м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді 099 520 65 95
Справа № 932/2641/25
Провадження № 1-кс/932/2547/26
про обрання запобіжного заходу
02 червня 2026 року м. Дніпро
Слідча суддя Шевченківського районного суду м. Дніпра ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.1 ст.366 КК України -
Прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання вказує, що у кримінальному провадженні № 62025050010006168 від 10.02.2025 здійснюється досудове розслідування за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч.4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та за ч. 5 ст. 426-1 КК України .
Досудовим розслідуванням встановлено, що злочинна організація до складу якої входили, як організатор - колишній командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , колишні військовослужбовці вказаної частини, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та фактичний власник ОСОБА_9 , використовуючи свої службові повноваження і пов'язані з ними можливості, вчинили протягом 2024 року заволодіння бюджетними коштами військової частини НОМЕР_1 під час виконання 37 договорів з нібито закупівель військового майна до військової частини НОМЕР_1 , з них: 28 договорів на суму 38358000 грн щодо FPV дронів (які фактично не поставлялися) та 9 договорів на суму 8726850 грн щодо призматичних коліматорів (шляхом поставки інших дешевих підробок).
12 січня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч.4 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.1 ст.366 КК КК України, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які не зменшилися, свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому просив у клопотанні слідчого суддю продовжити стосовно ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників провадження, висловлені у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 на задоволенні клопотання наполягав, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у клопотанні.
ОСОБА_5 у судовому засіданні прохав відмовити у задоволенні клопотання.
Захисник ОСОБА_4 із клопотанням не погодилася, подала письмові заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що підозра не обґрунтована. Підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, на утриманні має неповнолітню дитину. Заявлені ризики не доведені, ризик незаконного впливу на свідків не підтверджується також, оскільки в органу досудового розслідування відсутні будь-які дані щодо тиску на свідків. Прохала обрати більш м'який запобіжний захід. Прохала зменшити розмір застави, оскільки визначений розмір застави в ухвалі слідчого судді від 07.04.2026 є непомірним. Сторона захисту не перешкоджає ознайомленню із матеріалами кримінального провадження.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та копії долучених до нього матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідча суддя доходить таких висновків.
Встановлено, що слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025050010006168 від 10.02.2025, процесуальне керівництво забезпечується прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
За версією сторони обвинувачення злочинна організація до складу якої входили, як організатор - колишній командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , колишні військовослужбовці вказаної частини, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та фактичний власник ОСОБА_9 , використовуючи свої службові повноваження і пов'язані з ними можливості, вчинили протягом 2024 року заволодіння бюджетними коштами військової частини НОМЕР_1 під час виконання 37 договорів з нібито закупівель військового майна до військової частини НОМЕР_1 , з них: 28 договорів на суму 38358000 грн щодо FPV дронів (які фактично не поставлялися) та 9 договорів на суму 8726850 грн щодо призматичних коліматорів (шляхом поставки інших дешевих підробок).
Отже, у кримінальному провадженні № 62025050010006168 від 10.02.2025 орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.
12 січня 2026 року ОСОБА_5 затримано у порядку, встановленому ст. 208 КПК України та ОСОБА_5 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
14 січня 2026 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра до ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12.03.2026 включно.
05 березня 2026 року першим заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 строк досудового розслідування кримінального провадження № 62025050010006168 від 10.02.2025 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч.4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та за ч. 5 ст. 426-1 КК України, продовжений до трьох місяців, тобто до 12.04.2026 включно.
09 березня 2026 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 продовжений до 12.04.2026 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06.04.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025050010006168 від 10.02.2025 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч.4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України продовжений до шести місяців, тобто до 12 липня 2026 року.
08 квітня 2026 року ухвалою слідчого судді строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 продовжений до 06.06.2026 включно.
07 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.
