29.04.2026 м.Дніпро справа №904/6035/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)
суддів: Стефанів Т.В., Кошлі А.О.
з секретарем судового засідання Кахикало А.С.
за участю представників сторін:
від апелянта Гусева К.В., адвокат,
від позивача Олюха В.Г., адвокат,
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 (суддя Дупляк С.А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізька енергетична компанія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр»
про стягнення 1 444 743 грн 91 коп.
Короткий зміст і підстави позовної заяви.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворізька енергетична компанія» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» про стягнення 1 444 743 грн 91 коп., з яких: 857 016 грн 45 коп. основного боргу за спожиту електричну енергію, 418 819 грн 16 коп. пені, 39 936 грн 88 коп. трьох відсотків річних та 128 971 грн 42 коп. інфляційних втрат.
11.02.2021 між ним та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №11/02/2021-1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався продавати відповідачеві електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору. Позивач добросовісно виконував взяті на себе зобов'язання та здійснював постачання електричної енергії відповідачеві, однак відповідач частково не оплатив куплені обсяги електричної енергії. Відповідно до акту постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 на суму 1 015 807 грн 73 коп. та рахунку №975 від 31.05.2023, що сформовані позивачем на підставі даних, отриманих від оператора системи розподілу як постачальника послуг комерційного облік, донараховано ОСР обсяг активної електричної енергії 203,164 кВт/год за актом про порушення №Дн002448 від 16.03.2023 та рішенням Комісії Кам'янського розрахункового центру (Підгородненська дільниця) АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», яке оформлене протоколом №996 від 09.05.2023. Правомірність рішення Комісії підтверджена судовими рішеннями у справі №904/6706/23, яке набрало законної сили.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 повністю задоволено позовні вимоги, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізька енергетична компанія» 857016 грн 45 коп заборгованості за спожиту електричну енергію, 39936 грн 88 коп. три проценти річних, 128971 грн 42 коп. інфляційних втрат, 418819 грн 16 коп. пені, 17336 грн 93 коп. судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір. Розрахунковим документом є акт постачання-прийняття електричної енергії, що формується на підставі даних ОСР або постачальника послуг комерційного обліку відповідно до пункту 5.3 Договору. Позивач направив відповідачеві акт від 31.05.2023 та рахунок №975 від 31.05.2023 через систему електронного документообігу M.E.Doc 07.06.2023.
Суд першої інстанції встановив, що правомірність донарахування обсягу електроенергії 203,164 кВт/год на підставі акту про порушення №Дн002448 від 16.03.2023, яке оформлене протоколом №996 від 09.05.2023, правомірність якого підтверджена судовими рішеннями у справі №904/6706/23 і не підлягає повторному доказуванню на підставі частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Наявність претензій споживача до ОСР не є підставою для затримки або неповної оплати рахунків постачальника відповідно до пункту 5.11 Договору, і відмова відповідача від оплати є неправомірною. Оплата у сумі 32 332 грн 33 коп. перерахована на рахунок АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», як плата за послуги розподілу електричної енергії безпосередньо ОСР і жодним чином не відноситься до оплати поставленої електричної енергії за договором між сторонами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
12.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026, у якій просить скасувати рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач стверджує, що суд першої інстанції помилково кваліфікував донарахований обсяг електроенергії 203,164 кВт/год, як такий, що виник на підставі умов договору. Апелянт зазначає, що донарахування здійснено на підставі акту про порушення №Дн002448 від 16.03.2023 відповідно до пунктів 8.6.11, 8.6.18, 8.6.20 та 8.6.21 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, а тому нарахування штрафних санкцій за договором є неправомірним, оскільки заборгованість виникла поза межами договірних правовідносин.
Скаржник наполягає, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги здійснену ним оплату у сумі 32 332 грн 33 коп. за актом №40250140192918-1 надання послуги з розподілу електричної енергії відповідно до акту про порушення від 16.03.2023 №Дн002448, який оформлений протоколом від 09.05.2023 №996 за період 16.09.2022 - 16.03.2023. Апелянт вважає, що зазначена оплата мала зменшити суму заборгованості.
Апелянт стверджує, що зобов'язання з оплати донарахованої електроенергії виникло лише після набрання законної сили рішенням суду у справі №904/6706/23 та спливу строку, визначеного вимогою позивача №111 від 02.08.2025, тобто з 07.08.2025. На думку апелянта, період нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних визначено судом першої інстанції неправильно і нарахування з 13.06.2023 є незаконним.
Відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив правильності розрахунку вартості донарахованої електроенергії і помилково погодився з тим, що така вартість визначена за тарифом на дату виставлення акту від 31.05.2023. На думку апелянта, вартість мала визначатися за формулою пункту 8.4.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, тобто за середньомісячними витратами оператора на купівлю однієї кіловат-години на компенсацію незапланованих втрат за кожен розрахунковий місяць спірного період.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач 11.03.2026 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, обґрунтовуючи свою позицію такими доводами.
Акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 та рахунок №975 від 31.05.2023 формувалися на підставі даних, які отримані від ОСР, як постачальника послуг комерційного обліку, відповідно до пункту 5.3 договору. Пунктом 2.1.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що метою організації комерційного обліку є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги спожитої електричної енергії для здійснення розрахунків між ними. Пунктом 8.6.19 Кодексу встановлено, що розрахований ОСР обсяг електричної енергії включається до корисного відпуску електричної енергії споживачеві та враховується сторонами. Правомірність рішення Комісії підтверджена судами трьох інстанцій у справі №904/6706/23.
Щодо суперечливості позиції відповідача позивач зазначив, що відповідач водночас заперечує проти заборгованості та вказує, що його зобов'язання з оплати виникло тільки після узгодження обсягу споживання електроенергії за період з 16.09.2022 до 16.03.2023, після набрання законної сили рішенням суду у справі №904/6706/23. Тим самим відповідач фактично визнає і донарахований обсяг, і своє зобов'язання перед позивачем, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на акті від 31.05.2023 і рахунку №975 від 31.05.2023, тобто відповідач фактично визнає позовні вимоги.
Щодо оплати 32 332 грн 33 коп. позивач зазначив, що суд першої інстанції правомірно відхилив ці доводи відповідача, оскільки ця сума сплачена на рахунок АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», як плата за послуги розподілу електричної енергії, а не в рахунок оплати поставленої електричної енергії. Відповідно до пункту 4 додатку №2 до договору оплату за послуги розподілу електричної енергії відповідач здійснює самостійно безпосередньо ОСР.
Щодо строків нарахування штрафних санкцій позивач зазначив, що пункт 5.11 договору прямо встановлює, що наявність заперечень споживача щодо достовірності показників розрахункових засобів обліку не є підставою для затримки або неповної оплати рахунків. Оскарження відповідачем рішення Комісії у справі №904/6706/23 не є підставою для зміни строків нарахування штрафних санкцій. Заборгованість виникла з 13.06.2023 - з дати настання строку остаточного платежу відповідно до пункту 2.4 додатку №2 до Договору, а тому пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних обґрунтовано нараховані з цієї дати.
Пункт 8.4.7 Правил застосовується виключно у разі причетності споживача до порушень обліку. Оскільки Комісія та суди у справі №904/6706/23 встановили відсутність вини відповідача, розрахунок правомірно здійснено відповідно до пункту 2.3.16 Правил та пунктів 8.6.11, 8.6.18, 8.6.20, 8.6.21 Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Позивач, отримавши від ОСР дані про скоригований обсяг, включив їх до акту від 31.05.2023 відповідно до пункту 5.3 Договору та формули визначення ціни, яка погоджена у додатку №2.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), суддів: Стефанів Т.В., Кошлі А.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, надати докази сплати судового збору у встановленому порядку у сумі 26 005 грн 39 коп.
