04 червня 2026 року
м. Київ
справа №320/52244/24
адміністративне провадження № К/990/24551/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №320/52244/24 за позовом ОСОБА_1 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, договору та бездіяльності,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Міністерства юстиції України, у якому просила:
- поновити термін на подання позовної заяви щодо невиконання договірних зобов'язань за N81725/06-24 від 28 червня 2024 року щодо експертизи Київським науково-дослідним інститутом та нереагуванням Міністерства Юстиції України на звернення від 07 жовтня 2024 року №ДО-17893456 (вх. №Д-30103 від 07 жовтня 2024 року), скероване ДУ «Урядовий контактний центр» щодо неналежної експертизи та визнання бездіяльності Міністерства Юстиції України та визнання клопотання експерта КНДІСЕ Тетяни Тамакової про надання додаткових матеріалів від 02 серпня 2024 року за №8493/24-26/7422/24-61 та клопотання від 07 жовтня 2024 року за №7422/24-61, отриманого 24 жовтня 2024 року простим листом неправомірним;
- визнати клопотання експерта КНДІСЕ Тетяни Тамакової від 02 серпня 2024 року за №8493/24-26/7422/24-61 та клопотання від 07 жовтня 2024 року за №87422/24-61, отриманого 24 жовтня 2024 року простим листом неправомірним без врахування мого клопотання від 18 вересня 2024 року про здійснення експертизи на підставі поданих документів до ХВ КНДІСЕ та КНДІСЕ;
- визнати договір КНДІСЕ за №81725/06-24 від 28 червня 2024 року щодо експертизи таким, що не виконаний у встановлений законом термін протягом 90 днів та підлягає відшкодуванню витрачених коштів з ХВ КНДІСЕ та КНДІСЕ;
- зобов'язати КНДІСЕ у короткий термін здійснити експертизу на підставі поданих документів до ХВ КНДІСЕ та КНДІСЕ;
- визнати бездіяльність Міністерства юстиції України, яке формально надало відписку від 10 жовтня 2024 року за №139724/Д-30103/6.3, отриману 24 жовтня 2024 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року, позов повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) внаслідок порушення правил об'єднання позовних вимог.
28 травня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 320/52244/24. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За змістом частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною третьою статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Повертаючи позовну заву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Частиною першою статті172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги в частині невиконання договірних зобов'язань за N81725/06-24 від 28 червня 2024 року щодо експертизи Київським науково-дослідним інститутом, а саме: 1) визнання неправомірним клопотання експерта КНДІСЕ Тетяни Тамакової від 02 серпня 2024 року за №8493/24-26/7422/24-61 та клопотання від 07 жовтня 2024 року за №87422/24-61; 2) визнання таким, що не виконаний у встановлений законом термін протягом 90 днів договору КНДІСЕ за №81725/06-24 від 28 червня 2024 року щодо експертизи та відшкодування витрачених коштів з ХВ КНДІСЕ та КНДІСЕ; 3) зобов'язання КНДІСЕ у короткий термін здійснити експертизу на підставі поданих документів до ХВ КНДІСЕ та КНДІСЕ - не належать до вимог, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідні позовні вимоги ґрунтуються на правовідносинах щодо виконання договору КНДІСЕ за №81725/06-24 від 28 червня 2024 року, тобто стосуються виключно договірних зобов'язань, при цьому, ні Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, ні Хмельницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не здійснюють щодо позивача владних управлінських функцій, внаслідок чого в межах спірних правовідносин вони не виступають у якості суб'єкта владних повноважень.
Водночас, під час розгляду звернення позивача від 07 жовтня 2024 року №ДО-17893456 (вх.№Д-30103 від 07 жовтня 2024 року) із наданням відповіді від 10 жовтня 2024 року №139724/Д-30103/6.3 Міністерство юстиції України діяло у якості суб'єкта владних повноважень керуючись положеннями Закону України «Про звернення громадян», а тому оскаржувана позивачем бездіяльність Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення та надання відповіді - підлягає розгляду у встановленому КАС України порядку.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявленим позивачем позовним вимогам, законодавством встановлено різну підсудність, що свідчить про порушення правил об'єднання позовних вимог та наявність підстав для застосування положень пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України для повернення позовної заяви.
З огляду на наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про повернення позовної заяви.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 320/52244/24 за позовом ОСОБА_1 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, договору та бездіяльності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
М.І. Смокович