07 травня 2026 року старшим слідчим в ОВС Першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, за дорученням прокурора, підозрюваному та стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (ч. 3 ст. 197 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри
Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 276-278 КПК України, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" зазначено, що "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
У судовому засіданні встановлено, що стороною захисту не подавалися клопотання про скасування повідомлення про підозру від 12 січня 2026 року.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідча суддя вважає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 підтверджується: протоколами допиту в якості свідка командира взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_2 , яка входила у склад військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 , оглядом мобільного телефону ОСОБА_11 , протоколами допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , протоколом огляду інформації зі всесвітньої інтернет-мережі, інформацією з Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», інформацією з митних органів, згідно якої ТОВ «Платінум ЕКО» та ТОВ «Адамаз», а також інші суб'єкти господарювання в межі України FPV дрони «ProBj100 + (посилена батарея)» 5 км та коліматорні приціли «Trijicon ACOG» не імпортували, окрім офіційних дилерів з продажу коліматорних прицілів «Trijicon» і то в незначній кількості; інформацією з Міністерства оборони України, згідно якої відомості щодо прийняття на озброєння, допуску до експлуатації та використання з лютого 2022 року по день відповіді FPV дронів «ProBj100 + (посилена батарея)» 5 км - відсутні, висновками ГУ ДПС в Одеській області та ГУ ДПС в Харківській області згідно яких встановлено, що за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ «АДАМАЗ» та ТОВ «Платінум ЕКО» реальність проведення господарських операцій не підтверджується.
Досліджені відомості переконують слідчу суддю в тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміновані кримінальні правопорушення, отже на цьому етапі підозра є обґрунтованою.
Слідча суддя вважає підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, у кримінальному провадженні № 62025050010006168 від 10.02.2025 обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_5 , до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатніми.
Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності у діях підозрюваного вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Враховуючи зазначене, такий високий рівень обґрунтованості підозри виправдовує більш серйозне втручання в права особи при вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначенні розміру альтернативної застави.
Стороною захисту не надано доказів на підтвердження існування обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому злочинів.
Наявність ризиків, та їх обґрунтованість.
На думку слідчої судді органом досудового розслідування доведені ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Обставини, які підтверджують ризик передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 інкриміноване діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжкого злочину, у зв'язку з чим усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку слідчої судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання у сукупності із вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слідча суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.
Слідча суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати із метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, адже потерпілий та свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4ст. 95 КПК України. Не менш важливим є той факт, що підозрюваний є діючим працівником поліції.
До того ж, слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування триває і є необхідність у встановленні та допиті інших свідків, проведенні додаткових допитів вже встановлених свідків.
При оцінці вказаного ризику слідчий суддя враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права обвинуваченого на перехресний допит. Суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків (ст. 23 КПК України).Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не є обґрунтованим.
Підозрюваний одружений, має неповнолітню дитину.
Незважаючи на позитивну характеристику та особу підозрюваного, запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, шляхом обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, неможливо через те, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не будуть обмежувати можливість підозрюваного пересуватися та не виключають комунікацію із іншими особами.
Під час розгляду клопотання прокурором доведено, що на сьогодні продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, оскільки поданими матеріалами підтверджується, що він може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки підозрюється у вчиненні, в тому числі, особливо тяжких злочинів, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі до 13 років, має навички, які можуть сприяти переховуванню від органів досудового розслідування та суду, впливати на інших учасників кримінального провадження.
При цьому врахувавши тривалість досудового розслідування, його стадію, обсяг вчинених органом досудового розслідування дій та відсутність відомостей про вчинення підозрюваним інших протиправних дій, суддя вважає недоведеними ризики перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню.
Таким чином доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтування наявності продовження існування ризиків, є необґрунтованими та спростовуються дослідженими матеріалами кримінального провадження.
З наданих матеріалів слідча суддя доходить висновку, що стороною обвинувачення доведена наявність обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування і звернення з обвинувальним актом до суду до закінчення строку тримання підозрюваного під вартою, встановленого у попередній ухвалі слідчого судді 06.06.2026.
Наявність обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження, які продовжують існувати до цього часу, свідчить про наявність об'єктивної необхідності в продовженні строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.
Щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, то за встановлених слідчою суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, зазначених вище, застосування застави як основного запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій. Зокрема, домашній арешт, в тому числі цілодобовий, унеможливить обмеження доступу підозрюваного до технічних пристроїв та можливість спілкування з іншими особами (в т.ч. свідків, щодо яких можливий ризик впливу), що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_5 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Позбавлення свободи та особистої недоторканості має бути обґрунтованим. Відсутність будь-яких підстав у рішеннях судових органів, які санкціонують тримання під вартою протягом тривалого періоду часу, може бути несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим п. 1 ст. 5 (рішення у справі «Сташайтіс проти Литви» від 21.03.2002 р.(пп. 66-67).
На даний час, таке обмеження права ОСОБА_5 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо зменшення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді від 08.04.2026 ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 06.06.2026 включно та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4992000 (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто дві тисячі) гривень.
У судовому засіданні сторона захисту прохала зменшити розмір застави та визначити у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
За приписами ч.3 ст. 183 слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
За змістом приписів ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави слідчий суддя зобов'язаний врахувати: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу; 3) встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України; 4) можливість достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків; 5) те, що такий розмір не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.
У судовому засіданні встановлено, що застава у раніше визначеному розмірі так і не була внесена, що викликає обґрунтовані сумніви щодо її співмірності із фінансовими можливостями підозрюваного. За поясненнями сторони захисту невнесення застави викликано надмірним її розміром, який не співвідноситься із майновим станом ОСОБА_5 , підтвердженням чого є надані відомості щодо майнового стану підозрюваного, свідоцтва про народження неповнолітнього сина ОСОБА_22 , який перебуває на його утриманні.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що розмір застави має бути результатом індивідуалізованої оцінки та враховувати майновий стан особи, її процесуальні ризики та реальну можливість внесення такої застави. У рішеннях Mangouras v. Spain, Bojilov v. Bulgaria та Istomina v. Ukraine Суд прямо підкреслив, що застава не може мати карального характеру, а сама лише тяжкість обвинувачення не виправдовує автоматично надмірний розмір застави.
ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» дійшов висновку, що застава це не компенсація. Гарантія за статтею 5 § 3 Конвенції з прав людини покликана забезпечити присутність обвинуваченого в суді, а не відшкодування шкоди, завданої злочином.
У судовому засіданні прокурор розмір застави, визначений у клопотання обґрунтовував лише розміром спричинених збитків та тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, що не може автоматично виправдовувати надмірний розмір застави.
ЄСПЛ у справах Mangouras v. Spain та Bojilov v. Bulgaria наголосив, що застава не повинна мати карального характеру. Встановлення суми, яку підозрюваний об'єктивно не може сплатити, є порушенням права на свободу за статтею 5 Конвенції.
За встановлених обставин вважаю, що надмірний розмір застави несе загрозу перетворитися з процесуального механізму забезпечення належної процесуальної поведінки на приховану форму безальтернативного тримання під вартою.
Ступень тяжкості злочинів, за якими ОСОБА_5 пред'явлено підозру, кількість епізодів цих кримінальних правопорушень, вчинення їх під час дії воєнного стану в країні колегія суддів розцінює як виключний випадок та як підставу для обрання застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, з огляду на дані про доходи ОСОБА_5 , про те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, про наявність у нього постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків вважаю за необхідне зменшити розмір застави до 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 164 800,00 грн., що на цьому етапі кримінального провадження буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.
Вважаю, що застава саме у розмірі 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених цим Кодексом та не є завідомо непомірною для нього.
Зазначений розмір застави суд вважає справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного та буде належною гарантією того, що у разі сплати цієї застави, ОСОБА_5 , вирішить не зникати через побоювання її втратити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 177-178, 183-184, 186, 193-194, 196-197, 309-310 КПК України, слідча суддя -
Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 задовольнити частково.
У задоволенні клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, іншого, аніж тримання під вартою, захиснику ОСОБА_4 відмовити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, але не пізніше проведення підготовчого засідання, тобто до 30.07.2026 включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 1 164 800 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі вісімсот) гривень.
У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, у провадженні якого буде знаходитись справа, прокурора, слідчого судді чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, в залежності від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого фактичного місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання яких, слідчим суддею або судом буде вирішено питання про звернення застави в дохід Держави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України, роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Строк дії ухвали до 30 липня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Повний текст ухвали проголошено 05 червня 2026 року.
Слідча суддя ОСОБА_23