04 червня 2026 року
м. Київ
справа №240/6472/25
адміністративне провадження № К/990/18080/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 24.02.2026 у справі №240/6472/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деноіл» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 24.02.2026, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деноіл» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2024 №00061230710, яким визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 4.539.348,75 грн, №00061260710, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4.736.138,75 грн, №00061290710, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 2.025.090,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 21.04.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 24.02.2026 у справі №240/6472/25.
Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано клопотання про усунення недоліків, уточнену касаційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
Скаржником зазначено, що первинна касаційна скарга на оскаржувані судові рішення була подана вчасно, повторно касаційна скарга направлена без зайвих зволікань, повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному праву на її подання та з моменту прийняття оскаржуваного рішення не пройшло одного року.
Податковим органом вказано підставою касаційного оскарження пункти 1, 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 188.1, ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10, п.201.14, п.201.15 п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України неврахування висновків Верховного Суду щодо реальності господарських операцій, викладених у постановах від 31.07.2018 №808/2549/17, від 27.07.2018 №810/2775/17.
Скаржником зазначено, що суди не перевірили факт реального руху активів по всім ланцюгам учасників схем, не з'ясували, ким і коли вироблялась придбана позивачем продукція та чи вироблялась взагалі, не встановили, які транспортні засоби були залучені до поставки придбаного товару та яким чином здійснювалося транспортування з урахуванням специфіки придбаного товару, не дослідили питання оприбуткування, відвантаження, розвантаження та зберігання товару.
Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено зі змісту суди попередніх інстанцій в судових рішеннях посилались на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 24.01.2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 26.02.2020 у справі № 826/1308/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 19.10.2023 у справі №160/5256/19, від 16.01.2018 у справі №820/4648/13-а, від 01.02.2023 у справі №380/9660/21, від 26.06.2018 у справі №825/3731/15-а, від 19.06.2018 у справі №806/4988/13-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, від 28.02.2018 у справі №806/1033/17, від 16.10.2020 у справі №820/2587/15, від 01.02.2023 у справі №380/9660/21, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19, а також на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами попередніх інстанцій таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду чи спростування подібності правовідносин. Тоді, як реальність господарських операцій повинна бути предметом дослідження і оцінки судами в кожній окремій справі в розрізі сукупної оцінки наявних в ній доказів, які в свою чергу не можуть бути предметом переоцінки судом касаційної інстанції враховуючи межі касаційного перегляду, передбачені статтею 341 КАС України.
Також скаржником вказано, що суди не надали жодної оцінки доказу якій підтверджує факт пропуску строків звернення до суду, а саме конверту рекомендованого листа з повідомленням про вручення який повернувся 02.05.2024 за закінченням терміну зберігання чим порушено ст. 90, ч.2 ст.73, ст.72, ст. 242 КАС України.
Натомість, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом першої інстанції встановлено, що позивач дізнався про оскаржувані податкові повідомлення-рішення у вересні 2024 року після направлення до електронного кабінету товариства копії позовної заяви, поданої відповідачем про стягнення податкового боргу з рахунків позивача, до якої в свою чергу були долучені копії оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень та звернувся до суду 11.03.2025. Доказів отримання оскаржуваних податкових повідомлення-рішень раніше вказаної дати відповідачем не надано, також відповідачем не доведено обізнаність позивача про існування оскаржуваних рішень раніше вересня 2024 року.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 24.02.2026 у справі №240/6472/25 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
О.О. Шишов М.М. Яковенко