25.02.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення, надано платіжну інструкцію №7371 від 23.02.2026 про сплату судового збору на суму 26 005 грн 39 коп.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026, витребувано матеріали справи №904/6035/25 з Господарського суду Дніпропетровської області.
09.03.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2026 надійшли матеріали справи №904/6035/25.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 призначено у судовому засіданні 29.04.2026 о 16 год 00 хв.
29.04.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
11.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворізька енергетична компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №11/02/21-1 (далі - договір).
Відповідно до пункту 2.1 договору, постачальник продавав електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач мав оплачувати постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.
Відповідно пункту 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з додатком №2 до договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.2 договору).
Відповідно до пункту 5.3 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Для здійснення розрахунків вартості спожитої електричної енергії споживачем за розрахунковий період (година, доба, місяць) використовуються дані надані постачальником послуг комерційного обліку (далі - ППКО) або ОСР/ОСП (при виконанні ними функцій ППКО передбачених законодавством України).
Розрахунки сторін за цим договором здійснюються на поточні рахунки відповідно до реквізитів погоджених у розділі 15 цього договору. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору (пункт 5.4 договору).
Оплата здійснюється споживачем у строки визначені додатком №2 до договору. У випадку, якщо день оплати, встановлений у додатку №2 до цього договору припадає на небанківський день - споживач здійснює відповідну оплату не пізніше останнього банківського дня, що передує обумовленому у додатку №2 до цього договору дню оплати (пункт 5.5. договору).
Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені додатком №2 до цього договору, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання (оплати) (пункт 5.6 договору).
Відповідно до пункту 5.8 договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи розподілу. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в додатку №2 до цього договору.
Постачальник не несе відповідальність згідно з діючим законодавством України за достовірність наданих даних ППКО або ОСР/ОСП при здійсненні розрахунків, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, оперативно-господарських санкцій та будь яких інших санкцій. При цьому, наявність заперечень споживача щодо повноти/достовірності показників розрахункових засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків (пункт 5.11 договору).
Відповідно до пункту 5.12 договору постачальник до 13 (тринадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписує зі свого боку акт постачання-прийняття електричної енергії, за формою відповідно до додатку №3 до цього договору, за відповідний розрахунковий період та надає споживачу скановану копію цього акту, а також скановану копію рахунку за відповідний розрахунковий період, шляхом направлення електронного листа з сканованими копіями акту та рахунку на електронні адреси споживача, що вказані у пункті 13.7 договору, з подальшим направленням оригіналів акту постачання-прийняття електричної енергії (у двох примірниках) та рахунку (у одному примірнику).
Споживач до 16-го числа місяця, наступного за розрахунковим, підписує отриманий від постачальника акт постачання-прийняття електричної енергії та направляє його скановану копію постачальнику електронним листом на електронні адреси постачальника, що вказані у пункті 13.7 договору, з одночасним направленням оригіналу підписаного зі свого боку акту постачання-прийняття електричної енергії Постачальнику. При цьому, оригінал акту постачання-прийняття електричної енергії споживач направляє постачальнику протягом трьох робочих днів з моменту отримання підписаного оригіналу від постачальника, направленого відповідно до першого абзацу пункту 5.12 договору.
У випадку не надання споживачем постачальнику оригіналу акту постачання -прийняття електричної енергії у встановлений строк - такий акт вважається погодженим та підписаним споживачем.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання, сплачує протилежній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного (не виконаного) грошового зобов'язання, за кожен день прострочення (пункт 9.6 договору).
Цей договір вступає в силу з дати його укладення сторонами та діє до кінця розрахункового періоду (місяця поставки електричної енергії) але у будь-якому разі до моменту здійснення розрахунків між сторонами у повному обсязі. Договір продовжується на кожен наступний аналогічний період, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про бажання припинити його дію, але при цьому загальний строк дії договору не може перевищувати 3 (трьох) років (пункт 13.1 договору).
