03 червня 2026 р.Справа № 440/2352/26
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Перцова Т.С., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 по справі № 440/2352/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року та звертає увагу на аспект наявності об'єктивних та непереборних причин (обставин), що унеможливили своєчасне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі № 440/2352/26.
Посилаючись на наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №786 від 30.06.2023 «Про забезпечення роботи в приміщеннях головного управління під час спрацювання сигналу оповіщення «Тривога»», яким затверджено Порядок дій працівників та відвідувачів Головного управління під час спрацювання сигналу оповіщення «Тривога» (далі - Порядок) пояснив, що відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, працівники структурних підрозділів, що знаходяться в приміщені, та які не задіяні в завершенні надання розпочатої послуги, почувши сигнал оповіщення «Тривога», невідкладно зобов'язані, зокрема, пройти в укриття.
Крім того, зазначив, що фактично супровід судових справ покладено на юридичне управління Пенсійного Фонду України, що спричинило велике навантаження на працівників, що також унеможливило повне та своєчасне виконання завдань та обов'язків працівників ГУ ПФУ в Полтавській області.
Враховуючи викладене просить суд поновити строк на апеляційне оскарження.
Згідно з ч.1 ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване рішення Полтавського окружного адміністративного суду прийнято 07.04.2026 в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, останнім днем строку на апеляційне оскарження даного рішення є 07.05.2026 (з урахуванням вихідних).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як на причину пропуску строку звернення до суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області посилається на введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, часті повітряні тривоги, що унеможливило своєчасно подати апеляційну скаргу.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22, від 16 лютого 2023 року у справі № 640/7964/21 та від 28 лютого 2023 року у справа №400/6312/21, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Суб'єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22 - 23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Посилання відповідача на повітряні тривоги колегія суддів вважає необґрунтованими, через те, що наведене не свідчить про наявність поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення, оскільки відповідач не надав доказів того, що такі обставини існували безперервно, не обґрунтовує яким саме чином такі обставини об'єктивно перешкодили вчасному поданню апеляційної скарги.
Покликання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на неможливість подання апеляційної скарги, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на її подання.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного Кодексом адміністративного судочинства України строку, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не надало.
Отже, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 по справі № 440/2352/26, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому колегія суддів дійшла висновку про неповажність наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
В силу ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності".
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою" (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94).
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.
Жодних інших обставин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження відповідачем не зазначено.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача не пояснює причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не може бути задоволено з підстав, викладених у ньому, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати апелянту строк для подачі уточненого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 по справі № 440/2352/26, з інших підстав, ніж наведені у клопотанні, доданому до апеляційної скарги, з наданням доказів поважності причин пропуску цього строку.
Крім того, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам п.1 ч.5 ст.296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду на рівні 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання фізичною особою позову немайнового характеру, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 - 3328,00 грн.
Таким чином, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання даного позову, становив 1331,20 грн, а відтак, розмір судового збору, який підлягає сплаті відповідачем за подання апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 по справі № 440/2352/26 враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідної ставки судового збору за подання документів в електронній формі, становить 1597,44 грн.
В силу ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач не звільнений від сплати судового збору.
Отже, апелянт повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах.
Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору на реквізити: Отримувач ГУК в Основ'янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку UA408999980313131206081020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди у розмірі 1597,44 грн.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без руху і надати заявникові термін для виправлення вищезазначених недоліків.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України строк усунення недоліків позовної заяви не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 4 ст. 169, ч. 5 ст. 296, ч. 2 ст.298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 по справі № 440/2352/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати відповідачу строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснити заявнику апеляційної скарги, що вищезазначені недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду уточненого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 по справі № 440/2352/26, з інших підстав, ніж наведені у клопотанні, заявленому в апеляційній скарзі, з наданням доказів поважності причин пропуску цього строку квитанції або оригіналу іншого документу про сплату судового збору у розмірі 1597,44 грн.
Роз'яснити скаржнику, що у разі неподання уточненого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити апелянту, що у разі неусунення інших недоліків апеляційної скарги відповідно до ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України скарга буде повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Т.С. Перцова