04 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6962/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Київської митниці (далі - Митниця)
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026
за позовом Приватного підприємства "Транс Петроль"
до Митниці
про відшкодування шкоди у розмірі 8 958 562,50 грн,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "АЗС Онлайн",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України,
Митниця 25.05.2026 (через систему "Електронний суд") звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 (повний текст складено 11.05.2026) у справі № 910/6962/25 в частині задоволених позовних вимог.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги з урахуванням поданих заперечень, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу для касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах якій наводить у скарзі.
При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Однак у поданій касаційній скарзі скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у наведених ним постановах, не конкретизував норми права (пункт, частина, стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустилися, на думку скаржника, суди попередніх інстанції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та стосовно застосування яких (норм) висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований.
Разом з тим касаційна скарга також містить посилання на те, що судами не досліджено наявні у справі докази у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
Поряд з цим, Суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що у разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено які саме зібрані у справі докази, судом не були досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Однак скаржник, зазначаючи про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, не зазначив, які саме докази судами не були досліджені, а також вказана незгода скаржника із судовим рішенням наведена без взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України та без зазначення чи є наведене порушення підставою для касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених приписів частини другої статті 287 цього Кодексу.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Окрім того відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Позов у цій справі було подано у 2025 році про стягнення про відшкодування шкоди у розмірі 8 958 562,50 грн.
Так, Господарський суд міста Києва згідно з рішенням від 18.12.2025, яке залишене без змін постановою апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у цій справі, позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Транс Петроль" відшкодування шкоди у розмірі 402 562,50 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1 325,61 грн з Київської митниці на користь позивача у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 402 562,50 грн шкоди.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При цьому, враховуючи предмет позову у цій справі та те, що з касаційною скаргою звертається Митниця, яка є відповідачем у справі, Суд дійшов висновку, що на неї не поширюються положення вказаного Закону щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, оскільки правом на таке звільнення від сплати судового збору у такій категорії справ наділяються позивачі у справах.
Отже, державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи та інші, відповідачі у справах про відшкодування шкоди, завданої їх незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю, повинні сплачувати судовий збір за подання ними апеляційних та касаційних скарг на рішення судів по суті заявлених вимог (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/770/17).
Отже, з огляду на викладене за подання цієї касаційної скарги з урахуванням понижуючого коефіцієнта, який підлягає застосуванню, судовий збір мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону у розмірі 9 661,50 грн (402 562,50*1,5% *200%*0,8).
Проте до касаційної скарги скаржником не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; не зазначено про наявність таких доказів і в додатках до касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки шляхом подання касаційної скарги в новій редакції, в якій уточнити наведені підстави касаційного оскарження та чітко зазначити норми права (пункт, частина, стаття) неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та стосовно застосування яких (норм) висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах Верховного Суду, не був врахований, а також належним чином обґрунтувати (у разі їх наявності) процесуальні порушення, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі з конкретизацією того, які саме зібрані у справі докази судами не були досліджені у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень;
- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 661,50 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях", із зазначенням у призначенні платежу обов'язкових реквізитів, зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Київської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 910/6962/25 залишити без руху.
2. Надати Київській митниці строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Київській митниці, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова