Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8703/25
Провадження № 2/711/211/26
02 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Скляренко В.М.,
при секретарі Півень С.А.
за участю
представник позивача ОСОБА_1
представник відповідача Гончаренко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути на її користь з ПАТ «НАСК ОРАНТА» несплачене страхове відшкодування в розмірі 188 279,44 грн., а з ОСОБА_3 - 160 953,28 грн. в якості відшкодування матеріального збитку та 15 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, що були завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Також позивачка просила стягнути з ОСОБА_3 судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 4 703,53 грн. та витрат з оплати судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 4 800 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 19.02.2025р. о 09год 15хв з вини позивачки сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено передню частину її автомобіля TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 . В момент оформлення обставин такої ДТП, приблизно о 09год 25хв, відповідач ОСОБА_3 , який керував автомобілем NISSAN LEAF, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на автомобіль позивачки, чим завдав пошкоджень задній його частині та додатково пошкодив його передню частину. Автомобіль NISSAN LEAF, д.н.з. НОМЕР_2 , застрахований у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому такий страховик виплатив позивачці страхове відшкодування в розмірі 61 720,56 грн. Натомість згідно експертного висновку вартість ремонту задньої частини автомобіля позивачки складає 155 702,08 грн з ПДВ (132 873,40грн без ПДВ). Оскільки страхове відшкодування виплачувалось безпосередньо позивачці, то ПАТ «НАСК «ОРАНТА» мало здійснити виплату страхового відшкодування за ремонт задньої частини автомобіля позивачки в розмірі 132 873,40 грн., а відтак недоплата складає 71 152,84грн.
До того ж відповідно до експертного висновку повна вартість ремонту автомобіля позивачки складає 646 688,01 грн. з ПДВ (543 826,68 грн. без ПДВ). Беручи до увагу вартість ремонту задньої частини, позивачка стверджує, що можна виснувати, що вартість ремонту передньої частини без ПДВ складає 410 953,28 грн. (543 826,68грн. - 132 873,40грн.). На думку сторони позивача, пошкодження передньої частини автомобіля завдані діями обох учасників ДТП, а враховуючи неможливість розмежування шкоди, то на ОСОБА_3 слід покласти відповідальність за половину вартості збитків, завданих передній частині автомобіля позивача, тобто в розмірі 205 476,46 грн.
За таких обставин позивачка вважає, що з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» підлягає стягненню сума коштів в розмірі 188 279,44 грн., як різниця між лімітом страхової виплати за шкоду, завдану майну (250 000грн.), та фактично виплаченою сумою страхового відшкодування (61 720,56грн.), а залишок розміру матеріального збитку в сумі 160 953,28 грн. (410 953,28грн. - 250 000грн.) підлягає відшкодування безпосередньо ОСОБА_3 ..
Окрім того, позивачка стверджує, що внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_3 вона зазнала моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях з приводу фізичного знищення її автомобіля. Розмір компенсації такої моральної шкоди позивачка оцінює на рівні 15 000 грн., а тому вважає за необхідне стягнути таку суму коштів з відповідача ОСОБА_3 ..
Відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» частково заперечив проти позову та у письмовому відзиві зазначив, що з такого відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума коштів в розмірі 28 712 грн. в якості відшкодування шкоди, завданої задній частині її автомобіля. В обґрунтування заперечень послався на положення ст. 27 Закону України №3720-ІХ від 21.05.2024р. «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де передбачено, що у даному випадку, оскільки автомобілю позивачки станом на дату ДТП було понад 5 років, то розмір вартості його відновлювального ремонту можна обчислювати з врахуванням вартості складових частин (деталей), що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом його оригінальних складових частин. Наданий позивачкою експертний висновок не дає відповіді про вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля позивачки з використанням аналогів оригінальних запчастин, які підлягають заміні під час ремонту, але визначає вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників - 103 757,62грн., яка може бути взята, як така, що визначає вартість ремонту з включенням вартості деталей, що являються аналогом оригінальних складових запчастин. Такий показник розміру матеріального збитку з відрахуванням ставки ПДВ складає 90 482,56 грн. Враховуючи, що страхова компанія вже сплатила позивачці 61 770,56 грн., то залишок суми страхового відшкодування складає 28 712 грн. В той же час відповідач заперечує щодо позовних вимог про покладання на нього відповідальності за відшкодування вартості ремонту передньої частини автомобіля позивачки, оскільки така частина автомобіля була пошкоджена від першого ДТП. Вказує, що позивачкою не надано жодного доказу, який би точно визначив перелік пошкоджень, завданих передній частині автомобіля позивачки, під час зіткнення з автомобілем NISSAN LEAF, а під час складання протоколу огляду свого автомобіля позивачка погоджувалася з тим, що внаслідок такого зіткнення передня частина її автомобіля не була пошкоджена.
23.09.2025р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22.10.2025р. від представника відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - Гончаренко І.В., яка діє на підставі довіреності 29.04.2025р., - надійшов відзив проти позову, в якому викладено обґрунтування заперечень такого відповідача проти позову.
В судовому засіданні представник позивача - Блізнєцов Д.Є., який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 24.10.2025р., - підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.
Представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - Гончаренко І.В. - в судовому засіданні підтримала позицію відповідача, що викладена у відзиві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився і про причини неявки не повідомив. Судові повістки-повідомлення направлялися відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання, проте вся кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату з причини відсутності останнього за вказаною адресою, що в контексті положень ст. 128, ч. 4, 9 ст. 130 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи. Оскільки судом не встановлено поважних причин неявки відповідача в судове засідання, то відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
19.02.2025р. близько 09год 15хв, позивачка, керуючи автомобілем TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Черкаси по проспекту Хіміків, 74, всупереч вимог п. 12.1, п. 13.1 та п. 2.3.б Правил дорожнього руху України, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не обрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції та внаслідок ожеледиці здійснила зіткнення з автомобілем «Opel», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який за інерцією здійснив зіткнення з транспортним засобом «Ford», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , яка зупинилася попереду на заборонений сигнал світлофора. Внаслідок такої події всі три автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Через 10 хвилин на тому ж місці ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом NISSAN LEAF, д.н.з. НОМЕР_2 , за тих самих обставин здійснив зіткнення з автомобілем позивачки TOYOTA COROLLA, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував в нерухомому стані на проїзній частині після попередньої ДТП. Внаслідок події автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
За обставинами події першого ДТП працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №250971 від 19.02.2025р. та схема місця ДТП /т. 1 а.с. 204-205/, а за обставинами події другого ДТП - протокол ЕПР1 №251033 від 19.02.2025р. та схема місця ДТП /т. 1 а.с. 206-207/.
Згідно постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.03.2025р. у справі №711/1443/25 ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні першого ДТП /т. 1 а.с. 6-7/, а згідно постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.03.2025 у справі №711/1444/25 винуватцем другого ДТП визнаний ОСОБА_3 /т. 1 а.с. 8-9/.
Позивачка є власником автомобіля TOYOTA COROLLA, 2017р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу /т. 1 а.с. 46/.
Цивільна-правова відповідальність власника автомобіля NISSAN LEAF, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №227235164 від 18.02.2025р. з лімітом страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб в розмірі 250 000 грн. на одну потерпілу особу /т. 1 а.с. 5, 156-158/.
20.02.2025р. ПАТ «НАСК «ОРАНТА» отримало заяву позивачки про страхове відшкодування, а 25.02.2025р. представником страховика складений протокол (акт) огляду транспортного засобу, в якому зафіксовано обсяг пошкоджень на автомобілі TOYOTA /т. 1 а.с. 159-160, 161-164/.
Згідно страхового акту №ОЦВ-25-23-4598/2 від 03.04.2025р. страховиком затверджено, що розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачці у зв'язку з пошкодженням її автомобіля, внаслідок дій ОСОБА_3 , складає 61 770,56 грн. /т. 1 а.с. 171/. Такий акт складений на підставі розрахунку, обчисленого згідно з ремонтною калькуляцією №4598 від 29.05.2025р. за даними системи AUDATEX /т. 1 а.с. 166-169/. Розмір суми страхового відшкодування відповідає розміру обчисленої страховиком вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу /т. 1 а.с. 170/.
Сторони визнають ту обставину, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило виплату позивачці страхове відшкодування в сумі 61 720,56 грн.
За заявою позивачки від 02.04.2025р. судовим експертом Березовським А.А. було здійснено автотоварознавче дослідження автомобіля TOYOTA за результатом якого складений висновок експерта №55 від 10.04.2025р. Згідно такого висновку експерта вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля TOYOTA складає 155 702,08 грн., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників - 103 757,62 грн. /т. 1 а.с. 10-25/.
Окрім того, за заявою позивачки від 06.05.2025р. судовим експертом Березовським А.А. було здійснено автотоварознавче дослідження автомобіля TOYOTA за результатом якого складений висновок експерта №73 від 19.05.2025р. Згідно такого висновку вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля TOYOTA внаслідок пошкодження останнього під час ДТП 19.02.2025р., дорівнює ринковій вартості такого автомобіля до моменту його ушкодження і складає 519 716 грн., а залишкова вартість автомобіля у пошкодженому стані складає 153 492 грн. /т. 1 а.с. 26-46/.
12.06.2025р. позивачка звернулась до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з письмовою вимогою, в якій просила сплатити на її користь страхове відшкодування в розмірі, що дорівнює страховому ліміту 250 000 грн., на що страховик повідомив позивачку про відсутність підстав для задоволення її вимог /т. 1 а.с. 51-54/.
Оскільки відповідачі в добровільному порядку до теперішнього часу не відшкодували позивачці в повному обсязі шкоди, якої вона зазнала внаслідок ДТП, шо сталося з вини ОСОБА_3 , то позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом.
Таким чином, між сторонами існує спір щодо порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону України від 21.05.2024 №3720-ІХ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №3720).
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК).
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №3720 у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Підпунктом 2 пункту 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3720 передбачено, що до введення в дію частини другої статті 14 цього Закону розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб, з дня введення в дію цього Закону становить - 250 тисяч гривень на одну потерпілу особу та 1,25 мільйона гривень на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб.
Отже відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №3720 у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.
Пунктом 1 частини першої статті 27 Закону №3720 передбачено, що страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.
Частиною другою статті 27 Закону №3720 визначено, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону №3720 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:
1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;
2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.
Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п'ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов'язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.
Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №3720 страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.
Натомість згідно з ч. 5 ст. 27 Закону №3720 у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.
Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить, що діюче нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не передбачає необхідності застосування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу потерпілого при визначенні розміру вартості його відновлювального ремонту для обчислення суми страхового відшкодування. Натомість частиною третьою статті 27 Закону №3720 передбачено, що для транспортних засобів із строком експлуатації понад 5 років, при обчисленні вартості відновлювального ремонту та розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже слід виснувати, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на розподіл тягаря доказування у цивільних спорах про відшкодування шкоди та зауважував, що у таких справах з врахуванням презумпції винуватості (ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК) позивач зобов'язаний довести факт завдання шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв'язок між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу. У свою чергу відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоди, якщо доведе, що її завдано не з його вини.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП та його обставини, вина відповідача та отримання позивачем від страховика відповідача ОСОБА_3 суми страхового відшкодування у розмірі 61 720,56 грн. Предметом спору між сторонами є розмір матеріального збитку, якого зазнала позивачка внаслідок пошкодження її автомобіля внаслідок дій ОСОБА_3 , а також обсяг майнової відповідальності завдавача шкоди та його страховика, а підставою позову є недостатність отриманих позивачем коштів за рахунок страховика відповідача для покриття витрат, зумовлених сплатою позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування на відшкодування матеріального збитку, завданого діями відповідача.
Щодо обсягу цивільно-правової відповідальності завдавача шкоди.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що на момент зіткнення автомобіля NISSAN з автомобілем TOYOTA (друга ДТП), останній перебував у нерухомому стані через те, що попередньо був пошкоджений внаслідок події ДТП з вини позивачки (перша ДТП).
Внаслідок першої ДТП було пошкоджено передню частину автомобіля TOYOTA і обсяг таких пошкоджень зафіксований у схемі місця ДТП, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №250971 від 19.02.2025р.
Внаслідок другої ДТП було пошкоджено задню частину автомобіля TOYOTA, але оскільки внаслідок першої ДТП такий автомобіль перебував у нерухомому стані поруч з іншими двома автомобілями-учасниками першої ДТП, то по інерції автомобіль TOYOTA здійснив зіткнення своєю вже пошкодженою передньою частиною з такими автомобілями. Обсяг пошкоджень, завданих автомобілю TOYOTA внаслідок другої ДТП зафіксований у схемі місця ДТП, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №251033 від 19.02.2025р.
Порівняння змісту схем з місця обох ДТП свідчить, що при складанні схеми місця другої ДТП обсяг пошкоджень учасників першої ДТП повністю продубльований зі схеми місця першого ДТП, але додатково містить обсяг пошкоджень автомобіля NISSAN та задньої частини автомобіля TOYOTA. В той же час аналіз відомостей, зафіксованих у схемах до обох ДТП, свідчить, що внаслідок події другого ДТП місце розташування автомобілів-учасників першої ДТП не змінилося відносно об'єктів проїзної частини, тобто внаслідок зіткнення автомобіля NISSAN з автомобілем TOYOTA не відбулось зсуву нерухомих транспортних засобів-учасників ДТП по проїзній частині, що свідчить про незначну силу інерційного руху автомобіля TOYOTA внаслідок поштовху, якого він зазнав через зіткнення з автомобілем NISSAN.
До того ж під час складання представником ПАТ «НАСК «ОРАНТА» протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 25.02.2025р. за участю позивачки, остання не заперечувала того, що пошкодження передньої частини автомобіля TOYOTA не відноситься до події другого ДТП, про що свідчить відсутність її зауважень у такому протоколі.
Таким чином, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України стороною позивача не надано суду будь-яких доказів, на підставі яких можливо було б розмежувати ступінь збільшення пошкоджень передньої частини автомобіля TOYOTA внаслідок події другого ДТП. Отже необґрунтованими є доводи сторони позивача про те, що водій ОСОБА_3 є відповідальним за 50% збитків, завданих внаслідок пошкодження передньої частини автомобіля TOYOTA, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються належними доказами.
В той же час, беззаперечною є та обставина, що відповідачі є відповідальними за обсяг збитків, завданих внаслідок пошкодження задньої частини автомобіля TOYOTA, оскільки такі пошкодження виникли внаслідок протиправних дій водія ОСОБА_3 ..
Щодо розміру матеріального збитку, за який цивільно-правова відповідальність покладається на відповідачів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. Такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
В аспекті спірних правовідносин суд звертає увагу, що в даному випадку цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану майну внаслідок події ДТП з вини ОСОБА_3 , в межах суми 250 000 грн. відноситься до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що обумовлюється дією полісу №227235164.
На підтвердження розміру матеріальних збитків стороною позивача надано суду висновок судового експерта №55 від 10.04.2025р., складеного за замовленням позивачки, відповідно до якого розмір вартості відновлювального ремонту задньої частини автомобіля TOYOTA складає 155 702,08 грн.
Надаючи оцінку допустимості такого доказу суд звертає увагу на наступне. Положення статей 76, 102 - 113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2, 5, 6 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Наданий стороною позивача висновок експерта №55 від 10.04.2025р. відповідає всім критеріям належності, допустимості та достовірності, а відтак у суду відсутні підстави для його відхилення.
