Справа № 183/894/26
№ 1-кп/183/152/26
04 червня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою у кримінальному провадженні № 12025042350001395 від 11.11.2025 стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12025042350001395 від 11.11.2025 стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечував проти продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора, оскільки жодних об'єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні не надано. Вважає, що доводи, на які посилається прокурор, виключно припущеннями. У зв'язку з чим просив змінити запобіжний захід своєму підзахисному ОСОБА_5 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника, заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи клопотання прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині необхідній для вирішення цього питання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватим у пред'явленому обвинувачені; та ризик незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які мешкають на одній території розташування військової частини з обвинуваченим ОСОБА_5 , та які ще не допитані безпосередньо судом під час судового розгляду.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального провадження.
Щодо ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилається у своєму клопотанні прокурор, то суд вважає його недоведеним, оскільки будь-яких належних і допустимих доказів суду не надано. До того ж, вказаний риз був не доведений і не враховувався слідчим суддею під час обрання та продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що підтверджень наявності в ОСОБА_5 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м'яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_5 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
Суд бере до уваги відомості про наявність у ОСОБА_5 місця реєстрації та проживання, однак вказані обставини з урахуванням вищевикладеного, не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід.
Захисником ОСОБА_4 будь-яких об'єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є і підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну раніше обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Тому, на переконання суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.
Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_5 перебуває на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке фактично розташоване значно віддалено від місця розташування Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області. У зв'язку з тим, що через технічні причини та переривання Інтернет зв'язку виникають труднощі у забезпеченні участі обвинуваченого в судовому засіданні в режимі відеоконференції, не можливий розгляд вказаного кримінального провадження. Тому, суд вважає, що є необхідність перевести обвинуваченого з гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для забезпечення його участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право вирішувати питання про переведення обвинувачених з однієї Державної установи до іншої у зв'язку з розглядом справи в суді.
Отже, враховуючи те, що участь обвинуваченого у судовому засіданні є обов'язковою, суд з урахуванням думки учасників судового провадження, дійшов висновку про необхідність переведення обвинуваченого ОСОБА_5 з гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для подальшого конвоювання до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області для забезпечення його участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 314, 331, 350, 371, 372, 537, 539 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою до 02 серпня 2026 року.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - відмовити.
Перевести обвинуваченого ОСОБА_5 з гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» для подальшого конвоювання до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області для забезпечення його участі у судовому розгляді кримінального провадження № 12025042350001395 від 11.11.2025 стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Копію ухвали направити для виконання начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1