Сторонами було підписано додаток №2 до договору, де узгодили механізм визначення ціни на електричну енергію (пункт 1 додатку №2) та визначили порядок і строк оплати.
Відповідно до пункту 2.4 додатку №2 остаточний платіж по фактичному споживанню здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання постачальником сканованої копії акту постачання-прийняття електричної енергії відповідно пункту 5.12 договору.
Оплата за послуги з передачі електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника включивши тариф за послуги оператора системи передачі (далі - ОСП) до формули визначення фактичної ціни на електричну енергію за договором (пункт 1.2 Додатку №2). Оплату за послуги з розподілу електричної енергії споживач здійснює самостійно безпосередньо оператору системи розподілу (далі - ОСР) (пункт 4 додатку №2).
За період з травня 2023 до березня 2025 року позивачем було виставлено відповідачу акти постачання-прийняття електричної енергії:
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 на суму 1015807 грн 73 коп., направлявся в системі M.E.Doc. 07.06.2023 (строк оплати з 13.06.2023);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.06.2023 на суму 320 206 грн 82 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 07.07.2023 (строк оплати з 13.07.2023);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.07.2023 на суму 142 323 грн 85 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 08.08.2023 (строк оплати з 12.08.2023);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.08.2023 на суму 344 613 грн 60 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 06.09.2023 (строк оплати з 12.09.2023);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.09.2023 на суму 143 827 грн 26 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 06.10.2023 (строк оплати з 12.10.2023);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.10.2023 на суму 433 713 грн 16 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 08.11.2023 (строк оплати з 14.11.2023);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.11.2023 на суму 655 888 грн 02 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 07.12.2023 (строк оплати з 13.12.2023);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.12.2023 на суму 565 665 грн 74 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 09.01.2024 (строк оплати з 15.01.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.01.2024 на суму 482 978 грн 51 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 08.02.2024 (строк оплати з 14.02.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 29.02.2024 на суму 382 062 грн 53 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 07.03.2024 (строк оплати з 13.03.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.03.2024 на суму 319 020 грн 19 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 08.04.2024 (строк оплати з 12.04.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.04.2024 на суму 327 775 грн 20 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 08.05.2024 (строк оплати з 14.05.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2024 на суму 319 136 грн 02 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 07.06.2024 (строк оплати з 13.06.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.06.2024 на суму 171 406 грн 00 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 08.07.2024 (строк оплати з 12.07.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.07.2024 на суму 478 134 грн 16 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 08.08.2024 (строк оплати з 14.08.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.08.2024 на суму 183 363 грн 49 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 09.09.2024 (строк оплати з 13.09.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.09.2024 на суму 175 985 грн 19 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 08.10.2024 (строк оплати з 14.10.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.10.2024 на суму 523 509 грн 93 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 08.11.2024 (строк оплати з 14.11.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 30.11.2024 на суму 738 583 грн 21 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 09.12.2024 (строк оплати з 13.12.2024);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.12.2024 на суму 420 325 грн 43 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 08.01.2025 (строк оплати з 14.01.2025);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.01.2025 на суму 385 086 грн 67 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 07.02.2025 (строк оплати з 13.02.2025);
- акт постачання-прийняття електричної енергії від 28.02.2025 на суму 469 292 грн 91 коп. направлявся в системі M.E.Doc. 10.03.2025 (строк оплати з 14.03.2025).
Перші 2 (два) акти постачання-прийняття електричної енергії направлялися засобами поштового зв'язку, однак в подальшому, керуючись вищезазначеними положеннями чинного законодавства, сторони в робочому порядку погодили здійснювати обмін документами (актами та рахунками) в рамках договірних відносин із застосуванням кваліфікованого електронного підпису в систем M.E.Doc.
Всього за договором позивачем було виставлено відповідачу в електронному вигляді до підписання 46 актів постачання-прийняття електричної енергії, всі акти крім одного акту від 31.05.2023 на суму 1015807 грн 73 коп.
