про відмову у відкритті касаційного провадження
03 червня 2026 року
м. Київ
справа № 520/25282/24
адміністративне провадження № К/990/23788/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення з 19.02.2020 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28.02.2020 №04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, із урахуванням стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці - 25 років 08 місяців 03 дні;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28.02.2020 №04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, із урахуванням стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці - 25 років 08 місяців 03 дні та з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі № 520/25282/24, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 року, встановлено новий спосіб виконання судового рішення в частині виплати заборгованості перерахованого щомісячного довічного грошового утримання, а саме: «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.12.2020 у загальному розмірі 107808,34 грн».
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій також просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №520/25282/24, наведені ОСОБА_1 .
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 року апеляційна скарга була залишена без руху, через пропуск строку на звернення з апеляційною скаргою та наданий строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням поважних причин такого пропуску.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі № 520/25282/24.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що полягає у наступному.
Скаржник зазначає, що Про винесення ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 йому стало відомо лише 28.04.2026 з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.04.2026 №2000-0502-8/72584. До цього моменту він не знав про існування оскаржуваної ухвали. Апеляційна скарга була підготовлена та подана 30.04.2026, тобто невідкладно після фактичного дізнання. У додатках до апеляційної скарги позивачем було додано копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.04.2026, копію екрана з ЄСІТС із повідомленням «По справі №520/25282/24 надійшов документ КАСУ Вирішення судом клопотань осіб, які беруть участь у справі 01.04.2026», а також копії екранів з ЄСІТС із повідомленнями «Проводяться технічні роботи. Просимо вибачення за незручності» та «Немає з'єднання з сервером» за період 30.04.2026 - 03.05.2026.
Скаржник вказує, що 14.05.2026 він подав уточнену заяву про поновлення строку, в якій докладно обґрунтовано неналежність вручення судового рішення, фактичне дізнання 28.04.2026, подання апеляційної скарги 30.04.2026, технічні збої ЄСІТС, воєнні умови у Харкові та відсутність зловживання процесуальними правами, проте ухвалою від 19.05.2026 Другий апеляційний адміністративний суд усі ці доводи відхилив, фактично ототожнивши технічне доставлення документа в електронний кабінет із належним врученням копії судового рішення.
Крім того, скаржник, в обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження покликається на те, що у його апеляційній скарзі та заяві про поновлення строку було прямо зазначено, що оскаржуване судове рішення в електронному кабінеті було відображене не як «ухвала», не як «судове рішення», не як «копія ухвали від 01.04.2026», а під нейтральною технічною назвою: «По справі № 520/25282/24 надійшов документ КАСУ Вирішення судом клопотань осіб, які беруть участь у справі», що було сприйнято як черговий процесуальний документ технічного характеру, а не як ухвалу суду, з якою пов'язаний окремий строк апеляційного оскарження. Другий апеляційний адміністративний суд відповів на цей аргумент тим, що апелянт міг перевірити, який документ йому надійшов.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду із позовом, апеляційною та касаційною скаргою.
Водночас законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строків на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки позивач має зареєстрований кабінет в підсистемі «Електронний суд» та був належним чином повідомлений про існування оскаржуваної ухвали суду, а тому вказані обставини не можуть свідчити про поважність пропуску строку. При цьому, з матеріалів електронної справи вбачається, що копія оскаржуваної ухвали позивачем отримана 01.04.2026 о 21:30 год, що підтверджується карткою руху документу.
При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що доводи позивача щодо відображення в ЄСІТС спірної ухвали суду першої інстанції не як ухвали, а як «КАСУ Вирішення судом клопотань осіб, які беруть участь у справі», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки оскаржувана ухвала була прийнята в межах справи №520/25282/24, в якій позивач є учасником справи. При цьому, позивачем не надано та не наведено доказів, що отримавши повідомлення в електронному суді про надходження певного документу він був позбавлений можливості перевірити який документ йому надійшов та ознайомитись з ухвалою від 01.04.2026. Позивачем не вчинено жодних дій щодо перевірки документа, що надійшов до його електронного кабінета, що не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку визначеного законодавством України для звернення до суду з апеляційною скаргою. Обґрунтувань та доказів, які б підтверджували відсутність у скаржника об'єктивної можливості звернутись із апеляційною скаргою з моменту отримання рішення в електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд», скаржник не наводить.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви скаржника про поновлення процесуального строку для подання даної апеляційної скарги з огляду на відсутність обґрунтувань та доказів підтверджуючих неможливість подати скаржником апеляційну скаргу з дотриманням строку на апеляційне оскарження, на підставі матеріалів електронної справи.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук