вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2026 р. Справа№ 910/13658/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Маківський В.В. (поза межами приміщення суду);
від відповідача: Ручайська А.М. (поза межами приміщення суду),
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 (повний текст рішення складено 27.03.2026)
у справі №910/13658/25 (судді - Джарти В. В.)
за позовом Фермерського господарства "Агротранс-2010"
до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"
про зобов'язання вчинити певні дії,
Фермерське господарство "Агротранс-2010" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: прийняти заявку на отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва та передати її для подальшого розгляду відповідно до вимог “Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 року № 130.
Позовні вимоги протиправними діями Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» щодо відмови у прийнятті заявки на отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року позов Фермерського господарства "Агротранс-2010" про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" прийняти заявку Фермерського господарства "Агротранс-2010" від 11.03.2025 року на отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва та передати її для подальшого розгляду відповідно до вимог “Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 року № 130 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва». Стягнуто з Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на користь Фермерського господарства "Агротранс-2010" 2 422,40 грн судового збору. У іншій частині позову про визнання протиправними дій та стягнення 2 422,40 грн судового збору відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, представник скаржника вказав, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залучення Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України в якості третьої особи по справі №910/13658/25 без жодних пояснень та обґрунтувань. Залучення вказаної третьої особи до розгляду справи мало вирішальну роль для прийняття рішення по справі №910/13658/25.
Крім того, за твердженням представника скаржника, судом першої інстанції при ухваленні Рішення від 02.02.2026 року не вірно застосовано до спірних правовідносин вимоги Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 року № 130 (зі змінами).
Водночас, представник скаржника зауважив, що саме на уповноважений Банк покладається обов'язок здійснити оцінку відповідності документів, наданих Клієнтом, для участі у державній програмі компенсації, а також перевірити зміст такого пакету та наповненість. Підставою для виплати Мінекономіки бюджетних коштів у вигляді часткової компенсації є саме перелік її отримувачів, сформований уповноваженим банком.
Разом з цим, представник скаржника вказав, що останнім на відповідний запит була отримана відповідь Мінекономіки, зокрема, наступного змісту: «питання проведення сільгосптоваровиробником оплати техніки та обладнання через один банк, а подання заявки щодо часткової компенсації зазначених техніки та обладнання до іншого банку Порядком не передбачено».
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року у справі №910/13658/25.
05.05.2026 року через систему “Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Так, за твердженням представника позивача, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача щодо залучення в якості третьої особи Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, оскільки, в рамках досудового врегулювання спору сторони зверталися до Мінекономіки з метою отримання роз'яснень. Вказані роз'ясненні були долучені до матеріалів справи і в них, окрім іншого було зазначено, що носять вони виключно рекомендаційний характер. В такому разі думка міністерства, щодо вказаних обставини, була з'ясована, а відтак підстав для залучення третьої особи не було.
Водночас, представник позивача зауважив, що права Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України не були порушені оскільки рішення Господарського суду міста Києва не зобов'язує виплачувати компенсацію.
Крім того, за твердженням представника позивача, що на Банк фактично покладено посередницький обов'язок із зведення поданих потенційними одержувачами державних коштів за програмою документів та передання відповідної інформації до Мінекономіки, як розпорядника державних коштів за такою програмою, для прийняття відповідного рішення про виплати компенсації шляхом формування реєстрів та перерахунку коштів. А тому відповідні доводи апелянта, не заслуговують на увагу, оскільки саме міністерство визначає хто має право на отримання компенсації.
29.04.2026 року через систему “Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника до суду надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, яке зокрема, було мотивоване тим, що останнє за результатами розгляду даної справи можливо зобов'язане буде приймати рішення про часткову компенсацію позивачу коштів за придбання сільськогосподарської техніки.
Представник скаржника в судовому засіданні 03.06.2026 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва скасувати.
Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні 03.06.2026 року Північного апеляційного господарського суду заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва без змін.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Колегія суддів розглянувши клопотання скаржника про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, протокольно дійшла висновку про відмову у його задоволенні за таких підстав.
Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з'ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Виходячи зі змісту ст. 50, п. 1 ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України єдиною підставою для залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є той факт, що рішення у цій справі може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Посилання заявника на можливий вплив рішення суду на відповідні зобов'язання Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, оскільки останнє буде приймати рішення про часткову компенсацію позивачу коштів за придбання сільськогосподарської техніки, є припущенням, оскільки такі повноваження виникають у межах реалізації визначених законом функцій цього органу та не обумовлюються встановленням чи невстановленням обставин у цій справі.
Тобто, сам по собі факт прийняття Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України відповідного рішення щодо компенсації коштів, не свідчить про те, що рішення у цій справі вплине на її права чи обов'язки у розумінні процесуального закону.
Так, на думку колегії суддів, рішення у справі про вчинення відповідних дій не вплине на права та обов'язки Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про залучення Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС» (продавець) та Фермерським господарством «АГРОТРАНС-2010» (покупець) був укладений договір № В/2094/24/К/СУ/ДА купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується на підставі цього договору передати, а покупець прийняти і сплатити за с/г техніку (далі іменується - товар) на умовах, вказаних у договорі. Кількість, найменування, ціна, одиниці виміру товару визначаються Сторонами у Специфікації, що є невід'ємним додатком №1 до цього договору (пункт 1.1, 1.2 договору купівлі-продажу).
Згідно зі специфікацією № 1 товаром є Культиватор MAKTILLER-6 новий серійний № 20, 2025 рік виготовлення, вартістю 777 940,00 грн з терміном постачання до 10.04.2025 року.
Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу покупець оплачує товар за цінами, вказаними в Специфікації на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в строки, які обумовлено пунктом 4.1. договору. Загальна сума договору складає: 777 940,00 грн, включаючи податок на додану вартість в розмірі 20% (п. 2.2 договору купівлі-продажу).
Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу передбачено, що товар повинен бути фактично переданий покупцеві у власність згідно строків, вказаних в Специфікації даного договору та при умові виконання покупцем вимог пп.4.1.1. та 4.1.3. договору, а також за умови надання покупцю гарантійного листа від Банку (за умови отримання кредиту від AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про надання кредитних коштів покупцеві).
Право власності на товар переходить до покупця після перерахування покупцем грошових коштів за товар в розмірі 30%, що складає 233 382,00 грн, в т.ч. ПДВ, на поточний рахунок продавця та надання продавцю гарантійного листа від AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» щодо надання кредиту ФГ «АГРОТРАНС-2010» - покупцю, та з моменту підписання Акту приймання - передачі Товару, що є невід'ємною частиною цього договору.
Цим продавець надає свою згоду покупцю на передачу товару в заставу банківській установі, з метою отримання кредитних коштів для здійснення оплати вартості товару.
Відповідно до п. 3.2. договору купівлі-продажу поставка товару проводиться продавцем за рахунок покупця за адресою, зазначеною в Специфікації до договору. Місце поставки - склад Покупця.
У разі несвоєчасного виконання покупцем умов оплати згідно п.4.1., пп.4.1.1. та 4.1.3. договору, продавець звільняється від своїх зобов'язань щодо термінів (строків) і умов постачання товару, обумовлених в Специфікації даного договору. При цьому продавець і покупець повинні узгодити новий термін постачання товару з моменту перерахування оплати згідно п.4.1., пп.4.1.1. та 4.1.3. договору.
Згідно п. 3.5 договору купівлі-продажу передача товару проводиться на складі покупця у присутності уповноважених представників обох Сторін шляхом підписання Акту приймання-передачі товару, що є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язаний перевірити кількість, асортимент, комплектність, якість Товару і, у випадку їх виявлення, зазначити про це в Акті приймання-передачі Товару. При їх відсутності в підписаному Акті приймання-передачі Товару, Товар вважається прийнятим Покупцем по кількості, асортименту, комплектності та якості Товару. Ризики випадкового знищення або пошкодження Товару переходять від Продавця до Покупця з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару.
Відповідно до пункту 4.1 договору купівлі-продажу покупець зобов'язується перерахувати грошові кошти за товар на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України (гривні), в наступному порядку:
- передоплата за товар у розмірі 30% від суми договору, що складає 233 382,00 грн, в т.ч. ПДВ, покупець зобов'язується оплатити в строк до 07.03.2025 року;
- покупець надає гарантійний лист від AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» щодо надання кредиту покупцеві на придбання товару в строк до 14.03.2025 року;
- суму, що залишилась, у розмірі 70% від суми договору, що складає 544 558,00 грн, в т.ч. ПДВ, покупець зобов'язується оплатити за рахунок кредитних коштів банку, або з власних коштів, в строк до 31.03.2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 11.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУР» виставило Фермерському господарству «АГРОТРАНС - 2010» рахунок-фактуру №32649 на загальну суму 777 940,00 грн.
На виконання умов укладеного договору купівлі-продажу Фермерське господарство «АГРОТРАНС-2010» здійснило попередню оплату в розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 961 від 11.12.2024 року на суму 20 000,00 грн (наявна в матеріалах справи).
В свою чергу, 27.02.2025 року Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» надало Фермерському господарству «АГРОТРАНС-2010» гарантійний лист в якому зазначило, що банк прийняв позитивне рішення щодо надання кредиту в сумі 544 558 гривень на купівлю транспортного засобу (культиватор MAKTILLER-6).
05.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС» (продавець) та Фермерським господарством «АГРОТРАНС-2010» (покупець) було укладено договір про внесення змін від до договору купівлі-продажу, яким сторони погодили:
- для цілей ідентифікації майна, що придбається, сторони підтверджують, що предметом купівлі - продажу/поставки за договором є: найменування техніки - Культиватор; виробник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромаш - Калина»; марка/модель MAKTILLER-6, рік випуску 2025; серійний/заводський номер 20; встановити, що незважаючи на інші положення договору, перехід права власності до покупця на майно за договором відбувається з моменту сплати покупцем передбаченого договором авансового внеску; цим постачальник надає згоду на передачу покупцем майнових прав за договором в заставу на користь Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (ідентифікаційний код - 14361575); з дати укладення цього договору про внесення змін, положення договору застосовуються в частині, що не суперечить цьому договору про внесення змін.
05.03.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУР» повторно виставило Фермерському господарству «АГРОТРАНС-2010» рахунок-фактуру №32649 на загальну суму 777 940,00 грн.
06.03.2025 року Фермерське господарство «АГРОТРАНС-2010» провело додаткову оплату на загальну суму 213 382,00 грн через АТ КБ «Приват Банк», що підтверджується платіжною інструкцією № 1005 від 06.03.2025 року на суму 213 382,00 грн.
07.03.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС» на підставі видаткової накладної №/03/00052 та акту приймання - передачі №160 передало у власність Фермерського господарства«АГРОТРАНС-2010» зазначений вище культиватор.
10.03.2025 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АНРІКОЛЬ БАНК» та Фермерським господарством «АГРОТРАНС-2010» було укладено договорі про надання банківських послуг №6748055/05-25 та заявку на отримання кредиту на суму 544 558,00 грн.
Відповідно до умов надання банківських послуг та заявки позивач мав намір відкрити кредитну лінію в розмірі 544 558,00 грн з цільовим призначенням шляхом безготівкового переказу Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС» відповідно до договору №В/2094/24/К/СУ/ДА купівлі-продажу від 11.12.2024 року за культиватор MAKTILLER-6, новий, серійний №20, 2025 року виготовлення, із графіком повернення до 09.03.2028 року.
Крім того, 10.03.2025 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АНРІКОЛЬ БАНК» та Фермерським господарством «АГРОТРАНС-2010» був укладений договір застави № 6748055/05-25-рм, за умовами якого вказаний вище культиватор було передано в заставу як один із способів забезпечення зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 10.03.2025 року Фермерське господарство «АГРОТРАНС-2010» на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС» за рахунок кредитних грошових коштів 544 558,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6748055/25 від 10.03.2025 року.
Враховуючи викладене, як правильно встановлено судом першої інстанції, з 10.03.2025 року відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу право власності на культиватор; виробник - ТОВ «Агромаш - Калина»; марка/модель MAKTILLER-6, рік випуску 2025; серійний/заводський номер 20 перейшло до позивача.
Так, за твердженням позивача, оскільки культиватор виробника - ТОВ «Агромаш - Калина» марки «MAKTILLER-6» внесений до оновленого переліку вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу, вартість яких частково компенсується за рахунок бюджетних коштів затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 08.04.2024 року № 8677 (із змінами внесеними наказами від 22.04.2024 року № 10041, від 03.05.2024 року №11301,від 04.06.2024 року № 14204, від 27.06.2024 року № 15549, від 23 .07.2024 року № 17996, від 19.08.2024 року № 21458, від 25.09.2024 року № 24019, від 22.10.2024 року №24458, від 05.11.2024 року № 25285, від 20.01.2025 року № 507 та від 05.03.2025 року № 1573) (https://me.gov.ua/view/5f7f680a-0513-44c6-8616-c9cbfc2966b6), Фермерське господарство «АГРОТРАНС-2010» скерувало 11.03.2025 року до Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заявку на отримання компенсації відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 року № 130.
В свою чергу, Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» відмовило у задоволенні відповідної заявки було відмовленою.
19.03.205 року позивач звернувся до відповідача з листом №5 щодо отримання пояснення про причини відмови.
31.03.2025 року Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» скерувало позивачеві лист № 12410/704 в якому, зокрема, повідомив, що оскільки Фермерське господарство «АГРОТРАНС-2010» здійснювало оплату за культиватор вітчизняного виробництва частинами, а саме двома платіжними інструкціями з поточних рахунків, що обслуговуються в різних банках, Банком було направлено лист до МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ з метою отримання додаткових роз'яснень стосовно порядку оплати сільгосптоваровиробниками за техніку та обладнання вітчизняного виробництва для отримання часткової компенсації їх вартості. Відповідно до листа-відповіді від Мінекономіки отримано наступні роз'яснення, зокрема, що питання проведення сільгосптоваровиробником оплати техніки та обладнання через один банк, а подання заявки щодо часткової компенсації зазначених техніки та обладнання до іншого банку порядком не передбачено.
Так за твердженням позивача, оскільки Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» фактично відмовило у прийнятті документів, Фермерське господарство «АГРОТРАНС-2010» вирішило подати заявку через АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», через який було проведено попередню оплату за культиватор.
01.04.2025 року позивачем було отримано відповідь №20.1.0.0.0/7-250401/68796, в якій зазначено, що АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» не може прийняти заявку оскільки більша частина суми за товар було сплачено через АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».
18.06.2025 року позивачем було направлено звернення до Міністерства економіки України та Національного банку України, в яких, окрім іншого, Фермерське господарство «АГРОТРАНС-2010» просило надати оцінку правомірності дій АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».
26.06.2025 року отримано відповідь від Міністерства економіки України, в якій вказано, що Порядок надання компенсації не регулює питання коли оплата здійснювалася через один банк, а заявка подавалася до іншого.
28.07.2025 року було отримано відповідь від НБУ в якій зазначено, що банк не має змоги провести перевірку, але в межах нагляду направив запити щодо роз'яснення ситуації яка склалася.
14.08.2025 року представником Фермерського господарства «АГРОТРАНС-2010» на адресу відповідача було направлено вимогу врегулювати спір, однак у відповідь 09.09.2025 року була отримана відмова №12410/1886 в прийнятті заявки, щ і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Питання використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки регулюється Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 № 130 (далі - Порядок).
Відповідно до порядку 13 Порядку часткова компенсація надається сільськогосподарським товаровиробникам на безповоротній основі за придбані техніку та обладнання, вартість яких зазначена в актах приймання-передачі та інших документах, що підтверджують оплату через уповноважений банк, у розмірі 25 відсотків вартості (без урахування податку на додану вартість). Частковій компенсації підлягає техніка та обладнання, які на момент здійснення через уповноважений банк повної оплати їх придбання були включені до переліку.
Згідно п. 16 Порядку для отримання часткової компенсації сільськогосподарські товаровиробники подають до уповноваженого банку, через який здійснено оплату техніки та обладнання, заявки, до яких додаються підтвердні документи щодо їх придбання, а саме: копія платіжної інструкції або іншого платіжного документа, що підтверджує оплату; акт приймання-передачі техніки та обладнання; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та/або машини (якщо техніка підлягає обов'язковій державній або відомчій реєстрації).
Як було встановлено вище та не заперечується скаржником, оплата вартості культиватор виробника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаш - Калина» марки «MAKTILLER-6» була здійснена трьома платіжними операціями, а саме:
на суму 233 382,00 грн через АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (платіжна інструкція № 961 від 11.12.2024 року та платіжна інструкція № 1005 від 06.03.2025 року);
на суму 544 558,00 грн через АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (платіжна інструкція № 6748055/05 від 10.03.2025 року).
Відповідно до пункту 18 Порядку відповідність сільськогосподарських товаровиробників вимогам, зазначеним у пункті 3 цього Порядку, декларується ними у заявці для отримання часткової компенсації, форма якої визначена Меморандумом про загальні засади співробітництва. Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної у заявці для отримання часткової компенсації, несе сільськогосподарський товаровиробник.
Відповідність сільськогосподарських товаровиробників вимогам, зазначеним в абзаці другому пункту 14 цього Порядку, перевіряється уповноваженим банком виходячи з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розміщеного на офіційному веб-сайті Мін'юсту.
Відповідність сільськогосподарського товаровиробника вимогам, зазначеним в абзаці п'ятому пункту 14 цього Порядку, перевіряється уповноваженими банками відповідно до Порядку ведення та адміністрування Державного аграрного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2021 року № 573.
Відповідно до п. 19 Порядку уповноважені банки формують перелік сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання (далі - перелік отримувачів), і щомісяця до 10 числа подають його в електронній або паперовій формі до Мінекономіки. Форма переліку отримувачів затверджується Мінекономіки.
Перелік отримувачів містить інформацію про повне найменування, код згідно з ЄДРПОУ сільськогосподарського товаровиробника, вид і марку техніки та обладнання, повне найменування, код згідно з ЄДРПОУ їх виробника, вартість їх придбання, суму коштів, що підлягає частковій компенсації.
Згідно п. 20 Порядку Мінекономіки на підставі поданих уповноваженими банками переліків отримувачів:
- формує щомісяця список сільськогосподарських товаровиробників на отримання часткової компенсації та надсилає його ДПС з метою проведення перевірки відповідності сільськогосподарських товаровиробників вимогам, зазначеним у пункті 3, та вимогам абзацу третього пункту 14 цього Порядку;
- виключає на підставі інформації від ДПС, отриманої протягом п'яти календарних днів, з переліку отримувачів тих, які не відповідають вимогам, зазначеним у пункті 3 та абзаці третьому пункту 14 цього Порядку;
- формує список сільськогосподарських товаровиробників в розрізі уповноважених банків та розміщує його на своєму офіційному веб-сайті;
- затверджує щомісяця до 25 числа (у грудні до 20 числа) розподіл коштів для надання часткової компенсації між уповноваженими банками в межах затверджених бюджетних асигнувань з урахуванням відповідних фактичних надходжень бюджетних коштів та формує зведений перелік сільськогосподарських товаровиробників на отримання часткової компенсації.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що саме на уповноважений Банк покладається обов'язок здійснити оцінку відповідності документів, наданих клієнтом, для участі у державній програмі компенсації, а також перевірити зміст такого пакету та наповненість. Підставою для виплати Мінекономіки бюджетних коштів у вигляді часткової компенсації є саме перелік її отримувачів, сформований уповноваженим банком.
Як було встановлено вище, позивачем відповідно до вказаного вище Порядку 11.03.2025 року с було керовано до Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», як до уповноваженого банку, заявку для отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Факт виконання позивачем дій, передбачених Порядком, для отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки за придбання культиватора виробника - ТОВ «Агромаш - Калина» марки «MAKTILLER-6», підтверджений матеріалами справи та скаржником не спростований.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.10.2015 року у справі №3-649гс15.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено іншою особою та зазначає, які саме дії необхідні для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє чи обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права чи інтересу, суд має відмовити у позові.
Заінтересованість особи у вирішенні спору повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Законний інтерес, який підлягає судовому захисту, має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов'язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово “її»).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду в справі № 522/3665/17, та в справі № 810/1110/18.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).
З огляду на викладене та враховуючи той факт, що позивач вчинив усі залежні від нього заходи, передбачені Порядком, проте відповідач ухиляється від прийняття заявки для отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині прийняття заявки від 11.03.2025 року на отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва та передання її для подальшого розгляду.
При цьому, колегія суддів відзначає, що відсутність у Порядку алгоритму дій у разі подання заявки щодо часткової компенсації до установи банку, через який здійснено більшу частину оплати такої техніки не може свідчити про заборону вчинення таких дій, за умови виконання всіх умов Порядку заявником (Фермерським господарством «АГРОТРАНС-2010»).
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» щодо відмови у прийнятті заявки від 11.03.2025 року, спірне рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року у справі №910/13658/25 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.
Твердження скаржника, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залучення Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України в якості третьої особи по справі №910/13658/25 без жодних пояснень та обґрунтувань. Залучення вказаної третьої особи до розгляду справи мало вирішальну роль для прийняття рішення по справі №910/13658/25, колегія суддів не визнає переконливими доводами з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Так, предметом даного спору є вимога немайнового характеру про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме: прийняти заявку на отримання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва та передати її для подальшого розгляду відповідно до вимог “Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 року № 130.
На думку колегії суддів, рішення у справі про вчинення відповідних дій не вплине на права та обов'язки Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні вищевказаного клопотання.
При цьому, колегія суддів приймає як належне, твердження позивача викладену у відзиві на апеляційну скаргу, що права Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України не були порушені оскільки рішення Господарського суду міста Києва не зобов'язує виплачувати компенсацію тощо.
Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне посилання скаржника на відповідь Мінекономіки, оскільки, останнє містить виключно рекомендаційний характер.
Крім того, твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не вірно застосовано до спірних правовідносин вимоги Порядку, колегія суддів не визнає переконливими доводами, як безпідставне та необґрунтоване.
Водночас, колегія суддів зауважує, що фактично, викладені скаржником в апеляційній скарзі доводи зводяться до власного суб'єктивного тлумачення ним Порядку, якими врегульовано спірні правовідносини.
Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року у справі №910/13658/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 року у справі №910/13658/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/13658/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк
Дата підписання 04.06.2026 року.