В той же час судом встановлено, що розрахунок розміру страхового відшкодування здійснено ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі ремонтної калькуляції №4598 від 29.05.2025р. за даними системи AUDATEX /а.с. 166-169/. Натомість у такому документі відсутні відомості щодо врахування вартості ремонту запчастини з кодом AUDATEX «2640», яка зафіксована в акті огляду від 25.02.2025р., складеного представником ПАТ «НАСК «ОРАНТА», як дефектована. З огляду на зазначену обставину суд відхиляє такий доказ сторони відповідача, оскільки він не містить повного обсягу запчастин, які підлягають ремонту (заміні) під час відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA для усунення пошкоджень, завданих внаслідок ДТП, а відтак є неповним.
Беручи до уваги зміст заперечень сторони відповідача, суд звертає увагу, що розмір реальних збитків визначається вартістю відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу, оскільки саме такі витрати має зробити потерпілий для відновлення стану свого пошкодженого майна. Положення ч. 3 ст. 27 Закону №3720, якими передбачено можливість включення до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, вартості аналогів оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу, не є підставою для обчислення вартості відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, оскільки відповідні поняття не є тотожними.
В цьому контексті суд звертає увагу, що передбачені ч. 3 ст. 27 Закону №3720 положення щодо обчислення вартості відновлювального ремонту з врахуванням цін аналогів оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу, за своєю сутністю є диспозитивними, а отже надає страховику право при розрахунку вартості відновлювального ремонту не використовувати вартість оригінальних складових запчастин, а використати їх аналоги, які за своєю вартістю можуть бути як дешевші, так і дорожчі. Натомість це не звільняє страховика від обов'язку здійснення оцінки вартості відновлювального ремонту в порядку, передбаченому законом, а така оцінка може бути здійснена лише з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом.
Натомість всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів, які з точки зору належності, допустимості та достовірності, свідчили б про те, що з використанням аналогів оригінальних запчастин вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA буде меншою, ніж зазначена у висновку експерта №55 від 10.04.2025р., що наданий стороною позивача. Тобто всупереч засад змагальності стороною відповідача не спростовано обґрунтованість обставин, які доведені стороною позивача (вартість відновлювального ремонту).
За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість та правомірність доводів позивачки про те, що вартість відновлювального ремонту задньої частини її автомобіля, складає 155 702,08 грн., а за вирахуванням ставки ПДВ сума страхового відшкодування в даному випадку мала складати 132 873,40 грн.
Беручи до уваги, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» фактично виплатила позивачці суму коштів в розмірі 61 720,56 грн., то позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» несплаченого страхового відшкодування в розмірі 71 152,84 грн. підлягають до задоволення, оскільки така сума коштів є різницею між фактично виплаченим розміром страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA без ПДВ (132 873,40грн. - 61 720,56грн.).
Натомість решта позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивачки коштів на відшкодування майнових збитків є необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
За змістом статті 23 ЦК моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз'яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачка зазначила, що в даному випадку моральна шкода полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу фізичного знищення (пошкодження) її автомобіля та відчутті напруження через необхідність у судовий спосіб захищати свої порушені права, негативні наслідки для самопочуття і здоров'я.
Суд враховує, що пошкодження майна в ДТП завжди породжує негативні емоції у людини і можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я.
Разом з тим, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а змістом моральних страждань потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що ушкодженню автомобіля TOYOTA, внаслідок зіткнення з ним автомобіля NISSAN під керуванням ОСОБА_3 , передувало його пошкодження внаслідок ДТП, спричиненої з вини позивачки. Тобто на момент зіткнення автомобілів NISSAN та TOYOTA, останній вже перебував у пошкодженому стані, оскільки після ДТП з вини позивачки її автомобіль зазнав значних ушкоджень передньої частини. За змістом наданого стороною позивача висновку експерта №73 від 19.05.2025р. слід виснувати, що ступень пошкодження передньої частини автомобіля TOYOTA був значним та істотним, оскільки через значну вартість відновлювального ремонту таких пошкоджень автомобіль вважається фізично знищеним.
Порівняння вартості відновлювального ремонту передньої та задньої частин автомобіля TOYOTA, що зазначена у наданих стороною позивача висновках експерта, свідчить, що внаслідок пошкодження свого автомобіля позивачка зазнала матеріальних збитків, з яких 80% обумовлені її діями (пошкодження передньої частини), а 20% внаслідок дій ОСОБА_3 (пошкодження задньої частини).
Всупереч положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачкою не надано суду доказів на підтвердження обставин, які б свідчили що внаслідок пошкодження її автомобіля вона зазнала негативних наслідків для самопочуття і здоров'я, чи змушена була змінити звичний спосіб життя.
Також суд бере до уваги, що за результатом розгляду майнових вимог позивачки в частині відшкодування матеріальних збитків у даному судовому провадженні судом не встановлено порушень її законних прав та інтересів з боку відповідача ОСОБА_3 ..
За таких обставин суд вважає необґрунтованими доводи позивачки про те, що вона зазнала душевних страждань через пошкодження її автомобіля саме внаслідок дій водія ОСОБА_3 , а відтак вимоги про покладання на такого відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачці моральної шкоди не підлягають до задоволення.
За таких обставин суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в межах вимог про стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» суми несплаченого страхового відшкодування в розмірі 71 152,84 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідні витрати складаються з витрат зі сплати судового збору та інших витрат сторін, пов'язаних з розглядом справи.
В позовній заяві позивачка просила компенсувати їй за рахунок відповідача ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 703,53 грн. та оплати послуг експерта в розмірі 4 800 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 71 152,84 грн., що складає 19,54% від загальної ціни позову (364 232,70 грн.).
Враховуючи зміст положень п.п. 1, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4, ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», то в даному випадку розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачкою при поданні позову, складає 3 642,33 грн. (один відсоток від ціни позову). Таким чином, розподілу між сторонами підлягає саме така сума судового збору, що сплачена позивачкою. Решта суми сплаченого позивачкою судового збору є переплатою і може бути повернута за її клопотанням в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Позовні вимоги були задоволені лише в частині до відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА», а отже на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу має бути відшкодовано за рахунок такого відповідача 711,71 грн. судового збору (3 642,33грн. * 19,54% / 100%).
Стосовно інших судових витрат позивачки, то суд зауважує наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачка просила компенсувати їй витрати з оплати послуг експерта в розмірі 4 800грн.
На підтвердження таких витрат суду надано акт наданих послуг від 19.05.2025р. /т. 1 а.с. 55/ та платіжна інструкція від 12.05.2025р. на суму 4 800 грн. /т. 1 а.с. 56/.
Аналіз таких документів свідчить, що вони обумовлені оплатою послуг експерта за складання висновку №73 від 19.05.2025р. Натомість такий висновок не є необхідним доказом для правильного вирішення спору між сторонами і не використовувався судом при вирішенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальних збитків позивачці за рахунок відповідачів. В основі обґрунтування мотивів ухвалення рішення у справі судом використовувався лише висновок експерта №55 від 10.04.2025р., але доказів витрат позивачки на оплату послуг експерта за складання такого висновку суду не надано.
Наданий стороною позивача висновок експерта №73 від 19.05.2025р. був застосовний лише при оцінці позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, що заявлялись позивачкою до відповідача ОСОБА_3 .. Натомість за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність відмови у позові в частині всіх вимог до відповідача ОСОБА_3 , а відтак у суду відсутні правові підстави для покладання на такого учасника справи обов'язку з компенсації будь-яких судових витрат позивачки.
За таких обставин вимоги позивачки про компенсацію судових витрат з оплати послуг експерта є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.
Таким чином в порядку розподілу судових витрат з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивачки слід стягнути суму коштів в розмірі 711,71 грн.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (код ЄДРПОУ 00034186; юридична адреса - вул. Здолбунівська, буд.7-Д, м. Київ) на користь ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму несплаченого страхового відшкодування в розмірі 71 152грн 84коп та судові витрати в розмірі 711грн 71коп, тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 71 864 грн. 55коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: В.М. Скляренко