07.06.2023 позивач з використанням системи електронного документообігу надіслав відповідачу акт постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 на суму 1 015 807 грн 73 коп. та рахунок №975 від 31.05.2023.
Відповідач відмовився здійснювати оплату за актом постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 з огляду на те, що сума у цьому акті визначена з врахуванням донарахованого обсягу за активну електричну енергію на підставі рішення Комісії Кам'янського розрахункового центру (Підгородненська дільниця) АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо розгляду акту про порушення №Дн002448 від 16.03.2023, який оформлений протоколом №996 від 09.05.2023.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд скасувати рішення Комісії Кам'янського розрахункового центру (Підгородненська дільниця) АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо розгляду акту про порушення № Дн002448 від 16.03.2023, який оформлений протоколом №996 від 09.05.2023 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Новомиколаївський кар'єр. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 суд відмовив у задоволенні позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про скасування рішення комісії щодо розгляду акту про порушення №Дн002448 від 16.03.2023, оформленого протоколом №996 від 09.05.2023.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025 у справі №904/6706/23 рішення суду першої інстанції від 12.04.2024 залишено без змін.
Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2025 у справі №904/6706/23 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
З врахуванням всіх сплат, що були здійснені відповідачем за договором, борг перед позивачем становить 857 016 грн 45 коп.
29.07.2025 позивач направив вимогу вих.№111 про сплату заборгованості у сумі 857 016 грн 45 коп. протягом 5-ти днів з моменту її отримання на вирішення спірної ситуації в досудовому порядку, яка залишена без задоволення.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, і є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами першою та другою статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу, який укладається між електропостачальником та споживачем і передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник продавав електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач мав оплачувати постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.
Умовами договору були узгоджені усі істотні умови, зокрема, вартість товару, порядок розрахунків, відповідальність за порушення умов договору.
Протягом травня 2023 - березня 2025 року позивач постачав електричну енергію відповідачу на підтвердження чого ним направлялись рахунки відповідачу, які були оплачені останнім. Всього за договором позивачем було виставлено відповідачу в електронному вигляді 46 актів постачання-прийняття електричної енергії. Спір виник, у зв'язку з відмовою відповідача оплачувати вартість товару за актом постачання-прийняття електричної енергії від 31.05.2023 на суму 1 015 807 грн 73 коп.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції припустився помилки, кваліфікувавши донарахований обсяг 203,164 кВт/год як такий, що виник на підставі умов договору, тоді як донарахування здійснено відповідно до норм Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Апеляційний господарський суд відхиляє цей довід як такий, що не відповідає встановленим обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства з наступних підстав.
У пункті 5.3 договору сторони узгодили, що для здійснення розрахунків вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період використовуються дані, надані ОСР при виконанні функцій постачальника послуг комерційного обліку. Відповідно до пункту 2.1.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії метою організації комерційного обліку є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги спожитої електричної енергії для її використання при здійсненні розрахунків між учасниками ринку. Пункт 8.6.19 Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлює, що розрахований оператором системи обсяг електричної енергії включається до корисного відпуску електричної енергії споживачеві та враховується сторонами шляхом перерахунку відповідного фізичного балансу за період порушення роботи вузла обліку. Сукупний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що скоригований ОСР обсяг електричної енергії є тими самими даними, наданими оператора системи розподілу, про які йдеться у пункті 5.3 договору.
Апелянт ототожнює різні правові поняття «механізм визначення обсягу ОСР» та «підстава виникнення договірного зобов'язання». Те, яким чином ОСР технічно визначив скоригований обсяг споживання (за нормами Кодексу комерційного обліку електричної енергії), і те, на підставі якого документа виникло грошове зобов'язання відповідача перед позивачем (на підставі Договору та акту постачання-прийняття від 31.05.2023), є різними правовими питаннями, які регулюються різними нормами права. Правовідносини між ОСР та споживачем щодо визначення скоригованого обсягу є самостійними і відмінними від правовідносин між позивачем та відповідачем щодо оплати поставленої електричної енергії. Дані ОСР є лише складовою для розрахунків між сторонами договору.
Щодо правомірності рішення Комісії та визначеного нею донарахованого обсягу, то колегія суддів враховуєте те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 у справі №904/6706/23, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025 та постановою Верховного Суду від 09.09.2025, встановила правомірність встановленого та зафіксованого у спірному акті порушення. Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правомірність донарахування обсягу 203,164 кВт/год та правильність визначення періоду (з 16.09.2022 до 16.03.2023) не підлягають повторному доказуванню у цій справі.
Відповідач стверджує, що суд першої інстанції не перевірив правильності розрахунку вартості донарахованої електроенергії і неправомірно застосував тариф на дату виставлення акту від 31.05.2023, тоді як мала застосовуватися формула пункту 8.4.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Апеляційний господарський суд вважає цей довід безпідставним з наступних підстав.
Пункт 8.4.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначає порядок розрахунку вартості необлікованої електричної енергії та застосовується в разі, якщо споживач причетний до порушення обліку. Зокрема, пункт 8.2.6 Правил розмежовує два різні правові режими залежно від наявності вини споживача якщо виявлено причетність споживача до порушень, які зазначені у пункті 8.4.2 Правил, - у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, і розрахунок здійснюється за нормами глави 8.4 Правил або якщо встановлено, що порушення роботи вузла обліку виникло не з вини споживача, - обсяг спожитої електричної енергії визначається відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
У протоколі №996 від 09.05.2023 Комісії зазначено, що порушення роботи вузла обліку електричної енергії виникло не з вини ТОВ «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр», тому був застосований пункт 2.3.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії та пункти 8.6.11, 8.6.18, 8.6.20, 8.6.21 Кодексу комерційного обліку електричної енергії. Відповідно до положень пункту 2.3.16 Правил, у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань, визначається відповідно до Кодексу комерційного обліку. Пункт 8.6.18 Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачає, що у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку не з вини споживача обсяг спожитої електричної енергії визначається за середньодобовим обсягом споживання такого споживача.
Правильність такого підходу підтверджена трьома судовими інстанціями у справі №904/6706/23. Зокрема, Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 21.07.2025 зазначив, що нарахування вартості недоврахованої електричної енергії за результатами рішення комісії оператора системи розподілу не вимагає доведення вини споживача як обов'язкової умови.
Посилання відповідача на пункт 8.4.7 Правил є помилковим, оскільки ця норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, у разі відсутності вини споживача у порушенні обліку, а застосовується виключно у разі причетності споживача до порушення - це прямо слідує із системного аналізу пунктів 8.2.6 та 8.4.7 Правил та пункту 2.3.16 Правил.
Щодо власне вартості донарахованої електроенергії в акті від 31.05.2023, то ця вартість визначена позивачем відповідно до даних, отриманих від ОСР, та формули ціни, яка погоджена сторонами у додатку №2 до договору. Відповідно до пункту 5.3 договору позивач правомірно використав дані оператора системи розподілу і не мав підстав застосовувати іншу методологію розрахунку.
На підставі пункту 5.11 договору відповідач зобов'язався оплачувати рахунки незалежно від наявності заперечень щодо достовірності показників розрахункових засобів обліку.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Підписавши Договір, відповідач прийняв на себе ризик того, що дані ОСР можуть відрізнятися від його власних уявлень про обсяги споживання, і зобов'язався оплачувати рахунки відповідно до отриманих від ОСР даних.
З урахуванням наведеного вище суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що акт від 31.05.2023 та рахунок №975 від 31.05.2023 сформовані на підставі договору і є підставою для проведення оплати відповідачем.
Відповідач стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував оплату ним суми 32 332 грн 33 коп. Апеляційний господарський суд відхиляє це твердження з огляду на те, відповідно до наданих позивачем доказів ця сума сплачена відповідачем на рахунок АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» - оператора системи розподілу, як плата за послуги розподілу електричної енергії на підставі акту №40250140192918-1, який сформований згідно з актом про порушення від 16.03.2023 №Дн002448, оформленого протоколом від 09.05.2023 №996, за період 16.09.2022 - 16.03.2023.
Відповідно до пункту 4 додатку №2 до договору оплату за послуги розподілу електричної енергії відповідач здійснює самостійно безпосередньо оператору системи розподілу, тому платіж у сумі 32 332 грн 33 коп. є оплатою послуг розподілу, а не оплатою електричної енергії, і не пов'язаний із зобов'язаннями відповідача перед позивачем за договором.
Щодо строку виникнення зобов'язання та відповідно визначення періоду для нарахування штрафних санкцій, то колегія суддів зазначає, що у пункті 2.4 додатку №2 до договору сторони погодили, що остаточний платіж за фактичним споживанням здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту надання постачальником сканованої копії акту постачання-прийняття електричної енергії. Позивач направив відповідачеві акт від 31.05.2023 і рахунок №975 від 31.05.2023 07.06.2023, відповідно, строк остаточного платежу настав 13.06.2023. Суд відхиляє доводи відповідача, що зобов'язання з оплати виникло лише після набрання законної сили рішенням суду у справі №904/6706/23 та спливу строку за вимогою №111 від 02.08.2025, тобто не раніше 07.08.2025, оскільки за умовами договору наявність заперечень споживача щодо достовірності показників розрахункових засобів обліку не є підставою для затримки та/або неповної оплати коштів за виставленими постачальником рахунками. Отже, з урахуванням цих обставин саме з 13.06.2023 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на суперечливість позиції відповідача, оскільки апелянт водночас заперечує факт заборгованості у сумі 857 016 грн 45 коп. разом з тим, визнає, що його зобов'язання з оплати настало після набрання законної сили рішенням суду у справі №904/6706/23 та спливу строку, який визначений позивачем у вимозі від 02.08.2025.
У статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 5 додатку №2 до договору передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення, без обмеження періоду нарахування, до дати повної оплати.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Зазначена умова договору відповідає частині другій статті 551 Цивільного кодексу України та частині шостій статті 232 Господарського кодексу України, оскільки сторони договору вправі погодити інший, ніж шестимісячний, строк нарахування пені.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, підтверджує, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та відсотків річних є акцесорним, додатковим до основного зобов'язання.
Позивач нарахував пеню у сумі 418 819 грн 16 коп., три відсотки річних у сумі 39 936 грн 88 коп. та інфляційні втрати у сумі 128 971 грн 42 коп. за період прострочення з 13.06.2023 до 15.10.2025, за кожним актом, з урахуванням часткових сплат відповідача. Суд першої інстанції перевірив наведені розрахунки та дійшов висновку про їх арифметичну та методологічну правильність. Апеляційний господарський суд, перевіривши зазначені розрахунки, підтверджує їх обґрунтованість. Колегією суду також враховано наведені вище обставини щодо початку нарахування штрафних санкцій та платежів згідно з частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу з 13.06.2023, а не з 07.08.2025, як зазначає апелянт у своїй скарзі.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 276 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив фактичні обставини на підставі належних і допустимих доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог. Оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може розумітись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони; питання про те, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи. Аналогічну правову позицію викладено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010. Усі ключові правові доводи апеляційної скарги досліджені апеляційним господарським судом і відхилені з наведених вище мотивів. Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі та не розглянуті окремо, є явно необґрунтованими, не стосуються предмета спору та відхиляються відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, апеляційним господарським судом не встановлено, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» не підлягає до задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись статтями 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Новомиколаївський кар'єр» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 04.06.2026
Головуючий суддя О.І. Кучеренко
судді Т.В. Стефанів
А.О. Кошля