вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" травня 2026 р. Справа№ 910/9235/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Козир Т.П.
Доманської М.Л.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представників ТОВ “Укрхімекспорт» - адвоката Кобаля О.В. та Малеванця О.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НФ Трейдінг Україна»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 15.12.2025 (суддя Чеберяк П.П.)
у справі № 910/9235/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімекспорт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “НФ Трейдінг Україна» (код 37883328)
про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/9235/24 визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімекспорт» до боржника в розмірі 12 283 522,78 грн - вимоги четвертої черги; визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімекспорт» до боржника розмірі 102 280 грн - вимоги першої черги; відмовлено у визнанні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімекспорт» до боржника в розмірі 22 287 291,38 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 30 грудня 2025 року боржник звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 в частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімекспорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю “НФ Трейдінг Україна» в розмірі 12283522,78 грн, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімекспорт» щодо визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “НФ Трейдінг Україна», а саме: 12283522,80 грн - фінансових санкції за невиконання зобов'язань за договорами поставки за весь період невиконання зобов'язань (3% річних та інфляційні втрати); вирішити питання судових витрат.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “НФ Трейдінг Україна»; розгляд справи № 910/9235/24 призначено на 24.03.2026.
Судове засідання, призначене на 24.03.2026 о 12:30, не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва та Київської області, у зв'язку з чим ухвалою від 25.03.2026 розгляд справи було призначено на 12.05.2026.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий), Козир Т.П., Доманська М.Л.
В судовому засіданні 12.05.2026 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, всебічно дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
За визначеннями ст. 1 КУзПБ грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
Згідно зі статтею 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов'язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст. 625 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/9235/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “НФ Трейдінг Україна», визнано вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімекспорт» на загальну суму 10 447 493,88 грн, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024.
Постановою Верховного Суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 скасовано в частині відмови у визнанні грошових вимог ТОВ “Укрхімекспорт» на суму 34 673 094,16 грн, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог ТОВ “Укрхімекспорт» на суму 34 673 094,16 грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 залишено без змін.
За результатами нового розгляду, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/9235/24 визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімекспорт» до боржника в розмірі 12 283 522,78 грн - вимоги четвертої черги; визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімекспорт» до боржника розмірі 102 280 грн - вимоги першої черги; відмовлено у визнанні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрхімекспорт» до боржника в розмірі 22 287 291,38 грн.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими заявлені грошові вимоги в загальному розмірі 12 283 522,80 грн, які складають інфляційні втрати в розмірі 2 966 693,74 грн та 3% річних в розмірі 650 104,58 грн, нараховані у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань з повернення попередньої оплати за договором №ДГКАС012229 від 20.12.2016, а також інфляційні втрати в розмірі 7 113 227,19 грн та 3% річних в розмірі 1 553 497,27 грн. за договором №ДГ-АМС011909 від 17.11.2016.
Боржник в апеляційній скарзі вважає, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували зверненню до суду за захистом свого порушеного права з огляду на правову позицію Верховного Суду в постановах від 23.02.2023 у справі №911/3025/21, від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, від 26.04.2017 у справі №918/329/16. В даному випадку є безпідставним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування 3% річних та інфляційних більше ніж за 7 (сім) років, які були нараховані та заявлені до визнання за договором №ДГ-КАС012229 від 20.12.2016 за період з 02.04.2017 по 30.06.2024 та за договором №ДГ-АМС011909 від 17.11.2016 за період з 11.04.2017 по 30.06.2024.
З заяви ініціюючого кредитора вбачається, що кредитором було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних у розмірі 12 478 941,63 грн, а саме:
- за договором №ДГ-КАС012229 від 20.12.2016 року за період з 02.04.2017 по 24.07.2024, сума інфляційних становить 2 966 693,74 грн, 3% річних становить 650 104,58 грн;
- за договором №ДГ-АМС011909 від 17.11.2016 за період з 11.04.2017 по 24.07.2024, сума інфляційних становить 7 113 227,19 грн, 3% річних становить 1 553 497,27 грн;
- за договором №ДГ-АМС009553 від 21.01.2016 за період з 30.03.2017 по 24.07.2024, сума інфляційних становить 160 228,38 грн, 3% річних становить 35 190,47 грн.
Боржник у відзиві заявив про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог по нарахованим інфляційним та відсоткам річних.
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
Позовна давність відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як правильно встановив суд першої інстанції та не заперечується боржником в апеляційній скарзі, строк позовної давності по договору № ДГ-КАС012229 від 20.12.2016 розпочав свій перебіг - 02.04.2017, по договору № ДГ-АМС011909 від 17.11.2016 - 11.04.2017 та по договору №ДГ-АМС009553 від 21.01.2016 - 30.03.2017.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Так, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності на певний строк.
постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Інінціюючий кредитор звернувся із заявою про відкриття провадженя у справі про банкрутство у серпні 2024 року, тобто під час, коли строк позовної давності був зупинений.
Враховуючи вищевикладене, оскільки строк позовної давності по договору №ДГ-КАС012229 від 20.12.2016 розпочав свій перебіг з 02.04.2017, а також по договору № ДГ-АМС011909 від 17.11.2016 розпочав свій перебіг з 11.04.2017 то відповідно позовна давність щодо вимог, які складають інфляційні втрати та 3 % річних, не спливла, оскільки її перебіг був спочатку продовжений та згодом зупинений (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
Боржник в апеляційній скарзі не врахував зазначені вище положення законодавства та помилково стверджує про сплив строку позовної давності, у зв'язку з чим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про визнання грошових вимог в загальному розмірі 12 283 522,80 грн, які складають інфляційні втрати в розмірі 2966693,74 грн та 3% річних в розмірі 650104,58 грн нараховані за договором №ДГ-КАС012229 від 20.12.2016, а також інфляційні втрати в розмірі 7113227,19 грн та 3% річних в розмірі 1553497,27 грн за договором №ДГ-АМС011909 від 17.11.2016.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За наведених вище обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НФ Трейдінг Україна» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 у справі № 910/9235/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено та підписано 04.06.2026.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Т.П. Козир
М.Л. Доманська