Постанова від 03.06.2026 по справі 910/8043/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2026 р. Справа№ 910/8043/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Спаських Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 (повний текст складено 22.12.2025)

у справі №910/8043/25 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 110 473 020,19 грн

ВСТАНОВИВ:

Обставини, що передували прийняттю оскаржуваного додаткового рішення

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 110 473 020,19 грн.

За результатами розгляду вказаної справи рішенням суду від 08.12.2025 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на користь Акціонерного товариства “Енергетична компанія України» заборгованість у розмірі 82 645 938 грн 86 коп., 3% річних у розмірі 1 996 012 грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 225 075 грн 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 844 088 грн 84 коп.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 21 840 706,38 грн закрито.

В іншій частині позову відмовлено.

Після ухвалення зазначеного рішення від Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Приймаючи вказане додаткове рішення суд виходив з того, що обґрунтованою, розумною, співмірною та пропорційною до предмета спору є компенсація позивачу витрат в розмірі 20 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення від 22.12.2025 у справі №910/8043/25 скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн та ухвалити нове рішення про задоволення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване додаткове рішення прийняте місцевим судом при неповному врахуванні обставин, що мають значення для справи та неповному дослідженні доказів. При цьому скаржник зазначає, що ціна позову у справі №910/8043/25, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - 113 208 610,53 грн, тому обґрунтована вартість наданих послуг правничої допомоги при розгляді вказаної справи на суму 100 000,00 грн. Скаржник також посилається на те, що відповідачем не подавалось до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Узагальнені доводи та заперечення сторін

14.05.2026 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшли додадкові пояснення у справі в яких останній заперечив доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення місцевого суду - без змін.

21.05.2026 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній заперечив доводи відповідача, наведені у зпереченнях проти апеляційної скарги та підтримав свою позицію, викладену в ній.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 27.03.2026 апеляційну скаргу АТ "Енергетична компанія України" у справі №910/8043/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Енергетична компанія України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/8043/25 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коробенко Г.П., судді: Спаських Н.М., Кравчук Г.А. Розгляд апеляційної скарги призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є додаткове рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено заяву АТ "Енергетична компанія України" про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь АТ "Енергетична компанія України" 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 100 000,00 грн АТ "Енергетична компанія України" до суду надано копії таких документів: Договір про надання правничої допомоги № 2-4-061224/2 від 06.12.2024, Акт наданих послуг № 11 від 12.12.2025 за Договором № 2-4-061224/2 від 06.12.2024 на суму 64 000,00 грн, Договір про надання правничої допомоги № 123-121225 від 12.12.2025 та Акт наданих послуг № 1 від 12.12.2025 за Договором № 123-121225 від 12.12.2025 на суму 36 000,00 грн.

Судом встановлено, що з метою надання правничої допомоги між АТ "Енергетична компанія України" та адвокатом Ліневич Л.В. було укладено договір про надання правничої допомоги №2-4-061224/2 від 06.12.2024 (договір 1) та адвокатом Кучиновим С.В. укладено договір про надання правничої допомоги №123-121225 від 12.12.2025 (договір 2).

Відповідно до п.1.3 договору 1 та договору 2 сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в рамках якої надається правнича допомога та судова інстанція відображається сторонами в Акті наданих послуг.

Згідно з п. 3.1 договору 1 приймання - передача послуг за цим Договором здійснюється сторонами за Актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правничої допомоги за цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1 договору 2 приймання - передача послуг за цим Договором здійснюється сторонами за Актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правової допомоги за цим Договором.

Згідно з п. 4.3. договору 1 вартість наданих послуг у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2.1.1. договору 2 ціна послуг визначається за погодинною ставкою 4 000,00 грн / год.

На виконання вимог договору 1 сторони погодили та підписали Акт №11 від 12.12.2025 наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги №2-4061224/2 від 06.12.2024 відповідно до якого встановлено, що Сторонами погоджено, що вартість послуг Адвоката становить 4 000,00 грн за одну годину надання послуг/виконання робіт/участь в одному судовому засіданні у справі.

Відповідно до умов Акту №11 від 12.12.2025 Адвокатом Ліневич Людмилою надано, а Клієнтом прийнято такі послуги з правничої допомоги:

- аналіз договірної документації - 4 год - 16 000,00 грн;

- аналіз законодавства, судової практики з висновками щодо судової перспективи справи, розробка загальної стратегії ведення справи - 2 год - 8 000,00 грн;

- підготовка та реєстрація позовної заяви з додатками та розрахунками - 4 год - 16 000,00 грн;

- підготовка відповіді на відзив - 2 год - 8 000,00 грн;

- підготовка клопотання про закриття провадження в частині на заперечення відповідача - 1 год - 4 000,00 грн;

- підготовка заяви про збільшення позовних вимог - 2 год - 8 000,00 грн;

- підготовка та участь у судовому засіданні 28.07.2025 - 4 000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 64 000,00 грн.

На виконання вимог договору 2 сторони погодили та підписали Акт №1 від 12.12.2025 наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги №№123-121225 від 12.12.2025 відповідно до якого ціна послуг визначається за погодинною ставкою 4 000,00 грн/год.

Відповідно до умов Акту №1 від 12.12.2025 Адвокатом Кучиновим Сергієм надано, а Клієнтом прийнято такі послуги з правничої допомоги: