27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 639/6261/13-ц
провадження № 61-18352св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Мартєва С. Ю.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув заяву Харківської міської ради про роз'яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року, ухваленої за результатами розгляду касаційної скарги Харківської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2019 року у складі судді Труханович В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Маміної О. В.,
Короткий зміст судових рішень у справі
У липні 2013 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення об'єкта самочинного будівництва.
Після уточнення позовних вимог просила знести самовільно побудовані гараж (літ. «Н») площею 87 кв. м та прибудову (літ. «а-11») до житлового будинку (літ. «А-1») площею 21 кв. м на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
Суди розглядали справу неодноразово.
Заочним рішенням від 19 жовтня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова позов задовольнив.
Вирішив знести самовільно побудовані ОСОБА_1 гараж літ. «Н», площею 87 кв. м, та прибудову літ. «а-11» до житлового будинку «літ. А-1», площею 21 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у сумі 229,40 грн; витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у сумі 5 920,00 грн.
Ухвалою від 07 серпня 2017 року Апеляційний суд Харківської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , відхилив, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2015 року залишив без змін.
Постановою від 20 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 серпня 2017 року скасувала, справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням від 11 грудня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у позові відмовив.
Постановою від 22 жовтня 2020 року Харківський апеляційний суд апеляційні скарги Харківської міської ради та ОСОБА_2 залишив без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2019 року залишив без змін.
Постановою від 29 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнив.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення.
Позов задовольнив та ухвалив знести за рахунок ОСОБА_1 самовільно побудовані ним гараж літ. «Н», площею 87 кв. м, та прибудову літ. «а-11» до житлового будинку «літ. А-1», площею 21 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради 916,20 грн судових витрат.
Короткий зміст заяви стягувача
29 квітня 2026 року Харківська міська рада засобами поштового зв'язку подала до суду касаційної інстанції заяву про роз'яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року, а саме:
- чи передбачає виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 639/6261/13-ц у частині знесення за рахунок ОСОБА_1 самовільно побудованого ним гаража літ. «Н», площею 87 кв. м, та прибудови літ. «а-11» до житлового будинку «літ. А-1», площею 21 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 застосування заходів примусового виконання рішень;
- чи підлягає примусовому виконанню постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 639/6261/13-ц у частині знесення за рахунок ОСОБА_1 самовільно побудованого ним гаража літ. «Н», площею 87 кв. м, та прибудови літ. «а-11» до житлового будинку «літ. А-1», площею 21 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження»;
- чи може постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 639/6261/13-ц в частині знесення за рахунок ОСОБА_1 самовільно побудованого ним гаража літ. «Н», площею 87 кв. м, та прибудови літ. «а-11» до житлового будинку «літ. А-1», площею 21 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , у разі смерті відповідача (боржника) та відсутності спадкоємців (правонаступників), які прийняли спадщину, бути виконана за рахунок Харківської міської ради відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Заяву мотивувала тим, що на цей час відповідач ОСОБА_1 постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 639/6261/13-ц щодо знесення за його рахунок самовільно побудованих ним гаража літ. «Н», площею 87 кв. м, та прибудови літ. «а-11» до житлового будинку «літ. А-1», площею 21 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 добровільно не виконав.
На виконання постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року Жовтневий районний суд м. Харкова видав виконавчий лист від 26 жовтня 2022 року про знесення за рахунок ОСОБА_1 самовільно побудованого ним гаража літ. «Н», площею 87 кв. м, та прибудови літ. «а-11» до житлового будинку «літ. А-1», площею 21 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , який 20 квітня 2026 року Харківською міською радою було пред'явлено до примусового виконання до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Відповідно до повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 21 квітня 2026 року головний державний виконавець Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умніков І. В., керуючись пунктом 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повернув без прийняття до виконання виконавчий лист № 639/6261/13-ц, виданий 26 жовтня 2022 року Жовтневим районним судом м. Харкова, оскільки виконавчий лист не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Оскільки остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконується ані у добровільному, ані у примусовому порядку, це нівелює значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
25 травня 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшли додаткові пояснення, у яких Харківська міська рада пояснила, що Новобаварський районний суд м. Харкова ухвалою від 15 травня 2026 року у справі № 639/3655/26 відмовив у задоволенні скарги Харківської міської ради на бездіяльність головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова І. В. Зазначила про те, що рішення про знесення самочинного будівництва повинно бути виконане державними виконавцями.
Зазначена заява задоволенню не підлягає.
Щодо наявності підстав роз'яснення судового рішення
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
За змістом положень зазначеної статті незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів його тлумачення, що призводить до утруднення чи неможливості його виконання.
В ухвалі від 06 жовтня 2020 року Велика Палата Верховного Суду в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) зазначила, що необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Так, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року по суті вирішення спору є зрозумілою та не допускає різних варіантів її тлумачення.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Із заяви Харківської міської ради убачається, що особисто для неї відсутні труднощі у розумінні резолютивної частини судового рішення та способу його виконання.
Зі змісту заяви про роз'яснення судового рішення відомо, що підставою для подання вказаної заяви є повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Водночас з огляду на статтю 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Крім того, кримінальна відповідальність службових осіб за невиконання судових рішень передбачена статтею 382 Кримінального кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду наголошує на тому, що зміст його постанови є чітким та зрозумілим, містить висновки щодо кожної з заявлених вимог та має не зобов'язальний, а імперативний характер. Порушені у заяві питання не належать до тих, які підлягають роз'ясненню в порядку статті 271 ЦПК України.
Одночасно звертає увагу на те, що з огляду на статтю 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду) за рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
У разі неможливості виконання рішення адміністративного суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.
Виконання рішення адміністративного суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення заяви про роз'яснення судового рішення немає.
За таких обставин у задоволенні заяви Харківської міської ради про роз'яснення постанови суду касаційної інстанції необхідно відмовити.
Керуючись статтями 271, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити Харківській міській раді у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська