМЕР_4 заяву, у якій просив здійснити підготовку документів та оформлення виплати. Однак, позивачу відмовлено у підготовці документів та оформленні виплати у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до 13.02.2025, тобто на дату набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153. Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи, що вона порушує його права на соціальний захист і отримання передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 одноразової грошової винагороди (або її частини), позивач звернувся до суду з цим позовом.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що солдат ОСОБА_1 , стрілець-санітар 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 05.03.2022 по 02.07.2023 року.
Зазначає, що відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64 , затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX , проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.
Вказує, що позивача було звільнено з військової служби 02.07.2023. Виплата одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 та доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999 здійснюється на підставі наказів командира військової частини, та, відповідно, діючим військовослужбовцям. Позивача було звільнено з військової служби 02.07.2023 року. Позивач не має зараз статусу військовослужбовця та не проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Отже військова частина НОМЕР_1 не має підстав виплати такої винагороди та прийняття відповідного наказу командира частини. Відтак просить відмовити у задоволенні позову.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_6 .
05.03.2022 між Міністерством оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.07.2023 №183 позивача, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21.06.2023 № 145-РС у відставку за станом здоров'я, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 05.02.2026 №336, видана військовою частиною НОМЕР_1 , згідно якої ОСОБА_1 :
- дійсно в період з 05.03.2022 по 15.06.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в н.п. Верхньокам'янське Бахмутського району Донецької області.
Всього брав безпосередню участь в бойових діях 103 дні.
30.11.2025 з метою реалізації права на одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Деякі питання реалізації експериментального проєкту щодо посилення соціального захисту військовослужбовців», позивач подав заяву, у якій просив здійснити підготовку документів та оформлення виплати.
Листом від 16.03.2026 №589 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що особи, які звільнилися з військової служби до 13.02.2025 права на виплату не мають.
Позивач, вважаючи відмову відповідача щодо не призначення та невиплати йому одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153 від 11.02.2025, як особі, яка була призвана на військову службу під час мобілізації та під час дії правового режиму воєнного стану у віці до 25 років, брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій протиправною, звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на день розгляду позову в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).
Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова № 153) та затверджено “Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено:
що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Таким чином, кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 є одночасна сукупність таких факторів як:
1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;
2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу за контрактом після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;
3) проходження служби на дату набрання чинності постановою КМУ від 11.02.2025 №153;
4) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;
5) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.
За змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур'єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").
Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за №153 опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" 13.02.2025. Отже Постанова № 153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур'єр".
Суд встановив, що 05.03.2022 між Міністерством оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.07.2023 №183 солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21.06.2023 № 145-РС у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військвий обов'язок та військову службу» вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 02.03.2023 позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
30.11.2025 з метою реалізації права на одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Деякі питання реалізації експериментального проєкту щодо посилення соціального захисту військовослужбовців», позивач подав до командування військової частини НОМЕР_4 заяву, у якій просив здійснити підготовку документів та оформлення виплати.
Листом від 16.03.2026 №589 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що особи, які звільнилися з військової служби до 13.02.2025 права на виплату не мають.
Суд повторює, що однією з кваліфікуючих умов для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 є, зокрема проходження служби на дату набрання чинності постановою КМУ від 11.02.2025 №153.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами станом на 13.02.2025, тобто на дату набрання чинності Постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 позивач не проходив військову службу.
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем не дотримані визначені Постановою №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
Оскільки заявник не перебував у статусі діючого військовослужбовця ані станом на дату прийняття Постанови № 153, ані станом на дату подання заяви, відтак правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні.
Суд також звертає увагу, що метою прийняття Постанови № 153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Мотивом визначених заходів, є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби.
При цьому йдеться не про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, звільненим із військової служби до моменту набрання чинності Постановою № 153, а про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців, а також стимулювання діючих військовослужбовців, які прийняті на військову службу у віці до 25 років та продовжують проходити військову службу.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що Військовою частиною НОМЕР_7 при розгляді позивача дотримано вимоги Постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за № 153 та правомірно відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі один мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови № 153.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відтак, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.