04 червня 2026 року
м. Київ
справа № 389/1596/26
провадження № 61-7465ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - ОСОБА_3 ,
03 червня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 травня 2026 року у вищевказаній справі.
На підтвердження повноважень підписанта касаційної скарги Верховному Суду надано довіреність від 29 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , уповноважив
ОСОБА_2 представляти його інтереси усіх судах (в тому числі місцевих судах, місцевих господарських судах, адміністративних судах, апеляційних судах, апеляційних господарських судах, апеляційних господарських судах, Вищому господарському суді України, Вищому адміністративному суді України, Вищому спеціалізованому суді, Верховному Суді, третейських судах).
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки всупереч положень частини третьої статті 392 ЦПК України вона підписана ОСОБА_2, повноваження якого на представництво інтересів ОСОБА_1 у Верховному Суді не підтверджені належним чином.
Частина перша статті 58 ЦПК України передбачає, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових правовідносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Документами, які підтверджують повноваження представників у цивільному процесі, є довіреність юридичної особи; повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частини перша, третя, четверта статті 62 ЦПК України).
У пункті 18 розділу XІІІ «Перехідних положень» ЦПК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
02 червня 2016 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України (Закон України №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пунктом 16-1, підпункт 11 якого передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року.
Відповідно до частини четвертої статті 131-2 Конституції України, законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах,
а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України закріплено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вищевказана справа за заявою про встановлення факту родинних відносин не є спором, що виник з трудових правовідносин, не є спором щодо захисту соціальних прав і не є малозначною справою. Отже, представництво інтересів заявника в суді касаційної інстанції має здійснюватися виключно адвокатом.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана до Верховного Суду касаційна скарга від імені ОСОБА_1 підписана ОСОБА_2 на підставі довіреності від 29 квітня 2026 року.
Однак, до касаційної скарги не додано жодного документа, який би посвідчував, що представник має статус адвоката.
Таким чином, до касаційної скарги не надано доказів наявності повноважень ОСОБА_2 на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені заявника
у розумінні статті 62 ЦПК України.
Пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо: касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Враховуючи те, що належних документів, які б засвідчували право ОСОБА_2 на здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 у Верховному Суді, не надано, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтею 260, пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 26 травня 2026 року повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, які подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць