Справа № 694/1629/26 1-кс/694/422/26
про застосування запобіжного заходу - домашній арешт
27.05.2026 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання начальник відділення СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12026250360000604 від 25.05.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який має середню освіту, пенсіонера, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, депутатом, особою з інвалідністю, військовослужбовцем не є, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
з участю підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_8 (ВКЗ),
Начальник відділення СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання вказує, що у провадженні слідчого відділу Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області знаходяться матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026250360000604 від 25.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 близько 13 год. 30 хв. 25 травня 2026 року, перебуваючи у будинку свого домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , після сварки з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являється йому сином (у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), вчиняючи правопорушення, пов'язане з домашнім насильством, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 , який в цей час спав на ліжку, з метою позбавлення його життя, взявши сокиру в підсобному приміщенні будинку, якою умисно завдав один удар в голову зліва потерпілому, який спав на правому боці в кімнаті будинку, спричинивши останньому тілесні ушкодження не сумісні з життям, від яких він цього ж дня помер в КНП «Корсунь - Шевченківська лікарня».
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 162 від 26.05.2026 смерть ОСОБА_9 настала внаслідок травматичного субарахноїдального крововиливу, перелому кісток черепу, закритої черепно-мозкової травми, з використанням тупого предмету.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
25.05.2026 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
26.05.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В матеріалах кримінального провадження міститься достатньо фактичних даних для обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, які містяться у протоколах слідчих дій та інших документах.
Крім того слідчий вказує, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовані тим, що підозрюваний ОСОБА_7 усвідомлює, що за вчинений злочин, в разі доведення його вини, йому загрожує максимальне покарання у вигляді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі, згідно санкції інкримінованої статті (ч.1 ст. 115 КК України), а тому, зважаючи на тяжкість покарання, підозрюваний, з метою уникнення від покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовано усвідомленням ОСОБА_7 невідворотності покарання у вигляді реального позбавлення волі за вчинене кримінальне правопорушення, а тому може здійснювати погрози, підкуп, умовляння свідків, схиляння їх до дачі неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Підозрюваний ОСОБА_7 може здійснювати незаконний вплив шляхом здійснення погроз насильницькими діями, в результаті чого схилити свідків у кримінальному провадженні до дачі неправдивих показань. Разом з тим, ОСОБА_7 безпосередньо зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де також проживає свідок у кримінальному провадженні (дружина підозрюваного та мати покійного) ОСОБА_10 , яку він може підбурювати, шляхом залякування до дачі неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні підтверджується характером та ступенем тяжкості інкримінованого діяння, оскільки підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя людини, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Спосіб та обставини вчинення кримінального правопорушення свідчать про підвищений рівень суспільної небезпечності поведінки підозрюваного та схильність до агресивного способу вирішення конфліктів. З урахуванням того, що підозрюваний продовжує проживати у спільному помешканні з близькими родичами потерпілого, існує ризик виникнення нових конфліктних ситуацій та вчинення інших кримінальних правопорушень. При цьому похилий вік та відсутність попередніх судимостей не виключають можливості настання вказаного ризику, зважаючи на тяжкість та насильницький характер інкримінованого кримінального правопорушення.
Слідчий зазначає, що з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали дане клопотання, просили його задовольнити. Слідчий ОСОБА_4 зазначив, що даний вид запобіжного заходу є об'єктивним та забезпечить належну поведінку підозрюваного, разом з тим, підозрюваний співпрацює із слідством, надає показання, сприяє встановленню об'єктивних обставин правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 55 років проживає разом з дружиною ОСОБА_10 у власному будинку по АДРЕСА_1 . Про вчинене щиро шкодує, вину визнав, розкаявся, зазначив, що разом з дружиною доведені до краю поведінкою сина. Син дуже знущався над ним та дружиною, бив, забирав всю пенсію, гроші пропивав, завжди в нетверезому стані, пиячив у гаражі з товаришами з ранку до ночі, не працював, все виніс із хати та продав. Дружина дуже хворіє, і він після інсульту. Останньою краплею стало те, що після інсульту ОСОБА_7 лікувався в стаціонарі лікарні, після виписки отримав список та придбав ліки, витративши всю пенсію (4 000 грн), ліки розставив в коробці, як рекомендувала лікар, приймав їх кілька днів, 25.05.2026 син у стані важкого алкогольного сп'яніння застосовував силу до нього, вимагав віддати пенсію, яку витрачено на ліки, почувши, що на всі грощі куплено ліки, схопив коробку та ногами їх раздавив. Додатково зазначив, що таку поведінку сина терпіли з дружиною багато років, однак враховуючи стан здоров'я свій та дружини, просто не витримав більше знущань.
Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, зазначивши, що ОСОБА_7 не становить суспільної небезпеки, скоїв правопорушення через регулярні вчинення домашнього насильства сином над ним та дружиною. Має похилий вік - 76 років, відсутність попередніх судимостей, тяжкий стан здоров'я. Вважає, що за наявності всіх обставин, можливо застосувати до підозрюваного домашній арешт.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі статтею 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 слідчий суддя виходить з наступного.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього одного з запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження. Такими доказами є: дані рапорту оперативного чергового Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_11 від 25.05.2026; дані проколу огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 від 25.05.2026 та відеозаписом його проведення; дані показань свідка ОСОБА_10 від 25.05.2026; дані показань свідка ОСОБА_12 від 25.05.2026; дані протоколу затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України від 25.05.2026; дані лікарського свідоцтва про смерть №130 від 26.05.2026; інші матеріали кримінального провадження.
Щодо наявності вказаних ризиків слідчий суддя приходить до наступного.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Так, слідчий суддя вважає доведеним ризик передбачений п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 відповідальність за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчим і прокурором в судовому засіданні в достатній та переконливій мірі не доведений.
Відтак, слідчий суддя вважає доведеним лише ризик, передбачений п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За результатами встановлених в судовому засіданні обставин та з врахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії»). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
Тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення підозрюваного на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Наразі виключних обставин для утримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою слідчий суддя не знаходить, оскільки останній має сталі соціальні зв'язки, місце проживання, характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, має тяжкий стан здоров'я після перенесеного інсульту, потребує нагляду лікарів. Окрім того дружина ОСОБА_7 теж похилого віку. самостійно не пересувається, не має можливості дійти навіть до магазину за продуктами, тому відсутність ОСОБА_7 за місцем проживання поставить під загрозу життя його дружини.
Відтак, необхідність в обранні найтяжчого запобіжного заходу відсутня. Встановлений у судовому засіданні ризик можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, на думку слідчого судді, не дає достатніх підстав для застосування найтяжчого виняткового запобіжного заходу.
Прокурором та слідчим на сьогоднішній день не доведено виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права обвинуваченого на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Окрім того, у слідчого судді відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Слідчий суддя вважає достатнім запобіжним заходом домашній арешт і саме такий запобіжний захід на думку слідчого судді зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. На переконання слідчого судді, на даній стадії досудового розслідування та, за встановлених слідчим суддею обставин в ході розгляду цього клопотання, нічний домашній арешт у поєднанні з покладеними на підозрюваного обов'язками, повністю нівелює заявлені та встановлені ризики і в змозі урівноважити інтереси сторін.
При цьому, слідчий приймає до уваги, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання (власне житло), де він проживає з дружиною, та зможе перебувати під домашнім арештом, раніше не судимий, а також сімейні та інші обставини, наведені вище.
Отже, з урахуванням викладеного вище, суд вважає, що в теперішній час запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час є обґрунтованим і співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_7 , характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, переховуванням від органів досудового розслідування та суду. Саме такий запобіжний захід може як запобігти імовірним ризикам, так і забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 на стадії досудового розслідування та в процесі розгляду кримінального провадження в суді.
Окрім цього, відповідно до норм ст. 181 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись вимогами статтями 132, 176 178, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання начальник відділення СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12026250360000604 від 25.05.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який має середню освіту, пенсіонера, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, депутатом, особою з інвалідністю, військовослужбовцем не є, раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, заборонивши останньому залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 20.00 вечора до 08.00 ранку, терміном 60 діб в межах строків досудового розслідування, тобто до 23.07.2026.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчих із числа слідчої групи за першою вимогою;
- не залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора та суду, окрім випадків необхідності надання підозрюваному невідкладної медичної допомоги за межами місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- не спілкуватися із свідками в цьому кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою мають право з'явитися у житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час визначити до 23.07.2026 року включно.
Ухвалу направити на виконання до Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали складено 03.06.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1