вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2026 р. Справа№ 910/15319/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Огірко А.О.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.03.2026
у справі № 910/15319/25 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку №2829531 шляхом відображення на ньому грошових коштів у сумі 45 905,64 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю “Грейнсвард» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця» (далі - Залізниця) про зобов'язання Залізниці внести зміни до особового рахунку Товариства №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 45 905,64 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- 06.03.2020 Товариством (замовник) і Залізницею (перевізник) було укладено договір №43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення Договору, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги; 28.06.2022 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 01.07.2022;
- відповідачем 21.07.2022 було проведено аукціон щодо продажу послуги з використання 28 вагонів у складі однієї групової відправки (зерновози); відповідно до протоколу електронного аукціону №RCE001-UA-20220719-36677 переможцем визнано позивача;
- з метою забезпечення здійснення перевезення груповою відправкою та з урахуванням приписів додатку 1-4 до Договору Товариство за допомогою власних інформаційних систем Залізниці подало замовлення на перевезення на липень 2022 року, зокрема, додатковий план перевезень за формою ГУ-12 від 21.07.2022 №107049 щодо відвантаження зі станції Здолбунів зерна кукурудзи у кількості 28 вагонів;
- відповідачем узгоджено замовлення, що підтверджується відсутністю відмови Залізниці та фактом подачі відповідачем вагонів під навантаження;
- позивачем відвантажено, а Залізницею прийнято до перевезення 28 вагонів у складі однієї групової відправки №39447180 зі станції Здолбунів зерна кукурудзи, що підтверджується накладною №39447180, відомістю вагонів до неї та витягом з АРМ вантажовідправника;
- станцією Здолбунів за час накопичення групової відправки №39447180 нараховано Товариству збір за зберігання вантажів у вагонах у сумі 45 905,64 грн з ПДВ (20%), що підтверджується накопичувальною карткою №27070744 та переліком № 20220727;
- проте у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу збору за зберігання вантажів при накопичені вагонів для відправлення їх груповою відправкою, а тому грошові кошти у сумі 45 905,64 грн набуті Залізницею без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейнсвард» до Акціонерного товариства “Українська залізниця» про зобов'язання внести зміни до особового рахунку№2829531 шляхом відображення на ньому грошових коштів у сумі 45 905,64 грн.
Витрати зі сплати судового збору та послуг адвоката позивача покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю “Грейнсвард».
Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку, що із наданих позивачем документів вбачається, що Залізницею послуга із накопичення вагонів по станції відправлення Здолбунів під час завантаження групової відправки не надавалася, тоді як збір за зберігання вантажів у спірних вагонах у сумі 45 905,64 грн було нараховано на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644, а тому позовні вимоги Товариства задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 16.03.2026 у справі №910/15319/25 скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що Товариством належними доказами підтверджено факт замовлення послуги з накопичення вагонів з метою формування та відправлення їх однією груповою відправкою.
Апелянт наголошує. що у Залізниці були відсутні правові підстави для нарахування Товариству збору за зберігання вантажів при накопичені вагонів для відправлення їх груповою відправкою, а тому кошти у розмірі 45 905,64 грн набуті Залізницею без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
Узагальнені доводи та заперечення відповідача
11.05.2026 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Відповідач зауважує на тому, що апелянт помилково ототожнює окреме замовлення на накопичення та додатковий план на перевезення. Відповідач наголошує, що до позовної заяви не долучено жодного документа, який підтверджує факт надання залізницею послуги із накопичення вагонів. Та обставина, що відправлення вантажу відбулося на підставі перевізного документа на групову відправку не свідчить про надання послуги з накопичення. Таким чином, відповідач стверджує, що доводи позивача про те, що у Залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні вагонів у розмірі 45 905,64 грн, не відповідають фактичним обставинам справи.
Також відповідач заперечив щодо наведеного позивачем попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат на правничу допомогу, з огляду на те, що дана справа є малозначною, не являється складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг, заяв та клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 апеляційну скаргу у справі №910/15319/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
20.04.2026 матеріали справи №910/15319/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейнсвард» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/15319/25. Судове засідання призначено на 21.05.2026.
05.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив ухвалою від 19.05.2026.
11.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив ухвалою від 19.05.2026.
14.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшлдо клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики.
У судовому засіданні 21.05.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 21.05.2026 з'явились представники сторін, які надали свої пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення від 16.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
25.02.2020 Залізницею (перевізник) на вебсайті http://uz-cargo.com оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, як публічну пропозицію для укладення договору.
Товариство (замовник) звернулося до Залізниці з заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору №43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
06.03.2020 Залізниця надіслала Товариству повідомлення про укладення Договору.
31.10.2022 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 06.11.2022.
Так, за умовами Договору:
- предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1);
- надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (пункт 1.4);
- Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; пропозиції та зміни до Договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 і 9.4 Договору та законодавства (пункт 1.5);
- Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису [далі - КЕП] (пункт 1.6);
- Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною; приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору (пункт 1.7);
- Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію згідно з пунктом 12.1 Договору (пункт 1.10);
- замовник, зокрема, зобов'язаний:
сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі чинних тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (підпункт 2.1.4 пункту 2.1);
відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з таких причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передплати за кодом платника (підпункт 2.1.5 пункту 2.1);
у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості; підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу фор-ми ГУ-46а; а у випадку оформлення вказаних документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (підпункт 2.1.7 пункту 2.1);
- перевізник, зокрема, зобов'язаний:
приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів відповідно до затверджених планів і заявок замовника згідно з інформацією, розміщеною у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (підпункт 2.3.2 пункту 2.3);
складати документи, передбачені пунктами 1.3, 1.4 та розділом 4 Договору щодо нарахування сум платежів (підпункт 2.3.5 пункту 2.3);
- розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов Збірника тарифів (пункт 3.1);
- замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника); плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон згідно з їх типом за формулою: Пвик = (Спл / 24) Ч tгод Ч kм, де: Пвик. - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн / вагон за добу, визначена в додатку 1-2 до Договору; 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається в додатку 1-2 Договору; моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пунктом 3.4. Договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами; облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках, вказаних у пункті 3.4 Договору, здійснюється згідно з Правилами користування вагонами; застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена Договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами; загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них (пункт 3.4);
- оплата послуг згідно з Договором здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 15 Договору; датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання; одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами Договору (пункт 4.2);
- у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку замовника коштів у розмірі, необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, перевізник має право припинити надання послуг за Договором, у т.ч., приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно зі статтею 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу; при наявності заборгованості перевізник має право, відповідно до статей 51, 62 Статуту залізниць України затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості (пункт 5.1);
- позовна давність за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік (пункт 7.3);
- документи, направлені перевізником замовнику для підписання і не підписанні останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями але не підписаними), вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими замовником у строк, встановлений нормативно-правовими актами або Договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення окрім випадків надання до них заперечень замовником в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення перевізником документів замовнику, у т.ч. автоматизованими системами перевізника та з застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Даний пункт не стосується порядку укладення та внесення змін до Договору, визначених в розділі 9 Договору (пункт 10.3).
- Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com та діє до його припинення; дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору; на звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1);
- невід'ємною частиною Договору є додатки, зокрема: додаток 1-1 “Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами»; додаток 1-4 “Умови накопичення вагонів» (пункт 13).
Відповідно до п.1 Додатку № 1-4 до Договору (Умови організації накопичення вагонів) (далі - Додаток), на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та / або з вантажем власних вагонів перевізника та / або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Згідно з п.2 Додатку станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Так, 21.07.2022 Залізницею проведено аукціон щодо продажу послуги з використання 28 вагонів у складі однієї групової відправки (зерновози).
Згідно з протоколом електронного аукціону №RCE001-UA-20220719-36677 переможцем визнано Товариство.
З метою забезпечення здійснення перевезення груповою відправкою позивач за допомогою власних інформаційних систем відповідача подав замовлення на перевезення на липень 2022 року, зокрема, додатковий план перевезень за формою ГУ-12 від 21.07.2022 №107049 щодо відвантаження зі станції Здолбунів зерна кукурудзи у кількості 28 вагонів.
Залізницею узгоджено замовлення, що підтверджується відсутністю відмови відповідача та фактом подачі Залізницею вагонів під навантаження.
Позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято до перевезення 28 вагонів у складі однієї групової відправки №39447180 зі станції Здолбунів зерна кукурудзи, що підтверджується накладною №39447180, відомістю вагонів до неї та витягом з АРМ вантажовідправника.
Відповідно до п.9 Додатку № 1-4 Договору за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1);
- за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.2);
- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п.9.3).
Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Відповідно до п.10 Додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Водночас, за доводами Товариства, станцією Здолбунів за час накопичення групової відправки №39447180 нараховано позивачу збір за зберігання вантажів у вагонах у сумі 45 905,64 грн з ПДВ (20%), що підтверджується накопичувальною карткою від 27.07.2022 №27070744 та переліком від 27.07.2022 №20220727.
Проте, як зазначає Товариство, у Залізниці були відсутні правові підстави для нарахування позивачу збору за зберігання вантажів при накопичені вагонів для відправлення їх груповою відправкою, а тому кошти у сумі 45 905,64 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що: - позивачем не замовлялась послуга із накопичування 28 вагонів по станції Здолбунів і при цьому не надано належних та допустимих доказів про факт замовлення такої послуги у перевізника (відповідача);
- лише 21.07.2022 Залізницею проведено аукціон №RCЕ001-UA-20220719-36677 із застосуванням електронної торгової системи “ProZorrо.Продажі» щодо продажу послуги з використання вагонів власності відповідача, рухомий склад - зерновози 28 шт.; додатковий план на перевезення подано Товариством 21.07.2022 о 17:26 год, а згідно з відправкою вказані вагони були відправлені 26.07.2022;
- додатковий план перевезень за формою ГУ-12 від 21.07.2022 №107049 щодо відвантаження зі станції Здолбунів зерна кукурудзи у кількості 28 вагонів не може вважатись щомісячною заявкою для здійснення накопичування вагонів відповідно до приписів додатку 1-4 до Договору;
- з наданих Товариством документів, вбачається, що Залізницею послуга із накопичення вагонів по станції відправлення Здолбунів під час завантаження групової відправки не надавалася;
- накопичувальна картка від 27.07.2022 №27070744, до якої включено спірну суму, підписана працівником вантажовласника 27.07.2022; 27.07.2022 Товариству надано перелік №20220727; відтак саме з 27.07.2022 позивачу стало відомо про нарахування та списання з особового рахунку 45 905,64 грн збору за зберігання вантажів та почався перебіг позовної давності; отже, термін позовної давності за спірними правовідносинами закінчився 28.10.2023; тобто позов подано після спливу строку позовної давності.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до Накопичувальної картки №27070744 та Переліку №20220727 відповідачем здійснено нарахування збору за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 45 905,64 грн з ПДВ.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зокрема, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Положеннями п. 9 Правил зберігання вантажів, зокрема, передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Водночас, оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
Відтак, зважаючи на вимоги пунктів 8 та 9 Правил № 644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Однак, в даному випадку затримка вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда у 28 вагонів не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність", оскільки Договір містить спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", зокрема, Додаток № 1-4 до Договору умови накопичення вагонів, який є його невід'ємною частиною.
З урахуванням приписів Додатку №1-4 до Договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 28 вагонів. Відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення здійснення перевезення груповою відправкою та з урахуванням приписів Додатку 1-4 до Договору позивачем за допомогою власних інформаційних систем відповідача подано замовлення на перевезення на липень 2022 року, зокрема Додатковий план перевезень за формою ГУ-12 № 107049 від 21.07.2022 щодо відвантаження зі станції Здолбунів зерна кукурудзи у кількості 28 вагонів, який містить всі реквізити, визначені п. 4 Додатку 1-4.
Відповідачем узгоджено замовлення, що підтверджується відсутністю відмови останнього (п. 3 Додатку 1-4 до Договору) та фактом подачі вагонів під навантаження, що підтверджується Витягом з АРМ Вантажовідправника.
При цьому, колегія суддів наголошує, що договором та чинним законодавством не перебачено іншої форми замовлення, відмінної від форми ГУ-12.
Так, п. 2.2 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, встановлено, що згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів за формою ГУ-12 або формою ГУ-12К (контейнери) через АС МЕСПЛАН або на електронному носії у формі, сумісній з АС МЕСПЛАН, із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тонах. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу, для кожної станції відправлення.
Залізниця може відмовити у прийманні замовлення на перевезення вантажів за відсутності у неї технічних або технологічних можливостей для здійснення перевезень з повідомленням про це відправника через начальника станції, що відповідає п. 13 Додатку 1-4 до Договору.
Відповідно до п. 7.1.3 вказаних Правил узгодження місячних планових замовлень на перевезення вантажів у межах України в системі АС МЕСПЛАН проводиться на рівні залізниці в терміни, установлені Правилами. Після завершення терміну вводу місячних планів нові замовлення вводяться як додаткові згідно з Правилами.
Водночас п. 2.3 вказаних Правил визначено, що планування перевезень вантажів у власних або орендованих вагонах здійснюється відправниками за окремими замовленнями (форма ГУ-12) незалежно від того, належать ці вагони відправникові, одержувачу чи оператору. Замовлення на перевезення вантажів у власних вагонах, що не належать відправнику, погоджуються з власником вагонів. Якщо оператор виконує функції відправника, то замовлення на перевезення вантажів надаються оператором.
Таким чином, у період накопичення вагонів з вантажем з метою формування відповідачем маршрутного потягу у останнього не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність до позивача за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку №1-4 до Договору з метою формування відповідачем маршрутного потягу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 01.02.2024 в справі №915/305/22 та від 09.04.2024 в справі №915/5/23.
Не врахувавши вказаного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що замовлення послуги має відбуватися не на підставі замовлення, форма якого затверджена та містить усі відомості, визначені п. 4 Додатку 1- 4 до Договору (форма ГУ-12), а лише на підставі заявки на накопичення, яка таких відомостей не містить і зміст якої фактично зводиться до здійснення переміщення вагонів на колії загального користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 ЦК України “Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
При цьому, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України та абзацу 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 7.4 Договору визначено, що належним способом захисту в судовому порядку прав і інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
При цьому відсутність претензії до Залізниці до моменту звернення позивача до суду не перешкоджає зверненню до суду та захисту у судовому порядку порушеного права позивача, що відповідає рішенню Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 та правовим позиціям суду касаційної інстанції, висловленим у справах №910/11949/20, №910/6762/19, №905/487/19 та ін., а також чинній редакції ст. 130 Статуту залізниць України, згідно якої пред'явленню позову залізниці може передувати пред'явлення до неї претензії, тобто, пред'явлення претензії до звернення з позовом до суду не є імперативною вимогою.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено безпідставність списання відповідачем суми грошових коштів з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами спору договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть, позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" підлягають задоволенню. При цьому, інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають, з огляду на що є безпідставними твердження відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту.
Доводи відповідача про те, що ним правомірно нараховано позивачу збір за зберігання вантажу у зв'язку із чим 27.07.2022 сформовано накопичувальну картку №27070744, яку підписав представник позивача без зауважень та заперечень, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки згідно з п.п. 2.1.7 договору замовник зобов'язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дати надання послуг, зокрема, накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92. Тобто, підписання накопичувальної картки лише підтверджує, що затримка вагонів під час накопичення останніх відбулася для формування маршрутного поїзду. Такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг в додатку № 1-4 до нього.
У свою чергу, підписання позивачем напопичувальної картки не може позбавити його права на судовий захист при наявності порушеного права та не свідчить про суперечливу поведінку останнього.
Щодо доводів відповідача про застосування строків позовної даності, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Водночас у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі №6-88цс13).
Набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21).
Отже, застосування норм ст. 315 ГК України (позовів, що випливає з договору перевезення вантажу) та положень глави 83 ЦК України (набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави), зокрема ст. 1212 ЦК України (збагачення за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином) одночасно не можливо.
Оскільки спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов Договору, позов у даній справі не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, а тому встановлені ст. ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч. 1-4 ст. 315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються, позов поданий в порядку приписів ст. 1212 ЦК України до яких застосовується загальний трьохрічний строк позовної давності, який Товариством не пропущений.
До того ж, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Президент України своїм Указом від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» ввів воєнний стан в Україні з 24.02.2022.
У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Зокрема, розділ “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені статтями 257-259 ЦК України.
Отже, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦК України продовжуються на строк його дії.
З огляду на викладене позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах строку позовної давності, протилежні доводи відповідача щодо порушення строків позовної давності, не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про зобов'язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку №2829531 шляхом відображення на ньому грошових коштів у сумі 45 905,64 грн, підлягають задоволенню.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" вказувало, що орієнтовні витрати на оплату професійної правничої допомоги складають 12 000,00 грн, однак, остаточного розрахунку відповідних витрат та заяви про розподіл витрат на оплату професійної правничої допомоги у певному остаточному розмірі позивач до закінчення судових дебатів не подав, а лише повідомив, що докази понесення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги надасть після прийняття рішення у справі, отже питання про відшкодування таких витрат даним судовим рішенням не вирішується.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/15319/25 скасувати.
Позов задовольнити.
Зобов'язати Акціонерне товариство "Українська Залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 45 905,64 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 3 633,60 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Матеріали справи №910/15319/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.06.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Ю.Б. Михальська