03.06.2026 м. Дніпро Справа № 908/2370/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., Іванова О.Г., розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду без повідомлення (виклику) учасників справи заяву Приватного акціонерного товариства «Запорізький олійноекстракційний завод» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2370/24
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Запорізький олійноекстракційний завод», м. Запоріжжя
про стягнення суми 55 355 935,54 грн, -
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький олійноекстракційний завод», м. Запоріжжя
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімусагро трейд», м. Запоріжжя
2) Приватне акціонерне товариство «Запорізький оліяжиркомбінат», м. Запоріжжя,
про визнання недійним рішення, оформленого Протоколом засідання комісії з розгляду актів, -
У провадженні Центрального апеляційного господарського суду (далі - ЦАГС) перебувала справа № 908/2370/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Запорізький олійноекстракційний завод» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2025 у справі № 908/2370/24.
Постановою ЦАГС від 03.02.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький олійноекстракційний завод» - задоволено.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2025 у справі № 908/2370/24 - скасовано та ухвалено нове рішення.
В задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення суми 55 355 935,54 грн - відмовити повністю.
Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «Запорізький олійноекстракційний завод» - задоволено.
Визнано недійним рішення Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про визнання обсягу недорахованої електричної енергії та її вартості, оформленого Протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії від 17.11.2023 № 10.
Здійснено перерозподіл судових витрат.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізький олійноекстракційний завод» 2 422,40 грн за подання зустрічного позову; 1 000 040,43 грн за подання апеляційної скарги.
23.04.2026 ПрАТ «Запорізький олійноекстракційний завод» в системі «Електронний суд» було сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, посилаючись на статті 42, 46, 71, 80, 126, 128, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та зазначає, що постановою ЦАГС від 03.02.2026 питання про витрати на професійну правничу допомогу не вирішено, у зв'язку з чим наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення.
Заявник вказує, що ним було завчасно подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, заяву щодо доказів їх розміру, свідоцтво адвоката та додаткову угоду від 02.10.2023 до договору № 13 від 01.07.2020, якою визначено гонорар: 30 000 грн за представництво у суді першої інстанції, 20 000,00 грн за апеляційний розгляд та додатково 30 000,00 грн.
У межах представництва в суді першої інстанції адвокатом була сформована правова позиція, підготовлено та подано процесуальні документи (зокрема відзив, зустрічний позов, клопотання про витребування та огляд доказів, залучення третьої особи, відповідь на відзив, письмові пояснення тощо), а також забезпечено участь у 8 судових засіданнях у період з 10.10.2024 по 15.01.2025.
У апеляційній інстанції підготовлено апеляційну скаргу та здійснено участь у 4 засіданнях (14.08.2025, 16.10.2025, 25.12.2025, 03.02.2026).
Оскільки позов у першій інстанції було задоволено повністю, питання витрат не оформлювалося окремим актом, а всі витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають покладенню на відповідача.
На підставі викладеного заявник просить ухвалити додаткове рішення (постанову) та здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.
У контексті розгляду питання про розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу та дотримання встановленого законом порядку їх підтвердження, колегія суддів ЦАГС зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками;
по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;
по-друге, (1) заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та (2) повідомити про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки;
по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129, ст. 221 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Пунктом 1 ч. 3 ст.123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст.126 ГПК України).
Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з вимогами ч. 8 ст.129 ГПК розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Апеляційним судом встановлено, що постанова у справі ухвалена 03.02.2026, тоді як заява про ухвалення додаткового рішення з доказами понесених витрат подана заявником лише 23.04.2026, тобто після спливу процесуального строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував, що:
- практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК);
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог;
Щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Матеріали справи не містять заяви про поновлення процесуального строку на подання доказів судових витрат у порядку ст. 119 ГПК України, а також будь-яких доводів щодо існування об'єктивних перешкод для своєчасного подання таких доказів відповідачем за первісним позовом.
При цьому, подані заявником документи щодо витрат на професійну правничу допомогу були складені та перебували у розпорядженні заявника до моменту завершення апеляційного розгляду справи, що виключає наявність об'єктивної неможливості їх своєчасного подання.
Дотримання встановлених процесуальних строків є складовою принципу правової визначеності та забезпечує рівність учасників процесу і передбачуваність судової процедури.
Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду у справі № 912/2005/24, викладену у постанові від 04.06.2025, відповідно до якої суди зобов'язані насамперед перевіряти дотримання сторонами процесуальних строків подання доказів витрат, а у разі їх пропуску - встановлювати наявність та поважність причин такого пропуску. Верховний Суд наголосив, що додаткове судове рішення не може бути способом виправлення недотримання процесуальних строків, а неподання доказів у встановлений законом строк без належного обґрунтування є самостійною підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви або залишення її без розгляду.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, пропущений учасником справи процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки заявник не порушує питання про поновлення процесуального строку та не наводить поважних причин його пропуску, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями вирішувати питання про поновлення такого строку з власної ініціативи.
За таких обставин відсутні передбачені ст. 221 ГПК умови для розгляду питання про судові витрати у порядку ухвалення додаткового судового рішення.
З огляду на викладене, недотримання заявником процесуального порядку та строків подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу виключає можливість розгляду заяви по суті в порядку ст. 244 ГПК.
Отже, заява ПрАТ «Запорізький олійноекстракційний завод» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого процесуального строку на подання доказів та відсутністю передбачених законом підстав для його поновлення або розгляду в порядку додаткового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 234 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Заяву Приватного акціонерного товариства «Запорізький олійноекстракційний завод» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2370/24 про розподілу судових витрат - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов