Справа № 357/8410/26
3/357/2848/26
03 червня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська
розглянувши в м. Біла Церква справу про адміністративне правопорушення за протоколом ВАД № 974113 від 07 квітня 2026 року відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (далі - протокол),
згідно із протоколом, 27 квітня 2026 року близько 18 год 30 хв в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру, а саме умисно ображала, погрожувала, принижувала, чим завдала шкоду психологічному здоров'ю постраждалій особі ОСОБА_2 , за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, розгляд справи проведений за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки вона про день, час та місце судового засідання неодноразово повідомлялася належним чином, за допомогою СМС-повідомлення на номер указаний в заявкі на отримання судових повісток, будь-яких клопотань не надходило.
За результатами розгляду, суддя керується такими положеннями закону та дійшла до таких висновків.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно із ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суддя, дослідивши протокол, надані до нього докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суддя дійшла такого висновку, з огляду на таке.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 КУпАП може виражатися у формі домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо).
Також, вона обов'язково передбачає наявність реальної або ймовірної шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суддя зазначає, що така шкода може виражатися побоюваннями у постраждалої особи за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, емоційної невпевненості у постраждалого, нездатності захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відтак, під домашнім насильством психологічного характеру належить вважати лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода. Самі по собі нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою психологічне насильство. Обопільна сварка - не вказує на дії психологічного характеру одного члена сім'ї на іншого.
Обопільна сварка без доказів завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, до протоколу мають бути докази, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчиняла відносно потерпілого словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд не компетентний розв'язати родинний конфлікт у порядку КУпАП. Не кожен конфлікт - домашнє насильство.
Так, до протоколу долучено: протокол прийняття заяви від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 27 квітня 2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 27 квітня 2026 року, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, рапорт працівника поліції від 27 квітня 2026 року, диск із відеозаписами.
У письмовому поясненні ОСОБА_2 від 27 квітня 2026 року вказано, зокрема, про те, що між нею та сестрою ОСОБА_1 виникла сварка, в ході якої вони ображали один одного словесно, принижували один одного.
Відповідно до прийняття заяви від ОСОБА_1 від 27 квітня 2026 року зазначено, що її словесно ображала та погрожувала її сестра ОСОБА_2 .
Отже, доданими до протоколу доказами, вказаних обставин не доведено, адже у протоколі не зазначено про настання будь-якого із зазначених вище наслідків, а докази їх настання не підтверджуються матеріалами справи та викладені обставини у суті протоколи не доведено наданими доказами.
У зв'язку з викладеним, суддя вважає, що постановлені у вину ОСОБА_1 дії, про які зазначено у протоколі, не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки психологічне насильство не підтверджене наданими доказами.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, … усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, керуючись ст. 247 КУпАП, суддя
провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, - закрити, у зв'язку із відсутністю в її діях події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА