Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/380/26
Провадження № 1-кп/506/70/26
03.06.2026селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у селищі Окни Одеської області, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.03.2026 року за №12026160000000252, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городка, Котовського району Республіки Молдова, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_6
До Окнянського районного суду Одеської області з Одеської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12026160000000252, який внесений в ЄРДР 08.03.2026 року, про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст. 286-1 КК України.
26.05.2026 року прийняте рішення про призначення підготовчого судового засідання.
28.05.2026 року до канцелярії суду прокурором подане клопотання про продовження строку дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, яке мотивоване тим, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими, та у разі визнання його винним, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України дозволяє обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати і обвинувачений може: - переховуватися від суду в силу тяжкості вчиненого злочину. У зв'язку з близьким розташуванням державного кордону України з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, з якою у України відсутні будь які міжнародні відносини, та з Республікою Молдова, ОСОБА_3 може незаконно перетнути його та переховуватись від органів досудового розслідування та суду. У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід м'якший, ніж тримання під вартою може негативно вплинути на проведення повного та неупередженого судового розгляду кримінального провадження та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
У ході підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_4 наполягала на задоволенні клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , посилаючись на мотиви, зазначені у клопотанні.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію сторони обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник - адвокат ОСОБА_6 , не погодилася з клопотанням прокурора. Захисник просив обрати більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з урахуванням того, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, розглянувши надані матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання, суд, своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2026 року ОСОБА_3 слідчим суддею Київського районного судом м.Одеси продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 03.07.2026 включно.
З 15.06.2026 року по 03.07.2026 щорічна відпустка судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд приймає до уваги те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, по якому передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тому будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, він може здійснити спроби втекти від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
Крім того, розглядаючи міцність соціальних зв'язків слід звернути увагу, що обвинувальний акт не містить відомостей щодо постійного місця роботи або навчання, щодо одруження та дітей, більш того, стороною захисту на підтвердження міцності соціальних зв'язків також не подано жодного доказу, тому будь-яких перешкод залишити постійне місце проживання у ОСОБА_3 не вбачається.
Окрім того, стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК, а оскільки свідки ще не допитані судом, не можна виключати можливість впливу обвинуваченого на вказаних осіб.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Більш того, вбачається наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, і ризики, передбачені ст.177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися.
Таким чином, з урахуванням характеру, ступеню тяжкості інкримінованого ОСОБА_3 злочину, покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винним, віку та стану здоров'я обвинуваченого, обґрунтованих доводів про можливість переховуватись від суду, реального суспільного інтересу, суд вважає, що необхідним і достатнім для запобігання доведеним ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Слід також звернути увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає п. 3 ст. 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами п.3 ст.5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п. 23-24).
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч.4 ст.182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи практику ЄСПЛ, ст.183 КПК України, яка наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, згідно з п.2 ч.4 ст.183 КК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 199, 331, 314-316, 371, 372, 392, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.03.2026 року за №12026160000000252 - задовольнити.
Продовжити строк дії обраного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.07.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 03.06.2026 року о 16 годині 05 хвилин.
Суддя ОСОБА_1