Cправа № 2а-2330/09/0770
Ряд стат. звіту № 10.3.4
Код - 05
18 січня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
при секретарі судового засідання Скуби В.І.
за участю сторін:
представника позивача: Шибаєва Анатолія Миколайовича;
представника відповідача: Дербаль Михайла Михайловича;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Техніка»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 132800 грн., -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 18 січня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 січня 2011 року.
До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Техніка»(надалі -ТОВ «Полімер-Техніка»), якою просить стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 132800 грн..
Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ (надалі Закон України № 875-ХІІ) для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік відповідач не виконав вимогу Закону України № 875 щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі середньої річної заробітної плати в ТОВ «Полімер-Техніка»за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав з мотивів, що наведені в позовній заяві. Додатково пояснив, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, що визначена статтею 19 Закону України № 875 в редакції Закону України № 2960-IV від 06.10.2005 року, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких позовні вимоги заперечив повністю з наступних мотивів. ТОВ «Полімер-Техніка»інформувало Воловецький районний центр зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. ТОВ «Полімер-Техніка»щомісячно подавало у Воловецький районний зайнятості звіти (форма № 3-ПН, затверджена наказом Мінпраці України від 19.12.2005 р. № 420), про наявність вільних робочих місць та вакантних посад. Однак, Воловецьким районним центром зайнятості не було направлено для працевлаштування інвалідів. Ні позивач, ні інший державний орган, ні конкретний інвалід на товариство для працевлаштування не зверталися. Крім того, відповідно до статті 18 частини 1 Закону України № 875-ХІІ, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви з мотивів, що наведені у письмових запереченнях.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що 13 лютого 2009 року ТОВ «Полімер-Техніка»подало до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с. 5). Відповідно до рядка 01 звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 452 чоловік. Відповідно до рядка звіту 03 кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України № 875 становить 18 особи. Відповідно до рядка звіту 02 середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 8 осіб. Тобто відповідачем не працевлаштовано, відповідно до нормативу, інвалідів в кількості 10 осіб.
За змістом статті 19 Закону України № 875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до статті 18 частини 3 Закону України № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 181 частини 3 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Статтею 20 частиною 1 Закону України № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як установлено Закарпатським окружним адміністративним судом, на виконання вимог законодавства, ТОВ «Полімер-Техніка»направляло до Воловецького районного центру зайнятості Закарпатської області відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів (а.с.а.с. 16-51).
Відповідно до довідок від 15 травня 2009 року за № 142-05 та від 15 травня 2009 року за № 141-04/1, що видана директором Воловецького РЦЗ -протягом 2008 року ТОВ «Полімер-Техніка» не порушувало законодавство про зайнятість населення та законодавство про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. У 2008 році Воловецьким РЦЗ не видавалося направлення на працевлаштування інвалідів, фактів відмов у працевлаштуванні не було (а.с.а.с. 14, 15).
У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, або за відмову направлених інвалідів працевлаштуватися.
Відповідно до листа голови Вищого адміністративного суду України О. Пасенюка від 30 березня 2010 року за № 422/11/13-10, що адресований головам апеляційних адміністративних судів України, доведено до їх відома постанови Верховного Суду України, в яких викладено правову позицію щодо застосування положень статей 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яка полягає у наступному. Суди, дійшовши висновку про обґрунтованість застосування санкцій за незайняті інвалідами робочі місця, помилково не врахували, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Отже, позиція Закарпатського окружного адміністративного суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії.
Керуючись статтями 11, 70, 71, 72, 86, 160-163 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Техніка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 132800 грн., відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий Гаврилко С.Є.